Народження голоду з вогню
Війна, яку розпочала росія, має чималі глобальні наслідки, які відчує не лише Україна, а й цілий світ.
Адже наша країна відіграє важливу роль у світовому постачанні продовольства.
Як зміниться стандартна вечеря мирних країн світу через війну в Україні та чи залишаться українці без необхідних продуктів — розберемося далі.
Яка роль України у міжнародній продовольчій безпеці?
Згідно з міжнародними джерелами, Україна — одна з лідерів у постачанні пшениці, ячменю, кукурудзи, насіння ріпаку, олії. Частка нашої країни у глобальному експорті самих лише зернових склала 10% у 2020-21 та 14% у 2021-22 роках.
Джерело: ФАО
Половина зерна, яке закуповує Світова продовольча програма ООН для близько 120 мільйонів людей, які недоїдають щодня, надходила саме з України.
Купувати в нас було вигідно та логістично зручно, поки росія не заблокувала українські порти та не замінувала ледве не половину Чорного моря.
Війна росії проти України спричинила зменшення пропозиції з продажу зерна та зробила його дорожчим по всьому світу у кілька разів, що відчутно вдарить по бюджетах країн Африки та Азії вже у наступному кварталі.
За даними Київської школи економіки, у короткостроковій перспективі після тижня війни ціна пшениці зросла на 26%.
Відповідно до даних Світової продовольчої програми ООН, основними імпортерами української пшениці та кукурудзи за 2020 рік були Єгипет, Індонезія, Бангладеш, Пакистан, Туреччина тощо. Кількість населення лише цих 5 країн сягає 700 мільйонів людей.
Це означає, що насамперед проблема глобальної нестачі продовольства торкнеться країн, що розвиваються. Навіть якщо вони знайдуть альтернативи українському зерну — це будуть космічні ціни. Точніше вони вже стають такими.
Альтернативами для імпорту можуть стати Аргентина та Канада, але шлях постачання продовольства буде у кілька разів довший, що вплине на ціну.
Крім того, не варто очікувати на великий врожай у Південній Америці — там часто трапляються посухи, які мають серйозні економічні наслідки.
Хто може дозволити собі платити більше?
Це країни Європейського Союзу, США та, можливо, Китай.
Країни Західної Європи мають фінансову спроможність купувати зерно дорожче, але подальше підвищення ціни на кінцевий продукт буде доволі болісним.
До того ж ці країни десятки років намагаються боротися з голодом по всьому світу. Однак людей, які голодують, за останні роки ставало все більше, а початок війни в Україні дав поштовх до поглиблення світового голоду.
Доречно згадати, що за міжнародними даними, країни з високим рівнем доходу (до прикладу, Німеччина) не відчують критичної загрози для їхньої продовольчої безпеки.
Як зазначає експерт, ціни на продукти в країні зростуть, проте більшість зможе з цим впоратися. Для цих країн може виникнути інша проблема — критика Заходу з боку росії та звинувачення в тому, що це їхня провина.
Країна-агресор може шантажувати тим, що у неї є продовольство для експорту, але через економічні та фінансові санкції росія не може допомогти. Тобто такий собі "продовольчий шантаж".
Що відбувається з продовольчою безпекою в Україні?
За інформацією від попереднього Міністра аграрної політики та продовольства Романа Лещенка, "наша країна сьогодні має запаси пшениці на 2 роки, олії – на 5 років, кукурудзи – на 1,5 року". Проте Уряд й надалі робить превентивні заходи, щоб зменшити ризик настання продовольчої кризи в Україні.
По-перше, Уряд видав постанову, що встановлює нові правила експорту. Продавати за кордон такі продукти як овес, просо, гречка, цукор, сіль, жито, жива велика рогата худоба — заборонено.
Водночас Уряд дозволив експортувати пшеницю та суміші пшениці, жито (меслин), кукурудзу, м’ясо та яйця свійських курей, олію соняшникову, але за наявності відповідної ліцензії, погодженої з Урядом.
Щодо кукурудзи та соняшникової олії Уряд спочатку обмежив експорт цієї продукції, але за новою постановою відновив постачання без жодних обмежень.
Деякі аграрні асоціації стверджують, що попереднє ліцензування на ці товари створювало лише бюрократичні перешкоди, адже й так логістика ускладнена. Тобто країна повністю або частково обмежила вивезення соціально важливих товарів, які забезпечать підтримку для українців на її території.
По-друге, Уряд і профільне Міністерство активно працюють над наданням фінансової державної підтримки аграріям під час посівної.
Важливо, що ця державна підтримка надається винятково малим і середнім аграрним виробникам, які обробляють до 10 000 га. Саме малі фермери, сімейні ферми змогли оперативно адаптуватися до умов воєнного стану, налагодити логістичний ланцюг постачання своєї продукції.
Їхня діяльність особливо важлива для сільської місцевості, яка залишається поза межами великих логістичних магістралей, або ж яка стає центром приймання внутрішньо переміщених осіб з усієї України.
Тому державі важливо докласти більше зусиль для підтримки малих фермерів та сімейних ферм для забезпечення продовольчої безпеки на локальному рівні.
По-третє, Україна активно готується до посівної кампанії. За інформацією наших колег, понад 30% усіх оброблюваних земель в Україні розташовані у районах, де відбуваються воєнні дії або є ризик їх настання (Чернігівська, Сумська, Херсонська, Миколаївська, Харківська, Донецька тощо), тому ведення там сільського господарства може бути небезпечним.
Проте основну частину полів аграрії активно готуються засівати. Полтавщина є однією з перших областей, де оголосили про початок посівної кампанії на території всієї області.
Ризики та рішення — чого очікувати від продовольчої ситуації надалі
Українська влада активно впроваджує заходи для мінімізації ризиків продовольчої кризи як в Україні, так і світі. Проте наскільки ці заходи допоможуть — складно передбачити.
Доставлення продукції як за кордон, так і всередині країни, ускладнюється. Великі портові міста перебувають у центрі бойових дій, тому море як шлях для відвантаження продовольства закрите.
Експорт автомобільним чи залізничним транспортом можливий лише через вузький прохід, що не дозволить експортувати у таких масштабах, як, наприклад, порт.
Логістика у межах України також не є простою. Окупанти руйнують інфраструктуру, обстрілюють міста, дороги, що ускладнює транспортування.
Структура посівних площ в Україні буде змінюватися та адаптуватися до внутрішніх потреб і залежно від наявності насіння, добрив тощо.
Уже зараз на Хмельниччині планують збільшувати посіви гороху, ячменю, цукрового буряку та водночас зменшувати посіви кукурудзи та сої.
Експорт пшениці та її суміші, жита хоч і дозволений, але він підлягає ліцензуванню, що означає контроль Держави за кількістю експорту.
Тобто якщо ситуація погіршуватиметься і Україна потребуватиме більше харчів для власних громадян, продаж продукції за кордон може скоротитися ще більше.
Війна росії проти України поставила світ у дуже незручне становище з точки зору продовольчої безпеки. Чимало країн залежать від експорту українських продуктів, який нині став обмеженим або й узагалі недоступним.
Дії росії на території України призводять не лише до виникнення локальної гуманітарної катастрофи у Маріуполі, Харкові чи Херсоні, а можуть спричинити продовольчу кризу у десятках країн.
Тож весь світ, кожна країна без винятків, має докласти зусиль, щоб негайно зупинити російську агресію проти України.
Марія Дячук, фахівчиня відділу з екологізації промисловості ГО "Екодія"
Михайло Амосов, керівник відділу екологізації промисловості ГО "Екодія"