За останні місяці ліквідований банк "Укоопспілка" став, напевно, одним з найвідоміших завдяки рішенню Верховного Суду.

Він стягнув на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад 76 млн грн з колишніх членів правління цього банку.

Що означає це рішення суду та як його застосовують суди протягом місяця після його оприлюднення? Що загрожує іншим банкірам і топменеджерам?

Значення справи для банківського сектору

Постанова Великої палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року – це перше остаточне рішення в Україні, яке звинувачує в неплатоспроможності збанкрутілого банку членів його правління. Чому це важливо?

Велика палата запустила справжній каток на колишніх "топів" банків, які НБУ вивів з ринку. За даними ФГВФО, ініційовані 64 аналогічні справи до 774 відповідачів (акціонери, члени правління або ймовірні пов'язані особи) на понад 97,2 млрд грн. При цьому 36 судових справ, розгляд яких зупинено  Великою Палатою Верховного Суду, вже активно поновлюються та призначаються до розгляду.

Суть таких позовів зводиться до того, що в неплатоспроможності виведених з ринку банків нібито винні колишні члени правління. За версією фонду, неплатоспроможність банків є результатом виведення грошей, наприклад, шляхом інвестування в цінні папери або видачі незабезпечених кредитів.

Чи було інвестування направлене на придбання неліквідних цінних паперів, або чи були кредити інсайдерськими? Відповіді на ці питання мають знайти суди.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд сформулював інноваційні та сміливі висновки, які надалі є обов'язковими для всіх судів при розгляді аналогічних справ.

1. При зверненні з позовом про відшкодування шкоди фонд повинен довести неправомірність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

2. Суд вказав на обов'язковість дотримання міжнародних принципів корпоративного управління ОЕСР, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директора підприємства: обов'язок дбайливого ставлення (діяти на користь підприємства) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів).

3. Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання керівниками фідуціарних обов'язків. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

4. Члени правління банку мають право навести доводи про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Доказами виконання своїх обов'язків можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники, керівник, члени ради та інші посадові особи управління вжили заходи для запобігання ризиковій діяльності.

Серед таких дій – ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності; відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність.

5. Верховний Суд звернув увагу, що члени правління банку могли самостійно виправити завдану банку шкоду шляхом продажу всіх або частини облігацій наприкінці 2014 року чи на початку 2015 року (тобто до моменту визнання банку неплатоспроможним за рішенням НБУ), але не зробили цього.

6. Якщо банку заподіяна шкода шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання неплатоспроможності банку, то розмір шкоди оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.

Тобто в цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку.

7. Велика палата Верховного Суду вважає, що порушення з боку регулятора (куратора від НБУ), неналежне виконання ним обов'язків не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності посадових осіб банку. Адже саме вони ухвалювали рішення і відповідали за роботу фінансової установи.

8. Не має значення, на яку суму і які договори погодив чи підписав кожен член правління. Позовні вимоги до пов'язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, мають розглядатися в межах однієї справи.

9. Велика палата Верховного Суду зазначила: якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права з дня, коли вона мала змогу оцінити розмір такої шкоди.

Тобто строк позовної давності починається тільки після затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та складання акта ліквідаційної маси банку.

Чи стосується це "топів" небанківського сектору

За останні три роки практика українських судів щодо стягнення боргів підприємств з їх директорів та власників суттєво змінилася. Не виконувати зобов'язання перед своїми контрагентами, а потім вивести активи з юридичної особи, уникнувши відповідальності, стає дедалі складніше.

Суди дедалі частіше стягують борги в солідарному та субсидіарному порядках з керівників, власників та членів правління підприємств. Більш вдалими стали спроби і самих засновників юридичних осіб притягнути до відповідальності недобросовісних директорів власних підприємств.

"Відкриття" чи "проколювання" корпоративної завіси (lifting/piercing the corporate veil), тобто притягнення до майнової відповідальності директорів, власників та інших пов'язаних осіб, активно застосовуються при банкрутстві підприємств та альтернативних способах повернення виведених активів боржника.

Та чи можуть висновки Верховного Суду, зазначені в постанові щодо банку "Укоопспілка", застосовуватися при вирішенні судами інших справ про стягнення шкоди, завданої юридичній особі її посадовцями?

Верховний Суд не раз зазначав, що його висновки обов'язкові для інших судів при вирішенні спорів. Проте такі висновки необхідно застосовувати тільки при вирішенні спорів з подібними правовідносинами.

Серед критеріїв такої подібності – схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини.

Тобто постанова Великої палати Верховного Суду матиме неабияке значення при вирішенні спорів щодо стягнення шкоди насамперед з членів правління збанкрутілих банків. Однак суди вже почали застосовувати правові висновки постанови і при вирішенні справ щодо стягнення шкоди з директорів ТОВ.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 7 липня 2021 року у справі №911/507/21 з колишнього директора будівельної компанії стягнуто 1 212 000 грн збитків на користь юридичної особи. При цьому були застосовані і деякі висновки Великої палати, викладені у справі банку "Укоопспілка".

Зокрема мова йде про обов'язки директора діяти винятково на користь свого товариства та уникати обставин, які можуть нести ризики для юридичної особи.

* * *

Постанова Великої палати Верховного Суду щодо банку "Укоопспілка" остаточна та не підлягає оскарженню в Україні.

Суперечливою є можливість застосування її висновків до кожної з 64 справ відносно стягнення шкоди з членів правлінь інших збанкрутілих банків, адже обставини та дії учасників процесу в більшості випадків суттєво відрізняються.

Тому спостерігаємо за поновленим розглядом справ, чекаємо на законні та справедливі рішення судів і детальне вивчення кожної справи.