13 листопада у шотландському місті Глазго завершилися міжнародні переговори сторін рамкової конвенції ООН зі змін клімату COP26.

Делегати зі 197 країн домовлялися щодо основних питань міжнародної кліматичної політики, щоб обмежити глобальне потепління на рівні 1,5 °С відносно доіндустріального рівня. 

Ключовим результатом COP26 стало ухвалення так званого зводу правил Паризької Угоди (Paris rulebook). Була досягнута домовленість щодо фундаментальних норм, пов’язаних зі статтею 6 про вуглецеві ринки та інші міжнародні механізми, які забезпечать повне введення в дію Паризької Угоди. 

Це надасть визначеності та передбачуваності як ринковим, так і неринковим підходам для впровадження заходів зі скорочення викидів парникових газів та адаптації до наслідків змін клімату. 

Також були завершені переговори щодо стандартів покращеної прозорості (Enhanced Transparency Framework), що передбачає єдині узгоджені формати для обліку та звітності щодо цільових показників та інвентаризації викидів, зокрема це дозволить унеможливити подвійний облік та маніпуляції з даними про скорочення викидів. 

Історичним зрушенням є те, що всі країни світу досягли консенсусу щодо основних питань реалізації Паризької Угоди, підписаної у 2015-му.

На конференції також вперше прозвучали пропозиції щодо відмови від вугілля і про припинення надання державних субсидій на викопне паливо. Відповідні формулювання хоч і були пом’якшені, але збереглися у підсумковому тексті рішення СOP26. 

Перед та під час COP26 провідні світові компанії, міста, регіони, фінансові, наукові та освітні установи підтримали ініціативу ООН "Race to zero" та заявили про мобілізацію своїх ресурсів для рішучих та негайних заходів для скорочення глобальних викидів парникових газів вдвічі до 2030 року та створення більш здорового, справедливого та безпечного світу. 

Глобальна кампанія ООН "Race to Zero" закликає підприємства, міста, регіони та інвесторів взяти на себе зобов’язання досягти нульових викидів не пізніше 2050 року. Як повідомляється, загалом до кампанії приєдналися 733 міста, 31 регіон, 3067 підприємств, 173 інвестори та 622 вищі навчальні заклади, а також 120 країн. 

Понад 450 приватних компаній з 45 країн зобов’язались забезпечити фінансування приблизно в 100 трильйонів доларів інвестицій до 2030 року для декарбонізації світової економіки. 

Відповідну заяву від імені Фінансового альянсу Глазго за нульові викиди (Glasgow Financial Alliance for Net Zero - GFANZ) e озвучив на COP26 Марк Карні, Спеціальний посланець ООН з питань захисту клімату та фінансів та радник прем'єр-міністра Бориса Джонсона з питань фінансів. 

Згідно з умовами ініціативи GFANZ, скликаної Організацією Об’єднаних Націй, підписанти повинні взяти на себе зобов’язання використовувати науково обґрунтовані рекомендації для досягнення нульових викидів вуглецю до 2050 року в своєму бізнесі, а також встановити та невідкладно виконувати проміжні цілі до 2030 року.

На COP26 також було оголошено про низку нових ініціатив в сфері підтримки інновацій в енергетиці та прискорення переходу до відновлюваних джерел енергії, що буде сприяти подальшим вибуховим змінам. 

Багато урядів світу не були готові для цієї нової реальності і не розраховували на такий стрімкий розвиток ВДЕ. 

Зобов’язання щодо збільшення частки ВДЕ, відображені в першому раунді національно визначених внесків до Паризької Угоди, поданих у 2015 році, сумарно забезпечували середньорічне збільшення використання відновлюваної енергії лише на 3,6% протягом 2015-2030 років, чого було критично недостатньо для досягнення необхідного скорочення викидів та достатніх темпів заміщення викопного палива у світі. 

Але наразі є причини для оптимізму – згідно з аналізом Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики (IRENA), всі нові національно-визначені внески, представлені країнами на COP26, згадують енергетичний сектор як ключову сферу кліматичних заходів.

При подачі оновлених національно-визначених внесків 72 Сторони Паризької Угоди в різних регіонах світу (включно з Україною) скористалися підтримкою IRENA для посилення своїх цілей та планування енергетичного переходу. 

Огляд IRENA показав, що із 194 національно-визначених внесків країн 143 включають кількісно визначені цілі щодо частки відновлюваної енергії у загальному постачанні, 109 мають кількісно визначені цілі щодо відновлюваних джерел енергії в електроенергетичному секторі, а також 31 країна має кількісні цілі щодо ВДЕ для транспортного сектору та/або теплопостачання. 

IRENA продовжує розширювати підтримку своїм членам у покращенні та впровадженні їхніх планів декарбонізації енергетики. Підтримка буде посилена за допомогою підтримки розробки політик та програм, а також аналітичної роботи, тренінгів та інституційної підтримки, допомагаючи країнами створити сприятливе середовище для масштабних інвестицій у відновлювані джерела енергії.

Тепер, завдяки COP26, приватні фінанси, довгострокові інвестиції та галузеві програми, розвиток міст, технічні інновації та державна підтримка досліджень – все розвертається у бік декарбонізації. 

Дуже символічно, що ключова для долі світу кліматична конференція ООН, яка мала прокласти тонку стежку над прірвою для Паризької Угоди чи остаточно поховати її, проходила саме в Шотландії, у місті Глазго, де в одному з перших університетів світу свого часу економічну теорію викладав Адам Сміт, а Джеймс Ватт розробляв перші парові двигуни на викопному паливі. 

Ці два шотландці заклали основні підвалини, на яких будувалася перша промислова революція, індустріалізація Великої Британії, а пізніше й всього світу. Не буде великим перебільшенням сказати, що індустріалізація світу будувалася на викопному паливі, паровому двигуні Ватта та книжках Адама Сміта.

У 21 столітті ми маємо зробити висновки і втілити нову "зелену" промислову революцію, яка має стати більшою за масштабом та охопленням, ніж попередні дві у 19 та 20 століттях, що сформували сучасний забруднений світ. 

Завдяки кампанії ООН "Race to Zero" та мобілізації інвестиційного капіталу через GFANZ та інші ініціативи COP26 дає офіційний старт Третій промисловій революції, про можливість та необхідність якої останні 15 років наполегливо казав урядам ЄС, США та Китаю великий візіонер та природничо-орієнтований економіст Джеремі Ріфкін. 

Тому, всім, хто прагне бути фахівцем в сучасному економічному управлінні, варто відкласти книжки Адама Сміта і звернутися до праць Джеремі Ріфкіна, головного архітектора нової "зеленої та цифрової" економіки Євросоюзу.

Як пояснює Ріфкін, нова промислова революція вже розгортається завдяки зближенню трьох ключових технологій, "трьох інтернетів": надшвидкісного та універсального комунікаційного інтернету 5G, інтернету розумних мереж з відновлюваними джерелами енергії та системами накопичення енергії, а також логістичного інтернету автоматизованих транспортних засобів та навігаційних систем. 

Комунікаційний, енергетичний та логістичний "інтернети" інтегруються до загального Інтернету речей, вбудованого в суспільство та довкілля. 

Цифрова інфраструктура 21-го століття породжує радикально нову економіку, яка змінює те, як ми забезпечуємо та організовуємо життєдіяльність суспільства завдяки енергетиці, транспорту та комунікаціям. 

Але оскільки зміна клімату нині з прискоренням руйнує планету, щоб необхідні для декарбонізації зміни відбулися швидко, потрібна політична воля світоглядне зрушення – від домінанти нарощення прибутку, до домінанти збереження природи.