Ви, напевно, помітили, який шалений сьогодні в суспільстві попит на почуття балансу, медитацію, життя в моменті та усвідомлене ставлення до себе і навколишнього середовища. 

А все тому, що довгий час у нас панував тренд на "селфмейд". Жінкам в якийсь момент стало соромно бути виключно домогосподаркою або тільки бізнесвумен. 

Суспільство вимагало від них ставати "диво-жінкою", яка працює, має хобі, піклується про сім’ю і тримає себе у формі. 

Чоловікам теж дорікають, що вони "домострой", якщо не миють посуд, не допомагають у хатніх справах, не гуляють з родиною у парку і не відвідують спортмайданчик. 

Але довгий час тримати пружину натягнутою неможливо. Всі втомилися і вигоріли. І тепер ми потребуємо спокою та гармонії. 

Але магія у тому, щоб не впадати у крайнощі. Цілком можливо тримати баланс, встигати все і бути всюди. За умови, що вмієш правильно делегувати. 

Цю навичку легко продемонструвати на прикладі управління бізнесом. Підприємці часто жорстко контролюють все у власній компанії. 

Їм здається, що "краще за мене ніхто не зробить", "тільки я знаю, як потрібно", "от якби моя команда складалась із моїх маленьких копій" і так далі. І, з одного боку, вони мають рацію. 

На початках, коли новий проєкт тільки-но зароджується, підприємці повинні бути максимально включеними у процес, знати всі нюанси зсередини, вміти замінити будь-якого робітника на будь-якій посаді. 

Але, якщо цей етап затягується, то починається зворотній ефект. Власник перетягує на себе всі задачі і постійно говорить співробітникам, що тільки він/вона знають, як краще і робить все за всіх.

 А працівники, звісно, з цим погоджуються. Хто ж захоче конкурувати з власником, та і навіщо проявляти ініціативу, якщо керівник вирішив, що це його рівень відповідальності. 

Так і живе собі компанія, яка має штат працівників, всі отримують зарплату, всіх все влаштовує, ніхто не хоче надмірно рвати спину. А шеф, тим часом, все тягне на собі і не знає, як вийти хоча б в нуль наприкінці кварталу. 

Власник бізнесу має інші задачі, він/вона – генератор енергії для всієї компанії і, коли ця енергія вичерпується, компанія руйнується, а власники ламаються, божеволіють від стресу та внутрішнього хаосу. 

Я мала такий досвід. На старті створення власного бізнесу, я починала з нуля і все робила власноруч. 

Я виписувала накладні на колінках, просила маму, яка не мала жодного бухгалтерського досвіду, вести облік, просила сестру та батька супроводжувати фури та розраховуватись із клієнтами. 

Так тривало допоки я не зрозуміла, що бізнесу потрібен розвиток. Я почала набирати спеціалістів, які мали б систематизувати всі процеси. Поступово ми почали відкривати філіали в інших регіонах, фури з продукцією вже їздили по всій країні. 

Але я все ще шалено боялася втратити контроль за цим всім. Я продовжувала власноруч вирішувати всі питання, хоча мене вже не вистачало. 

Сотні завдань на день, все залежало від мене, на всіх переговорах я мала бути присутньою, телефон розривався...Я почала відчувати себе нестабільно, голова йшла обертом, я вигоріла остаточно. 

В якийсь момент я наважилась все кинути і поїхати до Індії: займатися йогою, медитувати. Мене відвезли далеко у гори, в ашрам, де геть не було зв’язку. На два тижні я зникла з радарів. 

Я була впевнена, що, повернувшись, знайду свій бізнес, затонувшим у великих проблемах. Але, уявіть мій подив, коли я повернулась до Києва, а нічого не розвалилося! 

Більше того, виявилось, що моя команда не просто впоралась із самоуправлінням, а ще й у декілька разів покращила показники продажів. 

Виявляється, вони увесь цей час хотіли мені довести, що можуть працювати без мене і жадають отримати свободу і самостійність у прийнятті рішень. 

І, на щастя, в свої 25 років мені вистачило мудрості це усвідомити і дати їм можливість проявити себе. З того моменту я з легкістю делегувала всю операційну систему, залишивши щоденні, щотижневі, щомісячні точки контролю, завдяки яким я могла стежити за продажами, за надходженням грошей і т.д. 

Сама ж активно зайнялася розвитком, переговорами, новими проєктами. Це дало мені можливість дуже швидко виростити компанію до річного обороту в 100 млн доларів. 

Ми зайняли 50% сировинного ринку в Україні. Хіба вийшло б домогтися такого результату, якби я продовжувала все тягнути на власних плечах?

За роки роботи я вивела для себе 5 головних правил грамотного делегування, які значно полегшують життя. І тепер можу керувати своїм бізнесом навіть перебуваючи за океаном.

1. Бути візіонером, а не виконавцем

Власник повинен мислити стратегічно, бачити можливості і направляти компанію. Без нього це ніхто не зробить. 

Обов'язково складайте чіткий план з дедлайнами і прописаними зонами відповідальності кожного співробітника. Ідеально - використовувати для цього CRM-системи.

2. Мати енергетичний ресурс для бізнесу

Не вдасться ефективно делегувати, коли у вас вже все валиться з рук. Спочатку одягаємо кисневу маску на себе, вчимося відволікатися від роботи, відпочивати і відновлюватися. 

А потім зі стану наповненості діємо і ділимося знаннями та енергією з іншими людьми.

3. Вміти залучати професіоналів

Щоб компанія розвивалася, ви повинні збирати в штаті кращих людей, які відповідають вашим цінностям. 

Запрошуючи таких людей, важливо чути і довіряти їм. Але пам'ятайте, що ви платите людині за її час, щоб звільнити свій. 

Тоді стає зрозуміло, який результат ви очікуєте від співробітника. Якщо він не справляється — не робіть роботу замість нього. Бо тоді за що ви платите йому гроші? 

На першому етапі складіть з ним план на місяць, а щопонеділка робіть план на тиждень. У п'ятницю підводьте підсумки. Все стане наочно видно.

4. Довіряти і контролювати

Коли співробітник дзвонить вам із запитанням — запитаєте його: "А як би ти це зробив?". Він обов'язково дасть своє бачення, так ви показуєте довіру до нього і в наступний раз він почне думати і діяти перед тим, як подзвонити вам. 

Якщо ви будете самі генерувати рішення, все буде триматися на вас і телефонні дзвінки не припиняться.

5. Вміти підтримувати і мотивувати співробітників

Кажуть, на 1 зауваження має припадати 9 похвал. Так у підлеглого буде мотивація і більше бажання довести, що він може виконувати свою роботу круто. 

Хваліть і направляйте своїх підлеглих і не перестрибуйте через голову їх безпосередніх керівників. Це демотивує і знищує авторитет ваших же менеджерів в очах їх прямих підлеглих.

Делегування фактично повертає нам власне життя і звільняє нашу енергію. Життя дуже швидкоплинне. 

Час — найцінніший ресурс. Його завжди не вистачає. Ми мало спимо, в середньому 9 годин на день працюємо, всього кілька годин ввечері проводимо із сім'єю, а ще є друзі, родичі, яким хочеться приділити увагу, а ще розваги, відпочинок, хобі ... Як все встигнути? 

Але якщо розібратися, ми ж самі розставляємо пріоритети. Визначте, що для вас суперважливо, чим подобається займатися, що наповнює, а від решти відмовтеся. 

Хтось любить готувати, хтось танцювати, хтось грати на гітарі, писати книгу, фотографувати або навчаться маркетингу і веб дизайну. 

Але хтось терпіти не може ходити на шопінг, прибирати квартиру, робити з дитиною домашку. Так делегуйте! Найміть репетитора, знайдіть хатню робітницю. 

Повірте, завжди можна знайти помічників, які готові працювати за ті гроші, які ви готові їм платити. 

Запам'ятайте: заплативши іншій людині за його час, ви звільняєте власний, який можете використовувати на розвиток, зростання, наповнення, що дасть вам можливість заробляти набагато більше і кайфувати від життя. 

Я особисто делегувала все зайве, це стосується і домашніх справ, і бізнесу. Наприклад, мені не подобається копирсатися в обліку - я найняла для цього людину на аутсорс, а собі залишила ті завдання, які мені подобається робити і крім мене ніхто не зробить. 

Я зрозуміла, що мій час коштує дорого і залишила в своєму розпорядку виключно важливі для себе речі: години для сім'ї, відпочинку, розваг, хобі, розвитку і медитації. Кожна хвилина в житті цінна, вона більше ніколи не повернеться, час минає. 

Колись в соцмережах я побачила один великий квадрат, на якому всі дні життя звичайної людини були зображені дрібними квадратиками.

За статистикою, середня тривалість життя людини, чоловіка або жінки, 75 років. Це трохи більше 25 500 днів. 

І якщо відняти скільки "квадратиків" ми вже прожили і врахувати, скільки у нас ще планів на життя, часу у кожного з нас залишилося не так вже й багато, правда? 

Так чому б, для максимальної яскравості життя, не залишити в ньому тільки ті справи, які вам подобається робити і дозволити собі бути щасливим, насолоджуючись кожним моментом нашого життя.