Незважаючи на всі зусилля держави, кожен з нас ризикує отримати в бак  автомобіля "бодягу" замість пального.

1/6 залитого пального може складатися з розчинника на основі метанолу, який підвищує октанове число, але знищує двигун.

За даними експертів, обсяг шкідливого пального, яке при цьому "втікає" від оподаткування, може сягати 20% ринку.

Щороку люди витрачаються на ремонти авто, а держава втрачає 4,6 млрд грн податків та акцизів.

Ситуація критична. У регіонах ці схеми контролюють колишні правоохоронці та чиновники. Мільярди не надходять до бюджету, а годують корупціонерів.

Побороти проблему можна і треба економічними методами.

Пропонований нами проєкт закону №6299 дозволить сформувати умови, коли фальсифікація пального стане невигідною.

Більшість громадян вирішують, де заправити автомобіль, зважаючи на ціну: у часи пандемії та непевності з роботою ми шукаємо баланс між якістю та ціною.

Ціну ми можемо вибирати, а якість, на жаль, поки ні. При цьому питання якості пального хвилює кожного. Соцопитування, проведене на замовлення Української енергетичної асоціації, показує, що більшість громадян турбує якість пального. При цьому вони не вірять, що держава може їх захистити.

За даними Української енергетичної асоціації, обсяг виробництва неякісного пального може становити 30 тис тонн на місяць. У деяких місяцях цей об’єм сягає 20% від усього ринку бензину.

Основою для виробництва "сірого" пального є так звані міні-НПЗ, що за своїми технологічними потужностями можуть виконати лише первинну переробку нафти та газового конденсату, виготовивши пальне низької якості.

Необхідність демонстрації документів на заправках не стає на заваді: виробники неякісного пального навчилися їх підробляти, а правоохоронці та контрольні органи на місцевому рівні навчилися заплющувати на це очі.

Держава заборонила продавати пальне нижче стандарту "Євро-5", але це теж нікого не зупиняє. Щоб забезпечити можливість використання такого пального в авто, "підприємці" підвищують його октанове число шляхом домішування різних присадок, наприклад, до 92-го бензину, і він стає дорожчим – 95-м.

У результаті об'єм розчинників у вашому баку може сягати 1/6 від загального обсягу пального. Тобто, купуючи 6 літрів такого бензину, ви купуєте літр присадок чи розчинників. Що це за присадки і звідки їх беруть?

Найбільш поширеними є МТБЕ (метил-трет-бутиловий етер) та метанол. Вони обкладаються ставкою 213 євро за тис л, як і бензин. Цю норму запровадили у 2017 році для припинення нелегального виробництва нафтопродуктів, але розчинники, які є сумішшю підакцизних компонентів, акцизом не обкладалися.

У травні 2020 року набув чинності закон №466, який запровадив акцизний податок на розчинники або розріджувачі, інші готові суміші на основі метанолу.

Однак після схвалення закону збільшився імпорт розчинників на основі інших складових, які мають високі октанові числа.

Якщо у 2018 році до складу розчинників входили 82% метанолу та 2% МТБЕ, то у 2021 році – 35% та 45% відповідно. Що це означає? Що склад імпортованих розчинників дивним чином почав змінюватися залежно від умов оподаткування.

Тобто ідея законодавця була правильною, але "сірі" ділки знайшли лазівку для імпорту розчинників, потрібних для фальсифікації бензину і втечі від податків.

Звідки вони імпортуються, теж неважко здогадатися. 70% імпорту – з Росії (близько 50 тис тонн). Протягом 2020 року також більш ніж удвічі зріс імпорт розчинників з Білорусі (з 9 тис тонн до 23 тис тонн). Що маємо в результаті?

По-перше – "пальне-суміш", що не відповідає екологічними стандартам.

По-друге – шкоду для авто. Фальсифіковане таким чином пальне шкодить двигуну через підвищену температуру згоряння. На додаток, через надмірну кількість кисню на кожні 100 км такого пального потрібно на 7% більше.

По-третє – втрати бюджету. Щороку ми втрачаємо 1,6 млрд грн на імпорті розчинників і ще близько 3 млрд грн акцизу і ПДВ при продажу готової суміші з пальним. Також годі говорити про будь-яку чесну конкуренцію.

Ціна на пальне, що не містить податкового навантаження, значно привабливіша, ніж ціна на товар легального виробника чи трейдера. Адже в кінцевій ціні на пальне податкова складова може сягати 30%.

Що робити? Боротися з причиною, а не з наслідками. Досягнути цього можна, коли економічного ефекту від виробництва контрафакту не буде. Саме економічна складова має стати основною в цій боротьбі.

Необхідно забезпечити оподаткування акцизним податком усіх компонентів, які використовуються для підвищення октанового числа. Створити інструмент контролю кінцевого використання розчинників та його адміністрування.

Чесний бізнес не має страждати. Якщо ти використав розчинники для своєї легальної діяльності, ти це декларуєш, підтверджуєш, і твоя ставка акцизу дорівнює нулю. В іншому випадку бізнес має платити акциз на рівні пального.

Відповідна ініціатива вже зареєстрована у Верховній Раді за №6299. Завдяки законопроєкту буде ліквідована законодавча прогалина, ринок отримає чесні правила гри, а споживачі не будуть ризикувати, гадаючи, скільки літрів розчинників вони залили в бак свого автомобіля.