Відповідальність за воєнні злочини
Воєнний злочин – це порушення законів та звичаїв війни. Такі злочини є категорією міжнародного кримінального права.
Не варто плутати з поняттям "військовий злочин", які посягають на порядок несення військової служби і є категорією національного кримінального права.
Визначення воєнних злочинів передбачіні національним законодавством – Кримінальним кодексом України (глава ХХ), і міжнародними актами – Римським статутом, Женевськими конвенціями 1949 року та ін.
Найширший перелік воєнних злочинів закріплений в Статуті Міжнародного кримінального суду, так званому Римському статуті. Стаття 8 Римського статуту визначає, що воєнними злочинами є грубі порушення Женевських конвенцій 1949 року
Перелік воєнних злочинів:
Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни (до 15 років позбавлення волі);
навмисне вбивство (довічне позбавлення волі);
перетворення цивільного населення, окремих цивільних осіб або демілітаризованих та безпечних зон в об’єкти нападу (позбавлення волі до 30 років або довічне ув’язнення);
здійснення нападу невибіркового характеру, що зачіпає цивільне населення або цивільні об’єкти, коли відомо, що такий напад буде причиною великої кількості смертних випадків та поранень серед цивільних осіб (позбавлення волі до 30 років або довічне ув’язнення);
умисні напади на цивільне населення як таке або окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях (позбавлення волі до 30 років або довічне ув’язнення);
напад на незахищені і не військові цілі міста, села, житла або будівлі або їх обстріл із застосуванням будь-яких засобів (позбавлення волі до 30 років або довічне ув’язнення);
пропаганда війни (до 3 років);
та інші
Важливо: за вчинення воєнних злочинів не має строку давності притягнення до відповідальності.
Хто відповідає за вчинення воєнних злочинів?
Відповідальність за воєнні злочини несуть комбатанти, а також особи, що віддають їм накази.
Комбатантами є особи, які входять до складу збройних сил воюючої країни та прирівняних до них формувань, та беруть участь безпосередньо у воєнних діях.
Особи, що віддають їм накази є верховний головнокомандувач (Президент), а також інші військові та цивільні особи (як правило, державні службовці), які можуть віддавати прямі накази комбатантам.
Той факт, що злочин був скоєний особою за наказом уряду або начальника (чи то військового, чи цивільного) не звільняє цю особу від кримінальної відповідальності.
Судові органи
Притягнення до відповідальності здійснюється за результатами розгляду судових справ у Міжнародному кримінальному суді (м.Гаага, Нідерланди) або у створеними ad hoc судам (трибуналам). Такими судами були, наприклад, Міжнародний кримінальний трибунал по Югославії та Міжнародний кримінальний трибунал по Руанді.
Нюрнберзькі та Токійські трибунали також є судами ad hoc. Також національні суди України можуть розглядати кримінальні справи за вчинення воєнних злочинів, передбачених кримінальним кодексом.
* Міжнародний кримінальний суд не варто плутати з Міжнародним судом ООН, який також розташований в Гаазі, але має іншу юрисдикцію.
Як фіксувати воєнні злочини
Для того, щоб зібрати докази, необхідно зафіксувати факт вчинення воєнного злочину, із зазначенням місця та часу. За можливості необхідно фіксувати знаряддя вчинення та особу того, хто вчинив цей злочин.
Як це можливо роботи:
1. Фото/відео. Вмикайте фіксацію дати та часу або на камеру кажіть місце, дату та час. На камеру необхідно зафіксувати: місце події, суть воєнного злочину (дії злочинця), його особу або техніку зі знаками опізнавання, використану зброю, задіяні транспортні засоби з номерними знаками, спричинена шкода тощо.
Якщо окремі пункти з вищезазначеного неможливо зафіксувати, викладайте власний опис обставин письмово або записуйте на відео.
2. Свідки. Важливо зберегти дані та контакти осіб, які були свідками воєнного злочину. За можливості також необхідно відібрати в них пояснення із зазначенням всіх обставин, вказаних вище.
3. Матеріальні (речові) докази. Якщо злочин має матеріальні сліди — їх необхідно зберегти. Матеріальними слідами можуть бути уламки техніки та зброї, снарядів або ракет, гільзи та набої, транспортні засоби, сліди на будівлях, документи.
Матеріальні сліди необхідно зафіксувати на відео або максимально детально описати із зазначенням обставин, до яких матеріальний слід причетний.
4. Особисте зізнання злочинця. Якщо виникне ситуація, за якої можливо відібрати пояснення у самого воєнного злочинця (наприклад, внаслідок захоплення його в полон) — окрім всієї інформації, яку має надати свідок, його також необхідно запитати про його приналежність до збройних сил, мотив/мету його дій, чи був наказ на вчинення військового злочину та хто його віддав, хто ще був залучений до вчинення воєнного злочину.