Інвестори та інвестиції для нашої країни – священна корова. Для них приймаються закони, під них робляться презентації нашої країни, їм обіцяють нянь та інші блага. 

І не дивно, адже капітальні інвестиції в українську економіку з кожним роком скорочуються. Минулого року рівень валового нагромадження від ВВП склав всього лише 12,8%. 

На жаль, ці дані – історичний мінімум з початку 2000-х. Більш того, інвестиційна привабливість практично завжди є критерієм оцінки дій влади. 

Але я сьогодні хочу поговорити про зворотній бік цієї медалі. Дуже часто маска інвестора стає фактично балаклавою зловмисника.

Почнемо зі статистики. Один з основних інвесторів в українську економіку – це Кіпр. Коли ми говоримо про захист прав інвесторів, то найчастіше маємо на увазі реінвестицію капіталів. 

В цьому нічого поганого немає, особливо з огляду на те, що 10 років тому збереження капіталів через іноземні юрисдикції дійсно було робочою схемою. Але остання справа нашого адвокатського об'єднання – вкрай цікавий приклад найсильніших зловживань правами інвесторів.

Костянтинівський завод металургійного обладнання (КЗМО) зараз занурений в корпоративний конфлікт. Протягом 2-х років компанія під назвою "ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД" намагається його рейдернути. 

Приводом стало її виключення зі складу учасників в 2018 році в зв'язку з нерозкриттям своїх кінцевих бенефіціарних власників. Масштаб активності вражає: понад 10 судових суперечок, 5 кримінальних справ і брудна інформаційна війна з боку опонентів. 

Всі кримінальні провадження сьогодні закриті, основний господарський спір після 3 пройдених інстанцій повернувся до суду першої інстанції з вимогами і роз'ясненнями Верховного Суду. Ситуація для опонентів патова.

"ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД" – вельми типовий представник українського інвестора. Ноунейм-компанія, без офісу на Кіпрі, з номінальним директором. Ця компанія активно заявляє про те, що її права порушують часто-густо. 

Природно, це відбивається негативно на інвестпривабливості всієї країни. Навіть бізнес-омбудсмена намагалися підключати.

Спроба пролити світло на інвестиційну діяльність компанії привела до цікавого результату. Єдиною її інвестиційною угодою був викуп корпоративних прав КЗМО в української компанії "Еннеада" в обсязі 33,75% в далекому 2013 році. 

Даних про пройдені за цією угодою гроші виявити не вдалося. В результаті, не завівши ні копійки в українську економіку, "ЕмСі Коппер Індастріал ЛТД" отримує привілейований статус інвестора. 

Ще трохи уваги до цієї компанії, і за корпоративною завісою власником виявляється (театральна пауза) Михайло Епель, колишній соратник президента-втікача Віктора Януковича, який фактично є нев'їзним через шлейф кримінальних справ. 

А директором компанії, яка продала йому свою частку, є його дружина. Власником же був сам Михайло. Дивним чином при перекладанні активів з однієї кишені в іншу можна раптово стати інвестором в українську економіку.

Ще один кейс цього року пов'язаний з нерухомістю, оформленою на компанію, якою, в свою чергу, володіла кіпрська компанія. 

Українська фірма (власник активів) була продана. Операцію здійснив директор порушуючи статут без отримання фактичної оплати за заниженою оцінкою. 

Покупцем стала британська структура. Як виявилося згодом, покупцем був партнер кіпрської компанії. Він вступив в змову з директором, зареєстрував нову компанію і провів операцію. 

Коли були накладені арешти, британська компанія активно включилася в захист. Від її імені виступав іменитий британський підданий, за титулом – практично лорд. 

Правда спливла абсолютно випадково, коли локальні юристи подали до суду документи, де стало зрозуміло, що пересилання пошти оплачував партнер нашого клієнта. 

З такою підказкою розмотати реальну змову було не дуже складно. Та й саму угоду вдалося швидко оскаржити. Звідси можна зробити два висновки: не кожен британський інвестор, хто говорить з акцентом, і (найважливіше) не варто економити на юристах.

Окремо в розрізі токсичних уявних інвесторів можу згадати кумедний випадок.

Був у нас ще один цікавий клієнт: багатообіцяючий стартап в крипті. Ще за часів, коли біткоін коштував дуже дешево, а буквосполучення ICO не встигло стати чимось ганебним, хлопці змогли підняти великі гроші в Азії. 

Сума склала приблизно $3 млн. Успіх був колосальним, з огляду на те, що самого проєкту у них майже не було. 

Після цього вони потрапили в кілька рейтингів найперспективніших стартапів і навіть почали читати лекції про те, як фандрейзити в Китаї. Але пізніше, під час візиту в США, виявилося, що це були гроші тріад. 

Так, все правильно, тих самих тріад, які мафія. Виявилося, що стартап для них – спосіб відмити частина капіталу. Хлопці повернулися в Україну, стартап акуратно згорнули, крипту повернули. Лекцій вони більше не читають.

У праві існує таке поняття як "шикана". Це красиве слово означає зловживання своїми правами. Перед нами класичний приклад шикани, коли особа, що не має на те належних підстав, видає себе за інвестора, але таким не є. 

Це найбільш кричущий, але не єдиний випадок в нашій практиці тільки за останній рік. Найчастіше уявні інвестори маскуються значно краще і обходяться без подружніх пасажів в документах.

Напевно, подібні історії – це неминучі етапи розвитку українського суспільства. Більше того, такі кейси не повинні дискредитувати статус інвестора для України. 

У процесі дорослішання української держави варто чітко розуміти, що цінності західного світу не одномірні. Найважливіше в них – суть, а більшість зловживань відбуваються за формальними ознаками. 

Фактично це якась симуляція: начебто є іноземна компанія, але немає ні людей, ні інвестицій. Якщо дивитися на суть речей, то не складно відокремити зерна від полови. Україні ж варто дуже обережно ставитися до уявних інвесторів.