Краще жахливий кінець, ніж безкінечний жах. Цю фразу згадуєш дедалі частіше, коли чуєш новини про погіршення епідемічної ситуації і нові карантинні обмеження.

Для більшості підприємців вони означають нові фінансові стреси на додачу до непокритих збитків 2020 року. 

Ніхто не знає, що буде завтра, в яких умовах ми будемо працювати, чи будуть закривати двері торгівельних центрів, чи вимагатимуть вакцинацію від покупців, чи зупинять громадський транспорт. 

В медіа виступають представники влади, які обмірковують різні варіанти, заплутуючи і лякаючи бізнес неймовірними сценаріями та відсутністю планування. 

І ця тривожна невизначеність здатна завдати економічним відносинам більшої шкоди, ніж найжорсткіший локдаун. 

Звісно, перший шок уже минув, і бізнес готовий до карантинних обмежень більше, ніж торік. Але є речі, до яких важко підготуватися повністю, перенести свою діяльність онлайн чи розробити "план В", "план С" і далі за алфавітом.

Для більшості підприємств питання стоїть не в тому, що вони отримають менший прибуток або змушені будуть розпрощатися з частиною персоналу. Є абсолютно реальна загроза повної руйнації і закриття бізнесу. 

Невизначеність збиває всі плани. Іти за великими покупками зараз чи почекати після локдауну? Сходити в кіно, не знаючи, які будуть нові вимоги до санітарної безпеки, чи краще залишитися вдома? Ресторан? Ну, який настрій для ресторану, коли тривога просто відчувається в повітрі... Та й економити треба, невідомо, що буде з моїм роботодавцем. 

Споживач дезорієнтований, і його пригнічений настрій тільки посилюється тривожними новинами зі ЗМІ. В таких умовах ні бізнес, ні споживачі не можуть планувати свої дії, і в результаті втрачають всі. Водночас, споживчий попит має свою інерцію, і не відновлюється миттєво, як тільки скасовують карантинні обмеження.

Торік ми разом з іншими бізнес-об’єднаннями просували в уряді ідею адаптивного карантину замість жорсткого локдауну, і це допомогло підприємцям протриматися на плаву. 

Але без високого рівня вакцинації в країні навіть адаптивний карантин – не порятунок. Економіка не відновиться, поки будуть постійні непередбачувані стрибки в локдаун і з локдауну. Наразі в Україні вакциновано лише 16%, що удвічі гірше за загальносвітові показники (37%). 

І це основна причина погіршення прогнозів зростання ВВП і відкладення планів відновлення економіки до доковідних часів.

На що звертають увагу підприємці зараз? По-перше, безпека та вакцинація. Чимало трудових колективів підготувалися ще влітку та організували щеплення для своїх працівників. 

Але це переважно системний великий або середній бізнес. А от тисячі маленьких компаній та підприємств з цим впоратися легко не можуть. Адже це не просто вимога вакцинації персоналу. 

Це вимога до підприємців або негайно переконати своїх найманих працівників зробити щеплення, або викидати людей на вулицю і терміново набирати нові робочі колективи з числа вакцинованих. 

Ви колись пробували вмовити когось на щеплення? Тоді ви розумієте рівень складності завдання. 

Це – не швидкий процес, і перекладати його на плечі бізнесу, без інформаційних кампаній та логістичної підтримки (як мінімум, забезпечення доступних вакцин всюди і без черг) – не дуже справедливо. Це не зовсім завдання тільки для керівників і власників бізнесу.

По-друге, підтримка з бюджету. Вона не була в 2020 році надто щедрою, але підприємці її оцінили. Виплати для фізичних осіб-підприємців та роботодавців потрібно зберегти. 

По-третє, передбачуваність і планування, відсутність хаосу. Лякають надто суворі правила в якості експерименту, особливо на місцевому рівні. 

Наприклад, обмежений доступ до користування транспортом під час карантину руйнує навіть той бізнес, який намагається пристосуватися до нових умов. 

Працівники логістичного складу не є тією категорією, яку перевозить транспорт під час карантину. Але без них онлайн-магазин працювати не може, і бізнес буде зруйнований, навіть якщо він перейшов на діджитальну бізнес модель замість фізичної точки продажу. 

Зупинка транспорту в українських містах автоматично означатиме зупинку економічної діяльності.

І, останнє, це реформи і зміни в роботі малого і середнього бізнесу, які в час локдауну відчуваються найбільш болісно. 

Зокрема, вимога широкого застосування касових апаратів, яка охоплює навіть тих підприємців, які при всьому бажанні не можуть бути частиною тіньової економіки. Але для них передбачені з 1 січня такі самі зміни, як і для потенційних порушників правил торгівлі. 

Навряд чи це можна назвати вдалим часом для запровадження таких масштабних змін. Непродумані рішення і невизначеність ставлять бізнес на межу існування.