Активні воєнні дії на території України з використанням сучасної зброї та технологій обумовлюють високі втрати військової техніки та інших матеріально-технічних ресурсів. 

Більша частина такої техніки знищується повністю, частина – розбирається на компоненти або відновлюється та повертається на фронт. 

Не зважаючи на заяви деяких українських ЗМІ про високу прибутковість діяльності з утилізації воєнної техніки, ситуація насправді складна та неоднозначна. 

Для реального розуміння процесів у цьому сегменті ринку, на нашу думку, потрібно враховувати такі чинники.

1. Скорочення обсягів виробництва сталі в Україні. Воєнні дії або їх загроза в "металургійних" регіонах країни, розірвані логістичні ланцюжки забезпечення підприємств сировиною та вивезення готової продукції стали причиною скорочення виробництва сталі протягом першого кварталу 2022 року (обсяги виробництва впали на 31% до 3,6 млн т. в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року). 

В таких умовах український ринок металобрухту демонструє мінімальну ділову активність за рахунок споживання одного металургійного та декількох ливарних підприємств.

2. Відсутність можливостей для переробки в Україні. Броньована військова техніка на 75-80% складається з високолегованих марок сталі, які мають свою специфіку виготовлення та переробки. 

До початку війни брухт таких сталей в Україні перероблявся обмежено – на одному металургійному підприємстві або в декількох ливарних цехах підприємств ВПК. 

Зараз ці підприємства працюють обмежено. Відповідно і потреба в такому брухті мінімальна.

Загалом переробка брухту легованих сталей, особливо військового походження – досить специфічний та складний процес. 

Рентабельність такої переробки залежить від наявності достатніх енергетичних та трудових ресурсів, багатьох інших факторів. Зараз така виробнича діяльність в Україні практично відсутня.

3. Відносно низькі обсяги воєнного брухту. Проведені дослідження Експертно-наукової Ради УАВтормет показали, що структура утворення металобрухту від можливої утилізації трофейної техніки за фізичною вагою складається з танків (до 30%), броньованої техніки для перевезення піхоти (до 40%), автомобільного транспорту різного призначення (до 15%) та іншої техніки, включаючи авіаційну (до 15%). 

Підтверджені загальні обсяги військової техніки та спорядження, які можуть бути переведені в категорію металобрухту оцінюються в 18-20 тис. т. 

При цьому значні обсяги такої техніки розташовуються в різних регіонах України — Сумській, Чернігівській, Миколаївській та інших областях (розрахунки станом на 26.04.2022 р.). 

Такі обсяги є не достатніми для організації окремого переробного підприємства або суттєвого технічного переоснащення існуючих ливарних потужностей.

4. Висока собівартість металобрухту, отриманого в результаті утилізації військової техніки. Знищена/ушкоджена військова техніка та металобрухт, отриманий в результаті її утилізації – принципово різні категорії матеріалів. 

Для того, щоб танк, бронемашина або літак стали товарним металобрухтом, необхідно провести низку технологічних операцій – виявлення, обстеження на вибохонебезпечність, санітарну обробку, переміщення до майданчику зберігання, огляд ремонтно-відновлювальними підрозділами ЗСУ, охорона, порізка/розділка, сортування тощо. 

При цьому суттєво впливає на ситуацію саме логістика – багато знищеної техніки знаходиться в місцях, віддалених від населених пунктів, в полях, в лісах тощо.

Таким чином, загальна вартість таких "підготовчих" операцій досить висока і деяких випадках може перевищувати собівартість металобрухту, який утворюється в процесі утилізації. 

За підрахунками фахівців Експертно-наукової Ради УАВтормет, що базуються на даних ремонтних підрозділів, середня вартість брухту, отриманого після розділки знищеного танка Т-72 складає близько 5000-5200 грн/т брухту, БМД 1 – 4500-4800 грн/т брухту, БТР 80 – 4900-5100 грн/т брухту.

При цьому показники розраховані за умови "простої" логістики та достатнього технічного забезпечення переробних підрозділів.

Що потрібно зробити для відновлення ділової активності на ринку на організації рентабельної утилізації знищеної військової техніки? Пропонуємо наступні кроки.

- Відновлення державної системи балансу утворення та споживання брухту чорних та кольорових металів, з подальшим розподілом напрямків постачань, включаючи експорт та давальницькі форми переробки.

- Створення умов для будівництва нових міні-металургійних та/або модернізація існуючих ливарних підприємств для налагодження переробки брухту легованих сталей з подальшим виготовлення продукції військового або подвійного призначення.

- Коригування та перегляд законодавства, що регулює операції з металобрухтом. Чинні законодавчі обмеження не сприяють розвитку ринку та не відображають дзеркальне спрощення торгових відносин з країнами, що відмінили імпортні мита на час дії воєнного стану в Україні. 

- Спрощення видачі сертифікатів походження товарів EUR.1 та розширення можливостей для експорту брухту легованих сталей, в т. ч. утвореного в результаті утилізації військової техніки. 

Саме експортні можливості українських компаній стануть гарантією відновлення ділової активності на ринку та налагодження ефективного процесу переробки військового брухту.

- Активна співпраця з іноземними компаніями щодо утилізації військової техніки, переробки брухту легованих сталей, залучення технологій та інвестицій для розвитку ливарних підрозділів ВПК України.

Експертно-наукова Рада Української асоціації вторинних металів вже звернулася до компаній, що спеціалізуються на переробці металобрухту з високолегованих марок сталі з Німеччини, Австрії та деяких інших країн. 

Ці країни мають сучасні технології та напрацювання щодо ефективного та рентабельного використання військового металобрухту в процесі виготовлення інноваційної продукції, в т. ч. і військового призначення.

Ефективність цієї співпраці, важливої для нашої країни, буде залежати від швидкості виконання наведених вище кроків.

Слава Україні!

Володимир БУБЛЕЙ, Президент УАВТОРМЕТ

Олександр ШЕЙКО, в.о. голови Експертно-наукової Ради УАВТОРМЕТ