Економіка війни: щит для промисловості

Україні потрібно задіяти якомога більше ресурсів для боротьби з ворогом. Для цього необхідно зберегти економічну стійкість країни. 

У воєнних протистояннях, подібних теперішньому, стійкість народного господарства надзвичайно важлива, якщо не вирішальна. Але ця війна, на жаль, вже значно вплинула на нашу економіку.

Насамперед постраждала промисловість через зупинку підприємств у зонах бойових дій. Найбільше це стосується чорної металургії. 

Зараз зупинені маріупольські комбінати ім. Ілліча та "Азовсталь", а також "Запоріжсталь", частково "Арселор Міттал Кривий Ріг".

Внаслідок блокади морських портів України скоротились ключові позиції експорту, зокрема пшениці, олії, залізної руди. 

Статистика лютого 2022 року ще показує приріст експорту в порівнянні з 2021 роком, але немає сумніву, що березень буде значно гірший. 

Всього через логістику під загрозою опинились близько двох третин річного товарного експорту України.

Крім того розірвались ланцюги постачань компонентів виробництв — тканин, фурнітури, мікрочіпів, барвників, комплектуючих для виробничих ліній, тощо через руйнування логістики чи позицію контрагентів, які не хочуть ризикувати. Це явище не є тотальним, але воно присутнє.

Сумарним результатом цього стала втрата роботи і доходів для українців. Поки громадян рятують заощадження, але цей ресурс зменшуватиметься з кожним днем. 

Відповідно, зменшуватиметься і внутрішній попит, необхідний для нормального функціонування економіки. Додаємо до цього вже згадане скорочення експорту через морську блокаду і отримуємо різке падіння сукупного попиту.

Точні оцінки цього падіння зараз дати неможливо, але очевидно воно складатиме не менше третини від довоєнного рівня. Таке скорочення трансформується у відповідне падіння ВВП країни.

У цій ситуації доцільно застосувати шаблон заходів воєнної економіки. Він передбачає одночасні дії/зусилля в наступних напрямках:

- макроекономічна стабільність;

- підтримка купівельної спроможності/внутрішнього попиту;

- збереження виробництва/промисловості.

Насамперед, потрібно розумно скористатись зовнішньою підтримкою. В обставинах війни економічний ресурс західного світу може вирішальним чином підтримати економіку України. Але якщо все правильно організувати.

Вже зараз на запит уряду Захід надає допомогу у вигляді фінансування дефіциту бюджету і поповнення золотовалютних резервів. Це життєво важливо і дає можливість зберегти макроекономічну стабільність. 

Зокрема, утримувати курс гривні відносно долара США. З початку війни ослаблення гривні склало близько 14%. Рубль агресора за цей час знецінився більш ніж удвічі, і це важлива економічна перемога.

Але ще більш важливою стане зовнішня допомога у збереженні виробництва та робочих місць на території України. 

У цей складний час потрібно, щоб в країні залишилось якомога більше людей. Через війну вони втратили роботу і доходи. 

Зараз західні партнери надають фінансову допомогу біженцям. Але вони можуть значно більше допомогти в цьому питанні, діючи в інший спосіб.

Купівельна спроможність Заходу, зокрема країн ЄС, колосальна. Лише зовнішній імпорт товарів в країни Євросоюзу складає близько $2,5 трлн. 

У порівнянні з цим обсяги зовнішньої торгівлі України доволі мізерні. В 2021 році весь товарний експорт України склав $68,2 млрд, в т. ч. в ЕС — $26,8 млрд, чи 1,07% від згаданого показника.

Отже, це як крапля в морі. На цьому ефекті масштабу і теперішній політичній підтримці України можна стратегічно зіграти. Суть стратегії полягає в застосуванні зовнішнього попиту, насамперед ЄС для компенсації ослабленого внутрішнього.

Захід може більше купувати українських товарів. Тих, які можуть вироблятись, але не мають внутрішнього збуту через ослаблену війною купівельну спроможність населення і компаній. 

Образно кажучи, він може дати в оренду свої внутрішні ринки на час війни. Чи, конкретніше, замістити частину зовнішнього імпорту українськими товарами.

Особливих проблем для Європейських виробників не буде. Заміщуватиметься продукція зовнішнього імпорту, а не виробників з країн ЄС. 

В додаток спрацює вже згадана відмінність у масштабах. Для ЄС зростання українського експорту буде мізерним, а для України вирішальним.

Важливо розуміти, про які товари йдеться. Насамперед це товари переробної промисловості, які Україна вже виробляє, а ЄС імпортує. 

Потрібно просити купувати не сировину, а продукти її переробки, хоча б відносно прості. Наприклад, не зерно, а борошно, крохмаль чи хлібобулочні вироби, які є продуктами глибшої переробки зерна.

До харчових продуктів треба додати товари, вироблені на основі переробки деревини. В останні роки експорт меблів та будівельних матеріалів з України стабільно зростав. 

Те ж саме стосується і експорту одягу та взуття. Всього можна набрати не менше півтори сотні товарів від продуктів харчування до машинобудування і обладнання.

Купівля української продукції буде найбільш ефективною допомогою Заходу. Вона стане щитом для нашої промисловості, яку не випадково руйнує ворог. 

Захід також економічно виграє. Він отримає товари за кращою ціною, відновить експорт в Україну і вибудує нові ланцюги постачань.

Українцям не потрібне утримування, а потрібна робота на своїй землі і зброя. Це дуже важливий акцент у теперішній співпраці. 

Він абсолютно необхідний для врахування помилок минулого, збереження стійкості економіки в умовах війни, а в подальшому її структурної перебудови та відновлення.