Останніми тижнями професійна спільнота обговорює необхідність зниження винагороди за послуги проведення карткових платежів, зокрема, за міжбанківську комісію – інтерчейндж.

У Європі (ЄС. – ЕП) комісійні ставки істотно обмежуються, починаючи з 2015 року. В Україні цим питанням поки що ніхто всерйоз не опікувався.

Два монополісти – міжнародні платіжні системи Visa та MasterCard – встановлюють правила гри, які вигідні їм, знижуючи прозорість ринку.

Правила платіжних систем виписані так, що ані продавець, ані споживач не можуть дізнатися детальний внутрішній розподіл комісійних ставок. Замість того, щоб відкрити ці ставки, платіжні системи застосовують "змішані комісії".

Навіть коли продавці розуміють різницю в комісії при сплаті різними платіжними засобами, правила платіжної системи не дозволяють їм скористатися дешевшою опцією. Наприклад, є правило щодо обов'язкового приймання всіх карток одного бренду, навіть якщо різниця між комісією за прийняття карток різних категорій тієї ж торгової марки значно відрізняється.

У результаті страждають споживачі, адже через високу комісію підвищуються ціни на товари та послуги. Це стосується навіть тих, хто платить готівкою або карткою з мінімальною комісією.

Фактично такі покупці субсидують використання часто набагато більш заможними клієнтами більш дорогих платіжних засобів через вищі ціни на товари. Крім того, така ситуація ставить під питання політику Єврокомісії щодо поширення безготівкових платежів на користь споживачів.

У Європейському Союзі це питання врегулювали ще у квітні 2015 року за допомогою регламенту ЄС 2015/751 про міжбанківські комісійні збори за платіжні операції, що здійснюються за допомогою платіжних карток.

Цей процес ішов непросто: був шалений спротив з боку постачальників платіжних послуг. Вони висловлювали занепокоєння, що в разі зниження комісії зросте плата за користування картками, і що ціни для споживачів не знизяться.

Ритейлери ж зауважували, що висока ставка комісії за інтерчейндж обмежує конкуренцію. Ця ставка працює як мінімальний поріг, який переконує банки-емітенти випускати картки платіжної системи або інших платіжних засобів.

У результаті для найдорожчих платіжних засобів створюються преференції, для всіх інших – бар'єри та перешкоди для виходу на ринок.

У державах, які почали вести фінансову політику за цим регламентом, спостерігалися позитивні наслідки. Зокрема, за перші два роки дії регламенту відбулося стрімке зниження ставок комісії інтерчейджу у всіх країнах-членах.

Особливо помітним зниження було для локальних кредитних карток. У дев'яти країнах-членах дія документа позитивно позначилася на збільшенні конкуренції. Тепер там працюють сильні локальні платіжні системи, які займають більшу частину ринку дебетових, а у Франції – і кредитних карток.

В інших країнах працюють дві основні міжнародні платіжні системи, проте ставки комісії за інтерчейндж у таких країнах або стали нижчими за максимальні, або були знижені відповідно до вимог регламенту.

Згідно з цим документом була знижена і ставка винагороди за еквайринг – обслуговування платежів за пластиковими картками, яке здійснюється через спеціальні розрахункові термінали. Якщо за дебетовими картками це зменшення було не таким істотним (комісійна винагорода становить 0,32%, майже як і раніше), то за кредитними – знизилася з 0,92% до 0,73%.

Для України це поки що недосяжні ставки, у нас винагорода за еквайринг найвища в Європі. Якщо світ іде шляхом зниження цих ставок, то в Україні вони підвищуються і сягають від 1,8% до 3% з кожної операції.

Ринковими механізмами виправити цю ситуацію неможливо. Монополісти – Visa та MasterCard – роблять усе, аби не допустити регулювання цієї сфери. Навіть у ЄС після запровадження регламенту вони знайшли спосіб обійти обмеження.

Зокрема, вони підвищили майже всі комісії, що застосовуються до торговців та не підпадають під дію регламенту. Особливо це стосується користування кредитними картами, де банківські комісії зросли з 20% до 60%.

Постачальники платіжних послуг стрімко зменшують асортимент банківських послуг та бонусних програм і вводять плату за послуги, які раніше були безкоштовними. Наприклад, у Франції ввели плату за зміну РIN-коду, у деяких чеських магазинах доведеться сплатити збір за розрахунок карткою, у низці країн ЄС підвищився збір за зняття готівки з будь-яких карток у банкоматах.

Незважаючи на рішення Суду загальної юрисдикції ЄС, яке підтверджує оцінку Єврокомісії, що висока ставка комісії за інтерчейндж обмежує конкуренцію і не несе переваг, що б переважали втрати продавців та споживачів, Visa і MasterCard поки що не готові повною мірою дотримуватися загальних правил.

Проведене у 2020 році на замовлення Єврокомісії дослідження наслідків застосування регламенту №2015/751 від 29 квітня 2015 року показало позитивний вплив регулювання комісій на платіжні послуги, що супроводжувалося ростом безготівкових операцій та розвитком мережі POS-терміналів з обґрунтовано зменшеним розміром міжбанківської комісії.

В Україні навіть обговорення цього питання викликало спротив у гравців ринку. Ми бачимо коментарі, що розмір комісії за інтерчейндж та еквайринг має регулюватися лише ринковими, а не регуляторними механізмами.

Звісно, в умовах вільного конкурентного ринку такі механізми працювали б. Проте в той час, коли ринок взятий у заручники двома монополістами, залишається лише один варіант: жорстке державне регулювання.