Пригадуєте великий резонанс, який викликала заява вже експрезидентки Естонії Керсті Кальюлайд про те, що вона радить не інвестувати в Україну? 

Тепер за інвестиційним кліматом в Україні ще уважно спостерігають в Латвії. Серед постраждалих — один з найбільших латвійських банків. 

ТСК з питань захисту прав інвесторів долучилася до вирішення проблеми, яка, на перший погляд, виглядає як звичайне нахабне шахрайство. Але з міжнародними наслідками. 

Швейцарці з Харкова 

У лютому 2021 року один з найбільших латвійських банків "Ріетуму Банка" надав кредит компанії зі швейцарською "пропискою" та харківськими коренями — Oleos Swiss S.A. 

Компанія звернулась до банку за позикою для придбання в Україні 3,5 тисяч тонн соняшникової олії для подальшої її реалізації індійському покупцеві. 

Принаймні про це йшлося в контракті, який "швейцарці" надали банку. Угода Oleos Swiss S.A на продаж олії в майбутньому була укладена з одним із найбільших індійських агротрейдерів. 

Для цього Oleos Swiss S.A. запросили відкриття кредитної лінії у 5 млн євро. Все виглядало доволі переконливо, як і решта наданих банку паперів, які пройшли перевірку за стандартами європейського регулятора. 

В якості застави була визначена сама олія, а поручителем за угодою виступив громадянин України. 

У лютому 2021-го банк ухвалив позитивне рішення щодо позики. Були надані акти прийому-передачі олії між Oleos Swiss S.A та ТОВ "Агрофірма Україна", в яких остання зазначається як власник олії. 

Також "швейцарці" надали копії платіжних доручень про оплату 1,3 млн євро, в якості 30% від вартості олії. При цьому олія була передана в якості застави на користь латвійського банку.

У травні товар був поставлений до експортного терміналу в Миколаївській області і вже готовий до відправки. Все начебто йшло за планом, на той момент банк перерахував Oleos Swiss S.A вже 3 мільйони євро. 

А далі почалася ціла серія дивних подій. 

Інші власники

Несподівано для латвійців права на володіння олією, що вже перебувала в терміналі, заявили ще низка українських компаній, серед яких ТОВ "Знам’янський МЕЗ" та "АПК Енергія". 

Підставою для цього стало рішення Господарського суду Дніпропетровської області. З тексту рішення виходить, що на момент укладання кредитної угоди з латвійським банком ця олія начебто вже була продана виробником. 

Тобто, або суд ухвалював рішення на базі підроблених документів, зроблених "заднім числом". Або ж швейцарці з харківськими коренями свідомо ввели в оману латвійський банк, взявши позику під заставу товару, який їм не належить, надавши банку брехливу інформацію. В обох випадках такі дії мають ознаки шахрайства. 

Далі – більше. Нові "власники" спробували вивезти олію з терміналу у Миколаєві. В прямому сенсі битва за олію сталася 26 травня. Представники "Знам’янського МЕЗу" та "АПК Інвест", за участі Державної виконавчої служби, спираючись на рішення Госпсуду Дніпропетровської області, змогли вивезти з терміналу близько 400 тонн олії. 

Адвокати латвійців викликали поліцію, яка оперативно зупинила цей процес. 3060 тон товару так і залишились на зберіганні в порту Миколаєва. 

Представники банку звернулись до Офісу Генпрокурора, і сьогодні відкрито кримінальне провадження за фактом шахрайства. Його розслідує Головне слідче управління Національної поліції. 

Якщо ж говорити про наслідки міжнародні, індійський покупець не дочекався поставки. А про справу "Ріетуму Банку" заговорили на рівні посольств та навіть президентів наших країн. 

Банк звернувся до ТСК, повідомивши, що їхній актив неправомірно, у вихідний день вивозять з території терміналу. У невідомому напрямку на той момент вже були вивезені 400 тонн олії. Після чого Спецкомісія взяла справу до розгляду.

Шанс для АРМА 

Наразі олія, яка є заставою за кредитом, арештована і передана на зберігання АРМА. За моєю інформацією, найближчим часом буде оголошений аукціон із її  продажу. Для Нацагентства з менеджменту активів це можливість проявити себе. 

По-перше, вже набув чинності закон про реформу АРМА, за який ми в ТСК боролись понад 1,5 роки. За цим законом, нагадаю, ми визначили, що товари, які швидко псуються, підлягають реалізації до вироку суду. 

По-друге, для в.о. керівництва АРМА Дмитра Жоравовича якісна організація цього аукціону – важлива для відновлення репутації державного органу. 

Цей кейс є гарним способом показати, що АРМА може якісно провести торги, з широким колом учасників та ринковими цінами за лот, аби зберегти вартість переданого їм майна. І не повторювати історій минулого, як у ситуації з "Ашаном", коли землю з ринковою вартістю у понад 200 млн грн виставили на торги лише за 5% від вартості. 

На сьогодні передача олії в АРМА, на мою думку, є найкращим виходом з ситуації. Оскільки розслідування кримінального провадження може затягнутись на роки, а олія — товар з обмеженим терміном придатності. 

Через тривалий судовий розгляд справи її вартість впаде до нуля, що зробить неможливим повернення застави банку в принципі. Для латвійського банку наразі ж головне завдання – довести в суді, що він є постраждалою стороною. 

Кошти від продажу олії надійдуть на депозитний рахунок АРМА, а вже після вироку суду потерпіла сторона зможе отримати їх та нараховані відсотки як компенсацію своїх збитків. Наразі м’яч знаходиться на боці Нацагентства з менеджменту активів. 

А ми, у ТСК з питань захисту прав інвесторів, уважно спостерігатимемо за цією історією. Вона важлива і для нас як Спецкомісії, і для інвестиційної репутації України в цілому.