Листопад — місяць збору винограду та виробництва молодого вина. Винороби країн, в яких ця галузь є провідною в економіці, традиційно в другу неділю листопада відзначають своє професійне свято. 

Віддавати шану виноградній лозі — це традиція заснована роками. Україна не залишилася осторонь і торік приєдналася до міжнародної спільноти. 

Передовсім для того, щоб з року в рік виявляти повагу та подяку виноробам за їхній внесок в галузь, підвищувати престиж професії, а ще — мати додаткову можливість привертати увагу суспільства до внутрішнього виробника. 

Тож, за указом Президента України ми вдруге відзначаємо День винороба, який цьогоріч припадає на 14 листопада.

Дещо з історії та теорії

Для лідерів винної індустрії: Франції, Італії, Іспанії, Україна є молодим виробником вина. Це слушно, оскільки галузь по-справжньому в нас розвивається всього кілька десятків років. 

Але це якщо говорити вже про сформовану галузь, а якщо в історичному контексті, більш глибинно, то не немає сумніву, що на нашій землі вино робили не кілька десятків років, а багато століть. 

Цьому є історичні докази та факти. Нам пощастило, в нас є винороби і на півдні, сході, так і на заході України. Сприятливі кліматичні умови цих територій створені для виноробної справи і наші люди користувалися цими можливостями з давніх часів.

Серед інших галузей агропромислового виробництва виноградно-виноробна є найбільш трудомісткою, примхливою та довготривалою в отриманні кінцевого результату. 

Знайти, підготувати придатний грунт, посадити виноград, кілька років очікувати врожаю. Відатк, збір винограду, виробництво вина, його витримка. Як кажуть в народі: від лану до столу, от тільки тут цей шлях довгий. 

Так, виробництво якісного вина — це гра в довгу. І швидко та якісно — це зовсім не про виноробну індустрію високого гатунку. 

Проблеми галузі

Останні кілька років виноградно-виноробна галузь переживає непрості часи. У нас зменшилися показники з вирощування винограду, експорту вина. 

Якщо говорити про імпорт винограду, то свіжий та сушений плід останні роки ми завозимо у кількості від 40 до 60 тис тонн щорічно на суму від $30 до $60 млн. Експорт при цьому не перевищує 120 тонн, з прибутком в $142 тис. 

За даними Держстату, виробництво виноробної продукції у 2020 році склало 9,0 млн дал. При цьому експортовано вина на $21,2 млн при імпорті аналогічної продукції на суму $254,0 млн. 

Причин чому галузь опинилася в кризі кілька. Перше, це окупація Криму, як важливої складової виноробної галузі України. Далі — втрата одного з найбільших зовнішніх ринків збуту (СНД) і при цьому відсутність налагодженого внутрішнього ринку. 

Третє — відсутність Міністерства аграрної політики, яке майже 2 роки не функціонувало як самостійна одиниця. Останнє особливо не найкраще позначилося на галузі, адже вона втратила в якійсь мірі свою опору. 

І замість того, аби точково рятувати проблемні зони агровиробництва, міністерство перестало існувати взагалі. Четверте — пандемічна криза COVID-19, яка вплинула на зниження споживчої купівельної спроможності. 

Як вирішувати проблему 

Наразі серед ключових проблем галузі маємо відсутність обмежувальних заходів імпорту продукції, які б захистили українського виробника, фальсифікацію вина, відсутність дієвого контролю за виробництвом вина та інші супутні проблеми, які сьогодні констатує вже відновлене Міністерство аграрної політики та продовольства. 

Разом з тим відомство має чітке бачення як вивести галузь із кризи та вже напрацювало дорожню карту з відновлення та розвитку галузі.

Днями на комітеті народні депутати підтримали до другого читання законопроєкт щодо стимулювання розвитку виноградарства в Україні. 

Йдеться про проєкт Закону №2064, яким пропонується внести зміни до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі". 

Він має вирішити основні проблеми, від яких зараз потерпає галузь: скорочення площ виноградників; низький рівень мотивації на створення нових виноградників; складнощі з отримання в довгострокову оренду земельних ділянок; скорочення обсягів виробництва посадкового матеріалу винограду.

Документ також регулювуватиме питання відшкодування користувачу його витрат, здійснених на посадку або догляд за виноградниками, а також завданих збитків у разі дострокового припинення права користування земельною ділянкою. 

Планується встановити мінімальний строк у 25 років для користування земельними ділянками під виноградники або для їх закладення. 

Щодо запровадження інших законодавчих норм необхідно також:

• скасувати акцизний податок на натуральні вина без додавання спирту та відмінити їх маркування марками акцизного податку (законопроект № 5307).

• надати правовий статус мікровиробникам винограду та вина, шляхом їх реєстрації як сімейних фермерських господарств;
• дати можливості малим виробникам робити вино з придбаних плодів, ягід, винограду, меду (законопроект № 5306);
• зменшити ставку ПДВ на виноград та виноматеріали до 14% для підвищення мотивації розвитку виноградарства;
• розробити програму дешевих кредитів для розвитку галузі.

Зміна клімату для виноробів це перевага

Свої корективи у розвиток виноградно-виноробної галузі вносять і кліматичні зміни. У зв'язку з цим географія виноградарства в Україні почала розширюватись. 

Якщо раніше виноградні сади зосереджувалися в Одеській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій та Закарпатській областях, то зараз вони можуть масштабуватися на інші території. 

Це нам дає можливість збільшити площі виноградників, створити нові робочі місця, нарощувати виробництво, експорт, залучати інвестиції, зробити галузь передовою в агросекторі, а українське вино популярним серед населення та у світі. 

Тому наразі потрібно визначити пріоритети розвитку виноградарства з урахуванням зональних та регіональних особливостей, а також розпочати роботу над розробкою спеціальних державних програм зі збереження кращих сортів винограду.

Станом на зараз в Україні є 262 господарства, на яких вирощують виноград, їх площа 41,5 тис. гектарів. Це менше 1% від загальної кількості сільськогосподарських угідь. 

На кожен гектар припадає 1 робоче місце, тож галузь дає роботу 41,5 тисячі постійним та 33,2 тисячам сезонним робітникам. 44 великі та малі підприємства, які займаються виробництвом вина лише у вигляді акцизного податку щорічно поповнюють Державний бюджет на 1,7-2,0 млрд. грн. 

Крім цього, винороби відраховують у місцеві бюджети щорічно податок від реалізації виноробної продукції в обсягах від 0,53 до 0,7 млрд. грн. 

Про держпідтримку

У поточному році Мінагрополітики надали грошову підтримку виноградарям та виноробам, які безпосередньо звернулися по державну допомогу. 

Всього було спрямовано 21 млн гривень, з них 15,6 млн виділено на компенсацію вартості побудованих цехів та придбаних ліній з переробки винограду ще у 2019-2020 роках, та 5,4 млн грн на компенсацію витрат впродовж 2019-2020 років зі створення виноградників. 

До кінця року планується також додаткова підтримка за цими ж напрямами для компенсації витрат за період з 1 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року. 

Українське виноградарство та виноробство забезпечує робочими місцями значну кількість населення країни в агропромисловому секторі економіки. Галузь забезпечує значні надходження як до державного, так і до місцевого бюджетів. 

Наше вино експортується до багатьох країн світу, але, на жаль, у незначній кількості. Тож у нас є всі підстави для того, аби підвищити авторитет України на міжнародній арені та просувати якісний національний продукт як на внутрішньому та зовнішніх ринках.

Вітаю всіх виноградарів та виноробів зі святом! Ваша професія цікава, потрібна та важлива. Бажаю вам вдалих врожаїв, а поціновувачам — якісних вин.