Коли міністр Роман Лещенко попросив мене допомогти навести порядок з рибною галуззю, я подумав: "Це жива економіка, там усе має бути нескладно".

Як же я помилявся! Стан справ у секторі виявився гіршим, ніж у ДАІ у 2015 році. Її ми тоді розібрали і зібрали заново як патрульну поліцію.

Кілька цифр і прикладів.

Обсяг вилову водних біоресурсів: 2011 рік – 211 тис тонн, 2015 рік – 89 тис тонн, 2021 рік – 74 тис тонн.

Океанічний флот: сотні суден – у 1990-х, десятки суден – у 2010-х, три судна – у 2021-му.

Спеціальні рибні господарства: була майже тисяча, залишилося до 300, зокрема, через неможливість реалізувати аукціони.

Імпорт риби у 2021 році становив 435 тис тонн проти 13 тис тонн експорту. Онлайн-сервісів чи хоча б карти водойм немає.

Окремі приклади крутого бізнесу в секторі – це радше всупереч, а не завдяки. Не було навіть переліку транспортних засобів на балансі агентства. Ревізію вже провели, є понад 300 одиниць флоту.

Моя улюблена частина – нормативне регулювання: правила любительського рибальства не змінювалися з 1999 року, такси за незаконний вилов – з 2011 року, порядок промислового вилову сповнений суперечностей і не дозволяє виділяти квоти новим користувачам.

Оренда водойм з гідротехнічними спорудами неоднозначно законна, внаслідок чого більш ніж половина водойм не працюють, марикультура не працює, бо є закон, але немає регулювання. Не дивно, що процвітають браконьєрство і "ставки" в лиманах, а керівники рибних патрулів ловлять рибу на Занзібарі.

Що вдалося зробити міністерству з новим керівником Держрибагентства?

У співпраці з федерацією оновили правила любительського і спортивного рибальства, в основному вчасно почали промисловий вилов риби, актуалізували такси за незаконний вилов, підготували електронний кабінет рибалки і нову робочу інструкцію спеціального товарного рибного господарства.

Також оптимізували структуру агентства, викрили корупційні схеми, припинили побори, затвердили адекватні теми наукових досліджень, зокрема, щодо зонування водойм. Звісно, це дуже мало, тому коротко про плани на рік.

1. Кожна придатна до рибного господарства водойма повинна бути врахована й отримати господаря.

2. Аквакультура повинна отримати механізм часткового державного гарантування кредитів. Між іншим, 2022 рік ООН оголосила роком аквакультури.

3. Цифрові рішення: публічний реєстр водойм, онлайн-дозволи і погодження, електронні склад та накладні.

4. Нормальна електронна взаємодія рибалок з рибоохороною, платна любительська риболовля.

5. Конкурентні умови для проведення змагань з риболовецького спорту.

6. Відновлення риболовецького флоту з усього мотлоху на балансі агентства, використання флоту за призначенням.

7. Дієва модель розподілу квот на промисловий вилов з можливістю конкурентної участі нових учасників.

8. Велике зариблення: економічна модель сприяє, робота профільних державних підприємств стане прозорою.

9. Збільшення міжнародної підтримки галузі і виробників, надійні партнери є.

Кінцева мета – продовольча безпека: дешева і якісна українська риба.

Плани сформовано, тепер залишилося попрацювати. Політична воля команди є, спроможність посилюємо, на підтримку розраховуємо, а перспективи галузі – величезні. Рибка в Україні повинна стати аграрним біткоїном!