Вважаю, що проєкт Держбюджету-2022, який Верховна Рада 2 листопада підтримала у першому читанні — один з найгірших бюджетів за всю історію України. 

Найгірший він не тому, що погано написаний, чи не збалансований на папері, а тому, що абсолютно не відповідає на ті виклики, що постали перед країною в умовах пандемії, енергетичної кризи, загострення безпекових ризиків та глобальної конкуренції.

Крім того, від цього проєкту очікували, що він буде бюджетом зростання після падіння економіки у минулому році. А він виявився таким самим, як і в минулі роки — бюджетом виживання.

Щоб якось прикрасити цю сумну історію, Уряд і монобільшість створили навколо бюджету масу міфів, які покликані видати бажане за дійсне. 

Але сам факт створення цих міфів зумовлений тим, що Уряд і більшість народних депутатів не розуміють сутність проблем країни. 

Тому й не бачать відірваності проєкту Бюджету від реальності та від життя людей. Ця сліпота може дорого обійтись як країні загалом, так і кожній людині зокрема.

Міф перший: Бюджет-2022 — унікальний

Бо він нібито вперше в історії України складений по-новому, на основі трирічної Бюджетної декларації, і є першим кроком до середньострокового бюджетного планування.

Таке про проєкт Бюджету може сказати лише людина, яка неуважно читала матеріали проєкту. Або читала, але не зрозуміла, або читала і зрозуміла те, чого там немає. 

Бо якби уважно почитала і зрозуміла, то побачила б, що в цьому проєкті бюджету немає ані середньостроковості, ані новизни. Він такий самий, як у минулому і позаминулому роках, чи минулій і позаминулих владах.

Так, дійсно, є Бюджетна декларація, де є макропрогноз і показники бюджету по міністерствах і відомствах на 2022-2024 роки. 

Але середньострокове бюджетування — це не про цифри на три роки. Це — про оцифровану бюджетну політику на три роки. А оскільки бюджетної політики немає, то, відповідно, немає і ніякого сенсу у цифрах. Вони пусті, беззмістовні.

Міф другий: Бюджет-2022 — реалістичний 

Тут потрібно відповісти на слушне запитання – а що таке реалістичність? В розумінні Уряду, бюджет має бути реалістичним на касовій основі. 

Тобто обсяг фактичних доходів, видатків і дефіциту має відповідати запланованому. Але це — штучний погляд на реальність. Бо насправді вона — інша.

Щоб оцінити цю реальність, маємо, образно кажучи, перейти від касового методу до методу нарахувань. Причому — не в бухгалтерському, а в широкому сенсі цього виразу. 

Тому потрібно оцінити не лише те, що надійде на рахунки казначейства чи буде витрачено з цих рахунків, але й те, що мало б надійти, як і те, що мало б бути профінансовано, проте не буде, тому що Уряд і Верховна Рада зупинили закони, чи ще їх не прийняли, чи ввели режим "як виняток у 20… році", чи штучно затримали фінансування, тому що не змогли вчасно провести закупівлі чи затвердити порядок використання коштів.

Міф третій: Бюджет-2022 – це інвестиції у майбутнє 

Знову ж таки, потрібно зрозуміти, що це таке — майбутнє, і хто та як саме його уявляє.

Бо для когось майбутнє — це конкурентоздатна, авторитетна у світі країна, де збудована та ефективно працює сучасна креативна економіка, де громадяни забезпечені робочими місцями з високими зарплатами, а пенсіонери — достойними пенсіями і т.д.

А для когось майбутнє — це всього лише наступні вибори, або наступні рейтинги.

З огляду на зміст проєкту Бюджету-2022 складається враження, що він є інвестиціями саме у другий варіант уяви про майбутнє. Інакше Бюджет не передбачав би пріоритет фінансування дорожнього будівництва, як засіб стимулювання економіки в умовах кризи, що західні країни робили в середині минулого століття. 

А замість цього він інвестував би у розвиток переробного сектору промисловості, в індустрію 4.0, що могло б обмежити вивіз сировини і робочої сили з країни, збільшити додану вартість і обсяг бюджету та створити робочі місця для українців не в Польщі, Німеччині чи Швеції, а тут, в Україні.

Крім того, найвигідніші інвестиції в сучасному світі — це інвестиції в людину. Що ж цей проєкт Бюджету інвестує в людину?

Відповідно до статті 7 законопроєкту, у І півріччі 2022 року розміри прожиткового мінімуму не змінюватимуться, а їх поетапне зростання передбачається з 1 липня і з 1 грудня відповідно на 4,8% і 8,2% до грудня попереднього року.

Відповідно до Бюджетної декларації на 2022-2024 роки, яку подав Уряд і схвалила Верховна Рада, прожитковий мінімум в середньому за три роки планується збільшити на 400 гривень. 

І на кінець 2024 року він має досягти 2972 гривні, тоді як, нагадаю ще раз, у серпні 2021 року його фактичний рівень складає 4334 грн. Що це, як не інвестиції у бідність?

Наступна проблема, що стосується людини та її інтересів — це неврахування додаткових видатків на субсидії. Воно призведе до більш жорстких умов отримання субсидій. 

У свою чергу зростання тарифів для тих, хто втратить право на субсидію, призведе до поглиблення енергетичної бідності. Причому — не тільки для бідних, а й для людей із середнім доходом.

Міф четвертий: Бюджет-2022 веде до фінансово-економічної стабілізації 

Щоб розвіяти цей міф, варто просто подивитись на прогноз сальдо торговельного балансу. За розрахунками Уряду, воно має зрости з 1,8 млрд дол у 2020 році до 12,1 млрд дол у 2024 році або у 6,7 разів. 

Це означає, що розрив між експортом і імпортом буде зростати. А разом з ним буде зростати дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу, який потрібно буде фінансувати, тобто — робити нові зовнішні запозичення як на рівні підприємств, так і на рівні держави. Отже, будуть нові кредити, нові умови, нові девальвації, а можливо — і нові дефолти.

Перелік наведених міфів – далеко не повний. Цих міфів як у проєкті Бюджету на 2022 рік, так і навколо нього — дуже багато. А проблема полягає у тому, що міфи зникнуть, а реальність — залишиться.

Як розвіяти міфи і повернутись в реальність

Після передачі проєкту Бюджету-2022 до Кабінету Міністрів для його підготовки до другого читання, ще є, можливо, невелика ймовірність виправити недоліки документу. Що для цього вважаю за потрібне зробити:

1. Переглянути макропрогноз на 2022-2024 роки і оцінити проєкт Бюджету через призму нового прогнозу, нових перспектив і викликів;

2. Передбачити кошти на проходження опалювального сезону не тільки на 2021-2022 рр, але й впродовж 2022-2023 рр, для чого:

- закласти достатньо коштів на програму житлових субсидій без штучного скорочення кількості учасників цієї програми. Таким чином запобігти зростанню неплатежів та заборгованості населення з ЖКП, і відповідно — ланцюгової реакції в енергетиці;

- врегулювати цінову ситуацію на енергетичному ринку, зокрема, на ринках газу і електричної енергії, спираючись на думку не лише енергетиків і газовиків, але й промисловців і підприємців. 

В першу чергу це стосується недопущення зупинки промислових підприємств та встановлення адекватної ціни енергоносіїв для бюджетних установ. Необхідно відобразити в бюджеті наслідки цього врегулювання;

- визначитись із функціонуванням ринку природного газу, нарощування його внутрішнього видобування та стабільності імпорту в обсягах і на умовах, достатніх для забезпечення населення і конкурентоспроможності українських підприємств;

3. Передбачити необхідні видатки на боротьбу з COVID-19, зокрема, створення необхідної кількості ліжко-місць для лікування хворих і забезпечення їх необхідним обладнанням, медикаментами і киснем. 

А головне – медичним персоналом. Перерозподілити для цього видатки, передбачені на інші програми, без яких можна обійтись.

4. Передбачити кошти на здійснення найближчим часом структурних змін в економіці з метою нарощування внутрішнього виробництва товарів і послуг, щоб скоротити негативне сальдо рахунку поточних операцій та прискорити економічне зростання. 

Зокрема, передбачити створення Українського Банку розвитку, як державної установи-інструменту структурної трансформації. 

Терміново запустити роботу Експортно-кредитного агентства, яке з часу створення у 2018 році уклало аж сім договорів на 22,7 млн грн, чотири з яких — з "Ексімбанком" на 12,1 млн грн, і всього лише три з підприємствами-експортерами на 10,5 млн грн — при тому, що держава наділила його статутним капіталом у 2 млрд гривень;

5. Розподілити у проєкті Бюджету усі видатки, пов'язані із капітальними вкладеннями, субвенціями місцевим бюджетам на розвиток по об'єктах будівництва і ремонту, не допускаючи такого розподілу протягом року за рішеннями Уряду. Це ж стосується і програм розвитку окремих галузей;

6. Збільшити рівень прожиткового мінімуму, наблизивши його до реальних розмірів, в межах яких людина може прожити, а не виходити з абстрактних чисел, що не мають дотичних до реального життя;

7. Передбачити кошти на створення робочих місць, надання допомоги бізнесу та громадянам в умовах отримання другої дози "локдауну", як це роблять європейські країни, щоб не допустити подальшого відтоку громадян у ці країни;

8. Зайнятись складним, але неминучим питанням реструктуризації державного боргу, в тому числі переглядом умов раніше проведеної реструктуризації, яка обмежує можливості економічного розвитку, накладаючи борговий "податок" на зростання. 

Змінити боргову політику, використовуючи державні запозичення і приватизацію державного майна не як засіб латання "дірок" у поточному бюджеті, а як потужний інструмент прискорення економічного розвитку.

Сподіваюся, що Уряд не знехтує цими порадами при підготовці проєкту Держбюджету на 2022 рік до другого читання. Адже проблеми, окреслені у статті, все одно доведеться вирішувати. Свідченням цьому є те, що сьогодні Верховна Рада терміново приймає "аварійні" зміни до Держбюджету-2021.