Якщо 2020 рік можна було назвати роком підготовки до земельної реформи, то 2021 – це перший якісно новий рік земельних відносин в Україні. 

Запровадилися цілком нові правила гри для землевласників та користувачів – це факт, але не обійшлося й без поразок. Тому, за традицією пропоную виокремити основні.

ТОП перемог

Ринок землі запрацював

1 липня для нашої держави відбулася історична подія – скасували мораторій на продаж сільгоспземлі. До слова, ще рік тому такий розвиток подій здавався нереальним. Процес був надзвичайно тривалим і важким, загалом депутати розглянули понад 4 000 поправок до первинного варіанту проєкту.

Утім, ніч проти 31 березня 2020 року стала для українців вирішальною і ми нарешті отримали право розпоряджатися своєю власністю. У такий спосіб запрацював новий сектор економіки, і всього за півроку продано понад 100 000 га.

Зміни до земельного кодексу

Піся прийняття законопроєкту розпочався довгоочікуваний процес передачі земель державної власності за межами населених пунктів до комунальної власності територіальних громад. 

Було запроваджено єдину перевірку документації із землеустрою (скасувалася необхідність зайвих дозволів та дублювання процедур перевірки документації із землеустрою тощо). А головне – відбулося врегулювання процесу переважного права, без якого ринок би повноцінно не запрацював.

Продаж землі через аукціони

Рада прийняла законопроєкт, який запровадив аукціони з продажу ділянок та прав оренди на землю у комунальній власності.

Простими словами – відновлення прозорого та зрозумілого інструменту наповнення місцевих бюджетів і мінімізації рівня поширених корупційних практик на ринку, шляхом проведення аукціонів в електронній торговій системі, що перебуває у державній власності. 

Відновлення роботи Міністерства аграрної політики та продовольства України

У цьому випадку складно перебільшити роль аграрної галузі, яка потребує окремого відомства для підтримки роботи, адже – це 10% ВВП.

ТОП поразок

Неготовність нотаріату до оформлення угод купівлі-продажу

Якщо коротко – це суцільна "зрада", починаючи від навчань для нотаріусів, які стартували у день відкриття ринку, у такий спосіб відтермінувавши процес укладання перших угод щонайменше на місяць, закінчуючи неадекватними розцінками за послуги, що за півроку функціонування ринку і не думають знижуватися, а навпаки зростають.

А тепер про все по черзі: 1 липня лише 12% із загальної кількості нотаріусів були підключені до Державного земельного кадастру, згодом їхня кількість збільшилась. 

Утім, 80% нотаріусів до сьогодні відмовляються проводити операції купівлі-продажу земель сільгосппризначення і передумов для змін на краще поки не передбачено. 

Ще одна "болюча" тема – державне мито 1%, що так полюблять малювати приватні нотаріуси не маючи на те законодавчих підстав. На сьогодні держмито сплачують лише державні реєстратори. 

Некоректна оцінка землі

Модуль формування звітів з оцінки, що видає неадекватні ціни, через що провести угоду неможливо.

Довідка про експертну вартість ділянки є обов’язковою для нотаріального засвідчення угоди, але досить часто вона показує нереальні суми. Наприклад, 1,5 млрд грн за ділянку 0,4491 га). 

У такому випадку чи не єдиним виходом із цієї ситуації є рецензування звіту про оцінку земельної ділянки, відповідно, це додаткові витрати та очікування щонайменше тиждень, які лягають на плечі пайовика, або ж майбутнього покупця. Так бути не повинно.

Нереєстрована ціна більшості угод 

Ціна продажу сільськогосподарських ділянок, виділених в натурі із земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку (НГО), попри це, більшість угод відбувається без офіційної реєстрації ціни. 

Такий стан речей є своєрідним "виходом в тінь" ринку, а також автоматично відсутність можливості отримати фактичні дані про ціну на землю. До того ж у багатьох земля просто не оформлена, або оформлена з порушеннями, і це також створює значні проблеми.

Відсутність пільгових кредитних програм під купівлю землі

Головною претензією противників ринку землі є те, що фермерам-початківцям майже неможливо купити землю, через відсутність підтримки від держави у цьому напрямі. 

Проблема дійсно існує, і раціональне банківське кредитування під землю могло б щонайменше допомогти малому фермерові, ба більше, частково вирішити і питання працевлаштування українців.

У такий спосіб, підбиваючи підсумки цього непростого для усіх нас, але водночас вирішального і проривного року, хотілось би констатувати факт – Україна вийшла в нову реальність. Повільно, але впевнено. 

Нам є над чим працювати, утім, навіть за цей короткий проміжок часу, ми вже зарекомендували себе як аграрний бренд. Тож розповіді опонентів про прихід китайців і вивезення вагонів чорноземів за кордон – вже неактуальні.