Нещодавно в українському уряді почали працювати над запровадженням системи оцінки іноземних інвестицій.

20 січня 2021 року Кабмін погодив відповідний законопроєкт, який загалом відповідає світовій тенденції щодо розробки і впровадження таких механізмів.

Ми проаналізували цю ініціативу на прикладах інших країн і з'ясували, чи потрібен Україні такий інвестиційний скринінг.

Як це працює у США

Міжнародний досвід показує, що перевірка і моніторинг інвестицій здійснюється, щоб уникнути концентрації іноземного капіталу в окремих секторах економіки з огляду на національну безпеку держави.

Американський аналог інвестиційного скринінгу – це ухвалений у 2018 році "Закон про модернізацію аналізу ризику, пов'язаного з іноземним інвестуванням" (Foreign Investment Risk Review Modernization Act, FIRRMA). Цей документ виник у відповідь на зростання скептицизму щодо китайських інвестицій у підприємства США.

Активна експансія компаній із Китаю, яка розпочалася ще на початку 1990-х років та набула особливого поширення у 2000-х, коли Lenovo придбала IBM Thinkpad у 2005 році, не могла довго залишатися поза увагою.

У 2011 році члени Конгресу почали бити на сполох щодо потенційного придбання 3Leaf Systems китайським телекомунікаційним гігантом Huawei.

Протягом 2011-2016 років кількість кейсів, розглянутих Комітетом з іноземних інвестицій у США (Committee on Foreign Investment in the United States, CFIUS), зросла на 55%.

Протягом 2017-2018 років китайські компанії Ant Financial Services Group (Alipay), China's Hubei Xinyan Equity Investment Partnership's, Chinese heavy-duty commercial vehicle отримали відмову у придбанні американських компаній MoneyGram International, Xcerra Corporation, UQM Technologies.

У цей же період китайському конгломерату HNA Group не дозволили інвестувати у хедж-фонд SkyBridge Capital.

Також непогодженими залишились угоди щодо придбання Lattice Semiconductor та Qualcomm.

Тож поява законодавчого акту, що регламентує процедуру перегляду іноземних інвестиційних проєктів, була дуже актуальною і важливою для США.

Основні акценти закону FIRRMA стосуються надходження інвестицій в американський бізнес, пов'язаний з конфіденційними персональними даними, критичною інфраструктурою та технологіями (захист великих даних, штучний інтелект, нано- та біотехнології), а також щодо операцій з нерухомістю, яка знаходиться у безпосередній близькості до морських портів, аеропортів та військових об'єктів.

Досвід країн-членів ЄС

Механізм інвестиційного скринінгу у ЄС передбачає процедуру попереднього розгляду заявок з акцентами на перевірку кредитоспроможності, стабільності та добросовісності інвестора.

Регламент скринінгу прямих іноземних інвестицій ЄС (Foreign Direct Investment Screening Regulation, FDIR), що офіційно набув чинності 10 квітня 2019 року, визначає такі чутливі сфери для іноземних інвестицій:

✔ критична інфраструктура (енергетика, транспорт, вода, здоров'я, комунікації, засоби масової інформації, обробка та зберігання даних, аерокосмічна, оборонна, виборча або фінансова інфраструктура);

✔ критичні технології (штучний інтелект, робототехніка, напівпровідники, кібербезпека, аерокосмічні, оборонні, енергозберігаючі технології, а також квантові, ядерні, нано- та біотехнології);

✔ постачання критичних ресурсів (енергетичні, сировинні ресурси, забезпечення продовольчої безпеки);

✔ доступ до конфіденційної інформації (захист персональних даних, свобода та плюралізм ЗМІ).

Під час оцінки інвестиційної пропозиції особлива увага звертається на три аспекти:

✔ прямий чи опосередкований урядовий контроль над потенційним інвестором;

✔ участь у заходах, що впливають на безпеку чи громадський порядок;

✔ ризик залучення іноземного інвестора до незаконної чи злочинної діяльності (водночас успішне проходження процедури скринінгу є підтвердженням доброчесної репутації інвестора як надійного партнера).

Таким чином, передові економіки світу визнали важливість інвестиційного скринінгу для проєктів, пов’язаних із чутливими для національної безпеки сферами.

Скринінг в Україні: так чи ні?

Необхідність інвестиційного скринінгу в Україні – питання дискусійне.

У 2019 році обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну становили лише 2% ВВП та були в 4 рази меншими, ніж надходження грошових переказів від українських заробітчан – 3,1 млрд дол проти 12 млрд дол.

Крім цього, для України характерне переважання прямих іноземних інвестицій з офшорів – майже 30% капіталу у 2019 році надійшло з Кіпру, ще 20% – з Нідерландів. У свою чергу, це ускладнює процедуру ідентифікації кінцевого бенефіціара інвестицій.

Як приклад, за даними Нацбанку протягом 2010-2019 років обсяги реінвестицій в економіку України через механізм round tripping інвестування (направлення резидентами за кордон коштів, які потім вертаються в країну у вигляді прямих інвестицій), оцінено у 9,4 млрд дол, що становить 22,8% від загального припливу прямих іноземних інвестицій в Україну.

Найбільші обсяги операцій round tripping здійснювались через Кіпр, Нідерланди, Швейцарію та Австрію. За 2019 рік НБУ оцінює операції round tripping у 1 млрд дол, тобто 34,1% притоку прямих інвестицій в Україну.

Як європейці захищаються від експансії українських виробників та що з цим робити

Ухвалення законопроєкту №5011 вкрай невигідне для певної групи компаній-резидентів України, адже потребуватиме повного розкриття інформації про офіційну реєстрацію іноземного інвестора в країні, у якій зареєстровано її головний офіс. До того ж, треба розкрити структуру власності та афілійованих осіб.

Важливою вимогою є також необхідність розкриття інформації про суми доходів і сплачених податків за останні два роки від податкового органу країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора,

Відповідна практика сприятиме реалізації плану дій BEPS (від англ. Base erosion and Profit Shifting) в Україні щодо імплементації заходів протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування. До реалізації плану дій BEPS наша країна приєдналася ще 1 січня 2017 року.

Крім того, часові межі на подання податкової інформації (за 2 роки) і на представлення аудиторського висновку щодо фінансової звітності підприємства (за останній рік) унеможливлюють використання спеціально створених "компаній-одноденок".

Всі ці вищеперераховані заходи сприятимуть підвищенню прозорості реалізації інвестиційних проєктів та покращенню інвестиційного клімату в Україні.

Зазвичай, інвестори є байдужими до потреб приймаючої країни, оскільки головною метою бізнесу є максимізація прибутку всередині корпоративної мережі, отримання доступу до ринків збуту, дешевої робочої сили, технологій, природних ресурсів та посилення конкурентних позицій.

Яскравим прикладом негативного впливу прямих іноземних інвестицій на національну економіку є придбання Запорізького алюмінієвого комбінату, який у 2004 році перейшов під контроль російської групи "СУАЛ (з 2007 року —"РусАл").

Кінцевою метою цього придбання було знищення конкурента: роботу комбінату було призупинено, обладнання активно вивозилося, а українська економіка зазнала значних втрат – робочі місця, податкові відрахування, експортний потенціал тощо.

Висновки

Сьогодні перед урядом стоїть непростий вибір – відкритий ринок для іноземних інвесторів як стимул економічного зростання чи все-таки виважений контроль та встановлення певних обмежень в окремих сферах економіки.

Закріплений законодавством механізм допуску іноземних інвесторів до участі у капіталі українських стратегічних підприємств дозволить знизити корупційні ризики, пов’язані з ухваленням рішень окремими посадовцями, а також зробить процедуру чіткою, прозорою, а найголовніше – сталою.

Єдині і зрозумілі правила є основою уникнення комплаєнс-ризиків та завжди привабливі для інвесторів.

Зрештою, запровадження процедури перегляду та погодження інвестиційних заявок в Україні потребує виваженого підходу та усвідомлення, що скринінг потрібен у випадках, коли потенційні втрати іноземних інвестицій набувають другорядного значення і є цілком допустимими порівняно з потенційними загрозами національній безпеці та економіці країни.

При цьому вкрай важливо, аби запровадження системного підходу до захисту національних інтересів не створювало зайвих бар’єрів для надходження капіталу.