У дитинстві нас вчили мріяти стати космонавтами, балеринами, лікарями, вчителями… А от мріяти про інтернет – не вчили. Бо ніхто про нього й не знав. 

Майже ровесник української незалежності Олексій Шалденко теж ніколи не думав, що стане ІТшником. Але сьогодні його стартап Wantent – серед найперспективніших в Україні.

Разом з командою Олексій розробив програму, яка за допомогою штучного інтелекту визначає реакцію глядачів на відеоконтент. Інвестори зацікавилися продуктом і вклали вже $450 тис. І це ще стартап, що не вийшов на світовий ринок. 

За ці 30 років ми, по-простому – ІТшники, – зустріли чимало перешкод, але не зупинялися будувати галузь, про яку в нашому дитинстві ніхто навіть не знав.

І сьогодні я впевнений, що ця сфера інновацій стала каталізатором успіху України. Ми досягли колосальних результатів в розвитку сучасних технологій і вже увійшли в історію, як країна крутих ІТ-шників. 

У 2019 експорт ІТ-послуг перевищив доходи від експорту пшениці, дійшовши до $4,7 млрд, а торік взагалі перевищив $5 мільярдів. Щороку колосально зростає і цифра сплачених податків. 

І це за майже 10 років активної фази розвитку – з часу буму на ринку технологій. В 2010 році Україна вже почала бути помітною на цьому світовому ринку завдяки нашим сильним інженерам та програмістам, які мали доступ до швидкого та дешевого інтернету. Це унікальний приклад, бо не в усіх країнах були такі вихідні дані. 

До того ж, цей ринок жодним чином не регулювався державою. З одного боку, ніхто не розумів, як з цим працювати. З другого – це розв’язало руки і дало чимало свободи початківцям. Нині в Україні майже 300 тис. ІТ-шників. І це – хороший результат!

Та були і мінуси. Один з найбільших – відсутність інструментів роботи з іншими країнами, хоча всі розуміли, що українські програмісти дуже талановиті і "голодні" до відкриттів. 

Тому більшість фахівців їхала закордон в країну ІТ-мрій – Кремнієву долину. Там була інноваційна інфраструктура, в якій можливо створити інноваційний продукт. А у нас її не було. 

Звичайно, були винятки і деякі стартапи з’являлись тут. Але більшість не могла креативити в Україні, тому що не мали бази, на якій все тримається: знання, ідею, команду і ресурси. 

Не було й культури підприємництва. Для більшості виявилося простіше їхати закордон для отримання досвіду в іншій команді, а вже потім створювати власні стартапи. 

Проблема виїзду талантів досягла шалених темпів, коли світ захопила пандемія. Оффлайн-кордони закрилися, але онлайн відкрився максимально. 

У той самий час ми в UNIT.City роздумували, як допомогти тим, хто залишився вдома, але продовжував створювати інноваційні продукти? Як ми можемо надати усі необхідні їм знання, підтримку і заохотити працювати в Україні? 

Добре помізкувавши, вирішили створити ком’юніті-"гніздо можливостей" Nest (Network Education Startup Technology). І ми влучили в десятку.

На сьогодні це перша та поки єдина в Україні платформа, яка об’єднує стартапи з інвесторами. Ця екосистема дозволяє навчатися і працювати. 

Ми хочемо, щоб стартапів в Україні було більше. Щоб стати успішними, ІТ-початківці повинні знати, як створити бізнес-модель, як будувати маркетинг, виходити на нові ринки, спілкуватися з інвесторами. Ми вчимо цього безкоштовно і лише за три місяці. 

Ідеологом Nest став Домінік Піоте, виконавчий директор UNIT.City. Саме він першим запропонував впроваджувати принципи роботи Кремнієвої долини в Україні. 

Розробляти програму Піоте допомагав ще один відомий ІТ-фахівець Кремнієвої долини, професор Каліфорнійського університету в Берклі Рік Расмуссен. Вдвох вони є головними менторами NEST. 

З ним, а також багатьма іншими міжнародними та українськими експертами, щотижня відбувається спілкування один-на-один. Мета — контролювати і оцінювати прогрес розвитку стартапу.

Олексій Шалденко неодноразово казав, що їм дуже допоміг Рік Расмуссен – гуру ІТ-бізнесу. Знаючи про стартапи все, професор вказав на їхні сильні та слабкі місця, допоміг розробити стратегію. 

Почути таке від профі – на сьогодні в Україні рідкість. Повірте, у Кремнієву долину їдуть навіть за негативними відгуками. Можливо, ці настанови свого часу допоможуть стартапу Олексія стати "єдинорогом". 

На завершальному етапі усі команди проходять тест-драйв. Своєрідний іспит. Тільки замість оцінок – перші реальні фінансові вливання. 

Якось ми влаштували іспит у форматі Elevator Pitch. Стартапи мали за 40 секунд у ліфті продати свій продукт потенційним інвесторам. І багато хто склав іспит на відмінно. 

30 років на мрію

ІТ-ринок Україні недооцінений. Є дуже багато крутих ідей, які можуть конкурувати на глобальному ринку. Головне – дати їм шанс.

Але час, коли цей стартап залишить Україну може бути різний. Це може трапитися на рівні зародження ідеї та команди, а може – під час старту Sales, Marketing у США. 

Для нас дуже важливо, щоб стартапи народжувалися в Україні, створювали тут свої ідеї, знаходили партнерів, опрацьовували бізнес-модель, відпрацювали її на локальному ринку, а потім могли масштабуватися і виходити на міжнародний ринок. 

Але весь бек-офіс залишали в Україні. Тоді можна казати, що це український бізнес.

Мало хто знає, що сервіс Grammarly – це український продукт. Вони настільки швидко пішли з України, що їх вже вважають, американською компанією. Але всі можуть сказати, що стартап People.ai, який став "єдинорогом" — український продукт. 

Щоб вітчизняних "єдинорогів" ставало більше, ми в UNIT.City вже в цьому році маємо намір створити фонд для підтримки українських стартапів на суму в $100 млн. 

Він буде одним з найбільших в Східній Європі. Впевнені, що це заохотить українців натхненніше працювати в своїй країні, створювати інноваційні продукти тут, маючи шалену освітню та фінансову підтримку.

Гуру з Кремнієвої долини Рік Расмуссен зацікавився допомагати нашим стартапам, бо він бачить потенціал, наш креатив, відповідальність та бажання вчитися. Професор впевнений, що наступним ІТ-регіоном стане Східна Європа. І Україна буде серед лідерів. 

Недарма Україна почала на державному рівні заявляти про цифрову трансформацію. Потреба у цьому зрозуміла на всіх рівнях. 

Розвинені країни, з якими ми вимушені конкурувати, вже досягли високих рівнів і не готові працювати понад силу. А ми, наші "голодні" до мрій ІТшники, стартапери, -- готові. 

Тому у нас є всі шанси на швидкий ріст. А поки ми ростемо, нам треба вчитись у сильних і працювати з ними. 

Тож, вчимося і кодуймо! Такими темпами через наступні 30 років Україна опиниться серед ТОПів прогресивних інноваційних держав. Стартапи залишатимуться вдома і створюватимуть тут глобальний продукт. ІТ може стати галуззю №1, яка генеруватиме ВВП України. Наш ріст тільки почався!