Чому держава відтягує приватизацію готелів

Чому держава відтягує приватизацію готелів

Держава хоче і вміє позбавлятися невластивого їй майна, але готелів це не стосується.
Понеділок, 21 лютого 2022, 08:05
економіст Центру економічної стратегії

Готель "Україна", що став невід’ємною частиною краєвиду Майдану Незалежності в Києві, збираються переобладнати за кошти катарських інвесторів і залишити в державній власності.

Навіщо державі готель? Особливо якщо поруч розташовані ще два великі державні готелі – невдалі приклади залучення інвестицій в обхід приватизації.

Днями Кабмін передав готель "Україна" від Державного управління справами при президенті (ДУС) до Міністерства інфраструктури.

У грудні Україна домовилася з катарськими інвесторами про модернізацію цього готелю і створення "університету гостинності".

Реклама:
 

Причин, чому держава не хоче продавати готель, може бути принаймні дві.

Перша – об’єктом зацікавилася катарська компанія Al Rayyan Tourism Investment Co. саме в формі державно-приватного партнерства, оскільки набувати активи в Україні зараз ризиковано. Цікаво, що потенційний інвестор співпрацює із світовими готельними брендами, але не з державами.

Друга гіпотетична причина – влада вважає цю будівлю (або готель в цій будівлі) стратегічно важливою. Однак ця причина не витримує критики. Це звичайний чотиризірковий готель, як і решта приватних готелів поруч.

Прибутку державі готель майже не приносить, не зважаючи на розташування в центрі. До пандемії фінансова звітність показувала лише кількасот тисяч чистого прибутку щороку. Як і для решти державних підприємств, отримання прибутку не є аргументом для залишення готелю в державній власності.

Історія з інвестиційним проєктом може закінчитися погано для всіх, перш за все – для самого готелю. Підтвердженням цього є історія готелю "Козацький". Він розташований на іншому боці Майдану і підпорядковується Міноборони.

Цей готель 20 років тому уклав інвестиційну угоду з ізраїльським інвестором. Угода передбачала, що інвестор зможе використовувати приміщення готелю, а за це відремонтує інші будівлі (зокрема, так званий будинок Сікорського) і допоможе побудувати житло для військових.

Спільне державно-приватне підприємство не створили, що дало підстави державі не виконувати умови договору. У 2007 році змінився міністр оборони, інвестор почав судитися і у 2011 році виграв Стокгольмський арбітраж.

Суд зобов’язав виплатити ізраїльтянам понад 13,5 млн грн та оформити право спільної часткової власності на будівлі готелю вартістю понад 60 млн грн.

Україна ці зобов’язання виконувати відмовлялася, про що згадував в інтерв’ю навіть посол Ізраїлю. Додатково, будівлі державного підприємства "Готель "Козацький" Міноборони також не ремонтувало. У результаті у 2011 році з готелю впала частина фасаду і вбила 16-річного хлопця.

Готель "Козацький", на відміну від "України", постійно демонструє збитки. За 2016-2020 роки вони становили 13,2 млн грн.

 

За два кілометри від готелю "Україна" розташований "Президент-готель". Він теж раніше належав ДУС. Ще за часів президентства Віктора Ющенка його віддали в оренду на 25 років ТОВ "БК квадр", яке пов’язують з одеськими бізнесменами Кауфманом та Грановським.

Публічно уряд обіцяє його продати. Про це, зокрема, сказано в меморандумі з МВФ, але розірвати договір з поточним орендарем держава не змогла. Тож найближчі 15 років орендар у "Президент-готелю" навряд чи зміниться.

Зрозуміло, що купувати готель у такій ситуації – не надто приваблива ідея. Тож якщо держава хоче показати успіх приватизації, логічніше було б виставити на аукціон готель "Україна".

Прикладом успішної приватизації готелю є "Дніпро". Він став найбільшим з об’єктів, проданих на онлайн-аукціонах малої приватизації.

Незважаючи на критичне ставлення до нових власників (збираються відкрити казино, можуть бути пов’язані з російським бізнесом), 1,1 млрд грн надходжень від його продажу переконали багатьох, що держава хоче і вміє позбавлятися невластивого їй майна.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту "Приватизація + демонополізація = економічне зростання"

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: