Упродовж останніх пів року відбулося зростання цін на лісопродукцію на 350-400%. Цьому посприяла низка глобальних та національних факторів.

Більше того, шалений попит на деревину, який виник у зв'язку з штучним дефіцитом сировини, сезонними умовами та різними подіями в економіці, не може задовольнити потреби українських деревообробників, що змушує їх платити ще більше в змаганнях за кінцеву вартість товару.

Імовірно, саме в цей час апетити лісівників щодо тіньових заробітків збільшилися пропорційно зростанню цін на лісосировину.

Запровадження редукційної форми торгівлі лісом-кругляком на технічній платформі державного підприємства "Лісовий інноваційно-господарський центр" стало інструментом задоволення таких апетитів?

Чому виникають підозри в недоброчесності саме такої торгівлі з, певне, багатомільярдними оборотами природних ресурсів?

Пересічному українцю важко розібратися в закручених словах та формах торгівлі деревиною, до яких вдаються державні лісогосподарські підприємства.

У відкритому доступі можна ознайомитися з текстом "Регламенту з організації та проведення редукціонів в електронній формі для закупівлі необробленої деревини" й оцінити стиль та нормотворчу техніку документа.

Зміст цих правил, які явно суперечать здоровому глузду, логіці та ринковим конкурентним відносинам, можуть зрозуміти лише фахівці та особи, які працюють у лісовій галузі. Але мало хто наважується публічно критикувати "ручний" розподіл лісових ресурсів через редукціони, оскільки всі повністю залежать від волі працівників лісгоспів щодо постачання сировини.

Чиновники лісового господарства пояснюють застосування нових форм торгівлі необхідністю спростити доступ деревообробникам до деревини і піклуванням про безперебійну роботу вітчизняного бізнесу. Однак чи дійсно це так?

Навіть поверхневе ознайомлення з текстом регламенту і правилами редукціонів показує не тільки їх структурні, змістовні і техніко-юридичні недосконалості, а й відверту корупційну складову: таємність торгів, нерівність учасників, відсутність належного контролю і нагляду за процесом та результатами, "ручний" розподіл великих об'ємів ресурсів за суттєво заниженими цінами.

Редукціони проти класних аукціонів

Чим відрізняються класичні аукціони від редукціонів? З латинської auctio – підвищую, а reductio – понижую. Таким чином, суть класичних або "англійських" аукціонів – отримати найвищу можливу ціну за товар, який користується попитом, шляхом змагання найвищих ставок покупців.

Натомість редукціони або "голландські" аукціони є аукціонами з пониженням ціни і зазвичай використовуються для товарів, які важко продаються або не користуються попитом. Редукціони застосовуються, у першу чергу, до тих товарів, ринкову ціну яких важко визначити, і цю ціну визначають самі учасники.

Автоматичне пониження стартової ціни лота триває доти, доки хтось з учасників не зупинить пониження, тобто підтвердить готовність купити товар за певну ціну. Далі відбувається зворотний процес: учасники можуть збільшувати ставки.

Однак діяльність лісівників не має нічого спільного із загальноприйнятим змістом редукціонів. Це, швидше, спроба легалізувати багатомільярдну інтелектуальну "схему" ручного розподілу лісових ресурсів.

Ознаки інтелектуальної "схеми" торгівлі лісом

Протягом 2021 року лісівники нарощують продажі через редукціони на платформі ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр". Проте така форма торгівлі зазвичай використовуються для товарів, які важко продаються.

Необроблена деревина користується шаленим попитом і дуже просто продається на класичних аукціонах з максимально високими ставками.

Нарощування продажів з пониженням цін є нонсенсом і прямо суперечить тенденціям на ринку деревини або прямо вказує на корупційну складову – можливий додатковий заробіток з кожного проданого кубометра деревини.

"Голландські" аукціони застосовуються під час продажу товарів, ринкову вартість яких важко визначити, тому їхню ціну визначають самі учасники під час проведення редукціонів. А що наші лісівники-чиновники? Чи знають про таку суттєву ознаку аукціонів з пониженням цін? На жаль, ні.

До прикладу, у пункті 2.2.3 регламенту проведення редукціонів лісівники визнають, що ціна на деревину є! Більше того, за логікою українських чиновників, така ціна, виявляється, для кожного своя – індивідуальна.

Таке "ноу-хау" торгівлі природними ресурсами є черговим аргументом на користь того, щоб визнати це "схемою", а не прозорим ринковим процесом.

В імітованих аукціонах з пониження цін авторства українських лісівників мова йде лише про пониження цін на деревину. Про можливість зворотного зростання цін і справжньої конкуренції за лоти, на жаль, не йдеться.

"Голландські" аукціони у більшості цивілізованих систем передбачають, що цінами змагаються покупці. У нашому випадку державні підприємства чомусь змусили не покупців, а продавців змагатися в пониженні цін на ліс-кругляк. Це не тільки дивно, а й неприродно для продавця товару.

Отже, у галузі відсутні передумови для застосування лісівниками редукціонів у буквальному розумінні цього поняття. Саме тому ви не знайдете інформації про те, хто, за якою ціною і які об'єми деревини купив чи продав за такою формою. Звітність щодо редукціонів у відкритому доступі, на жаль, відсутня.

На мою думку, оприлюднення таких даних підтвердить підозри, що редукціони в лісовій галузі – це багатомільярдна "схема" "дерибану" лісових ресурсів.

Цікавий збіг фактів

У лісовій галузі України редукціони запровадили після того, як ПРАТ "Коростенський завод МДВ" заявив про проблеми в отриманні сировини, і восени 2020 року це підприємство відвідав прем'єр-міністр.

Саме після візиту Дениса Шмигаля, який взявся вирішити проблеми певних великих деревообробників, ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" запровадило можливість проведення редукціонів.

Після цього коростенський завод та деякі інші покупці, які ніколи не займалися деревообробкою ("прокладки"), почали брати активну участь у такій формі закупівлі сировини і, ймовірно, є щасливчиками-переможцями багатьох з них.

Вони, імовірно, отримують доступ до значних об'ємів сировини поза конкуренцією за цінами, суттєво нижчими за ринкові.

Тимчасом інші потужні підприємства відчувають серйозний дефіцит деревини. Більше того, вони готові платити на 100-150% більше, аби лиш їм дали змогу купувати ліс на відкритих аукціонах з однаковими правилами для всіх.

Редукціони: зло чи добро для національного ринку

Підігрування чиновників певним деревообробникам з метою створення для них привілейованих умов доступу до сировини може дорого обійтися економіці. Безперебійна робота окремих підприємств завдяки редукціонам призведе до зупинок і навіть банкрутств інших суб'єктів господарювання.

Чи будуть функціонувати багатомільярдні "схеми" "дерибану" лісів у формі "відкритих" редукціонів? Які наслідки для економіки матиме корупційна складова в галузі? Це питання до уряду, Офісу президента та Верховної Ради.

На мій погляд, ефективним вирішення проблеми може стати невідкладна розробка й ухвалення закону "Про ринок деревини", який би забезпечив однакові правила торгівлі сировиною для всіх учасників і збалансував їх права.