Три найбільших економічних пласти світу визначилися з "дедлайном" на скорочення викидів вуглецю до нуля: Євросоюз – до 2050 року; Китай – до 2060 року; а президент Джо Байден хоче виключити викиди СО2 в енергетиці США вже до 2035 року.

Крім того, для прискорення процесу ЄС запроваджуватиме вуглецевий податок на товари з країн, що не зменшують викиди. Для України з огляду на обсяги експорту товарів до ЄС це може стати значним економічним викликом.  

Але чи є в України те, що наша держава могла б запропонувати своїм громадянам і міжнародним партнерам у контексті "зеленого переходу"? Одну із ключових ролей має відіграти існуюча газова інфраструктура. 

Українська газотранспортна система – не "вчорашній день", а нові можливості та перспективи.

Кінець епохи природного газу – коли він наступить

Газ не зникне в одну мить. Навпаки, він сприятиме переходу до безвуглецевої енергетики (bridge fuel) та ще довго буде одним з ключових енергоджерел.

Сьогодні транзит природного газу до ЄС шляхом використання потужностей Оператора ГТС України допомагає знизити рівень шкідливих викидів у повітря в європейських країнах. Зокрема, це відбувається шляхом заміщення газом вугілля в електроенергетиці.

Згідно з оцінкою IEA (Міжнародне енергетичне агентство) перехід від вугілля до газу забезпечить скорочення викидів СО2 від базового рівня у розмірі до 33% у теплопостачанні і 50% в електроенергетиці.

Крім того, передбачається перехід на транспортування "нейтральних" газів – зеленого водню, синтетичного метану, сумішей з воднем та біометану. А використання технологій power-to-gas дозволить зберігати та транспортувати надлишки електричної енергії.    

Збалансований підхід

Газ також необхідний для балансу енергосистеми. Наприклад, в Україні збільшується кількість вітрових та сонячних електростанцій. Але їх генерація є непрогнозованою та волатильною. Що це означає?

Коли дме вітер або світить сонце, вони виробляють електроенергію. Цей графік може не співпадати з графіком споживання електроенергії. І тоді виникають дисбаланси, які є дуже небезпечними.

Тому для балансування енергосистеми необхідні маневрові електростанції, які можуть швидко забезпечити систему енергією. І такими "балансувальними" можуть бути електростанції на газі, включно з парогазовими та газотурбінними CCGT. 

Газ задля безпеки енергосистеми

Сьогодні в Україні існує так званий "вугільно-зелений парадокс", коли для балансування генерації з чистих джерел використовуються енергоблоки вугільних електростанцій. Такий підхід не призводить до скорочення викидів.

Більш екологічна генерація на газі вирішує дві проблеми – дефіцит балансуючих потужностей та скорочення викидів. НЕК "Укренерго" у своєму звіті з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей повідомив про дефіцит генеруючих потужностей зі швидким стартом у розмірі 2000 МВт (еквівалент двом атомним енергоблокам).

Тобто незалежно від того, як працює вугільна генерація, дефіцит балансуючих потужностей вже є. І це стає реальної загрозою для енергетичної безпеки держави.

Українська ГТС здатна запропонувати послуги по транспортуванню природного газу майбутнім виробникам електроенергії з газу. Тож газотранспортна система є і залишається важливою ланкою у ланцюжку, що забезпечує стабільність і надійність функціонування енергосистеми України.

Воднева стратегія

8 липня 2020 року Європейська Комісія ухвалила так звану "Водневу стратегію ЄС", яка передбачає скорочення викидів вуглецю упродовж наступних 30 років шляхом збільшення використання електроенергії і водню та зменшення відпрацьованої енергії. Тоді ж ЄК представила Європейський альянс чистого водню, членом якого є Оператор ГТС України. 

Транспортування відновлюваних газів, зокрема водню, – ще один перспективний напрямок використання української ГТС після 2024 року. Сьогодні багато хто заявляє про свою участь у створенні водневих екосистем. Ця тема стає популярною через привабливі перспективи.

Але ці перспективи є певною мірою невизначеними з точки зору регуляторного, економічного та технічного аспектів. Як державна компанія ми не можемо собі дозволити витрачати кошти без детального прорахованого плану.

Наші інвестиції – це кошти держави, тому зайвий авантюризм тут недоречний. ОГТСУ вже зараз починає вивчати аспекти транспортування відновлюваних газів (водню, біометану та синтетичного метану) магістральними газогонами.

Для цього ми створили робочу групу з декарбонізації, куди увійшли представники різних підрозділів компанії, які оцінюють можливість та перспективність впровадження нових технологій, зокрема, вивчають використання ГТС України для транспортування біометану та водню.

Перспектива однозначно є, і ми досліджуємо її в одному темпі з іншими операторами ГТС в Європі.

Біометан

Значну роль в майбутньому енергобалансі України може зіграти біометан, який за своїми властивостями не відрізняється від природного газу, тож не потребує значних інвестицій в трансформацію енергетичної інфраструктури.

Україна має значний потенціал у виробництві біометану в агропромисловому комплексі. Станом на сьогодні в Європі працює більше 20 тисяч біогазових станцій та 700 біометанових комплексів.

В Україні ж збудовано лише 20 біогазових комплексів, але жоден з них не виробляє біометан для подачі до газових мереж. За оцінками Біоенергетичної асоціації України (UABIO), загальний обсяг виробництва біометану в Україні може складати 7,8 млрд куб. м або 25% від поточного споживання природного газу. Український біометан має значний експортний потенціал, адже попит на біометан в ЄС вже існує.

Крім того, серед переваг біометану – його екологічність, що робить його чистою альтернативою у якості газомоторного палива, зокрема, для комунального транспорту та сільськогосподарської техніки.

Альтернативне пальне

Ще один виклик для Європи на шляху до "зеленого переходу" та можливість для української ГТС – стиснений природний газ (CNG – СПГ), а в майбутньому й біометан, як альтернативний вид моторного палива.

Цей вид палива екологічніший за бензин, дизель чи популярний серед українських автовласників скраплений пропан-бутан (LNP). Європейські міста вже давно почали відмовлятись від використання дизельного пального та переходити на використання CNG. 

В Україні таких заправок майже чотириста. Якщо попит на стиснений газ швидко зростатиме, цього буде замало. Та розширити мережу нескладно: вітчизняна інфраструктура дозволяє збільшити кількість газових заправок у рази.

Українська ГТС готова до зростання попиту на стиснений газ. Наша система потужна і має великий рівень проникнення в регіони. Необхідна інфраструктура заправних станцій на метані може бути створена в будь-якому містечку або біля важливих автострад.

Слід зазначити, що використання метану у якості пального важливе і з точки зору енергетичної безпеки. Адже 80% дизелю імпортується до України переважно з Росії та Білорусі. У той же час, 70% метану видобувається в Україні. Такий транспорт у майбутньому зможе легко перейти на використання чистого відновлюваного біометану. 

Екологічну "революцію" не спинити

Щоб знайти своє місце у низьковуглецевому майбутньому, важливо вчасно "еволюціонувати" і в межах "зеленого курсу" обрати ті напрямки, які вже сьогодні, окрім позитивного впливу на екологію, забезпечать економічну підтримку бюджету України.

Оператор ГТС є суттєвим донором бюджету, тож варто пам’ятати, що використання його потужностей є запорукою фінансової спроможності країни.

Українська ГТС має реальні перспективи та потенціал не лише після завершення строку контрактів з "Газпромом", а й коли цивілізований світ відмовиться викопних джерел енергії.