Результати нещодавнього опитування бізнесу щодо впливу пандемії Covid-19 показали, що майже 80% представників малого та середнього бізнесу понесли у 2020 році втрати та скорочення. 

При цьому опитування також продемонструвало, що найбільш гнучкими до кризи є експортоорієнтовані підприємства. 

Нещодавно Міністерство розвитку економіки торгівлі та сільського господарства запустило опитування бізнесу щодо оновлення Експортної стратегії України, яке має закласти напрями розвитку міжнародної торгівлі України та підтримки експортоорієнтованих підприємств на наступні 5 років. 

Серед питань, які ставить опитувальник — перелік найбільш дієвих та потрібних інструментів просування експорту, необхідність зміни у виборі пріоритетних ринків та секторів, показники ефективності майбутньої Стратегії, а також оцінка роботи наявних інституцій з підтримки експорту. 

Якою буде державна політика у цій сфері, і які інструменти підтримки експорту будуть функціонувати, залежить, у тому числі й від активності бізнесу та бізнес-об’єднань, які зможуть заявити про ці потреби.

Як відомо, поточна Експортна стратегія, що стала першим стратегічним державним документом у сфері розвитку міжнародної торгівлі, діє до кінця 2021 року. 

Одним із результатів дії цієї Стратегії стало створення інституцій з підтримки експорту: Офісу з просування експорту України та Експортно-кредитного агентства, а також посилення роботи Ради експортерів та інвесторів при МЗС, якими було розроблено та впроваджено низку інструментів з просування експорту. 

Вперше державним коштом були проведені торговельні місії та профінансовані колективні стенди українського бізнесу на міжнародних виставках (однак ці заходи були профінансовані державою тільки у 2019 році). 

Для просування України на зовнішніх ринках був створений Експортний бренд України, яким безоплатно можуть користуватися як організатори колективних стендів, так і індивідуально українські підприємці. 

Серед міждержавних успіхів — введення в дію угод про вільну торгівлю з Великою Британією та Ізраїлем; приєднання України до Регіональної конвенції про пан’євро-середземноморські преференційні правила походження. 

Для підвищення експортних навичок та знань була реалізована ціла низка освітніх програм, таких як: Export R|Evolution, Експортна академія, Train the Trainers, участь у яких взяло близько 2500 спеціалістів українських компаній, які працюють над виходом на зовнішні ринки. 

Велика робота також була проведена у сфері інформування експортерів про зовнішні ринки та налагодженню експортної діяльності. 

Так, у 2020 році було запущено Єдиний експортний веб-портал, як своєрідне єдине інформаційне вікно як для початківців, так і вже досвідчених експортерів. 

Варто зазначити, що більшість освітніх програм було реалізовано завдяки підтримці міжнародних донорів. 

У сфері підтримки інновацій, яка також стала частиною Експортної стратегії, було створено Український фонд стартапів та затверджено Стратегію розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року. 

Однак ціла низка заходів так і не була реалізована, зокрема в напрямку стимулювання підприємницької діяльності, вдосконаленні системи освіти, підвищення інноваційного потенціалу підприємств (у тому числі на регіональному рівні). 

Крім того, також не були затверджені та реалізовані секторальні та крос-секторальні експортні стратегії, які мали на меті деталізувати Експортну стратегію та запровадити конкретні інструменти підтримки пріоритетних секторів. 

На сайті Мінекономіки можна ознайомитися з деякими проєктами матеріалів щодо цих стратегій. У 2019 році була затверджена лише Стратегія розвитку експорту сільськогосподарської та харчової продукції, однак процес її реалізації був фактично призупинений через ліквідацію основного виконавця — Мінагрополітики. 

І найважливіше — практичної реалізації не набула головна мета Стратегії — перехід України до експорту наукомісткої інноваційної продукції для сталого розвитку та успішного виходу на світові ринки. 

До кінця 2021 було заплановано, що частка експорту товарів з використанням у виробництві технологій високого та середнього рівня в загальному обсязі експорту товарів сягне 27%. 

Станом на 2020 рік ця частка становить лише 16,4%. Експорт також зростав повільніше, ніж передбачалося, а в кризовий 2020 — скоротився. 

Здебільшого, причиною цього стала відсутність державного фінансування на реалізацію Експортної стратегії в цілому, державні кошти були виділенні лише на утворення нових державних інституцій з підтримки експорту. 

Відбувся процес становлення цих інституцій, однак виділеного бюджету було недостатньо для покриття послугами великої кількості експортерів, а тим паче — здійснення очікуваного прориву. 

Загалом, моніторинг реалізації Експортної стратегії говорить про те, що близько половини запланованих заходів знаходяться в процесі реалізації, або не досі не реалізовані.

Передбачувано, що нова Експортна Стратегія має відповідати векторам вже прийнятої Економічної стратегії до 2030. Торговельна частина цієї стратегії визначає низку амбітних стратегічних індикаторів: 

• досягнення загального обсягу експорту в розмірі не менш як 150 млрд доларів США до 2030 року (у 2020 році цей показник був на рівні 59 млрд доларів США); 
• частка експорту товарів з використанням у виробництві технологій високого і середньо високого рівня у загальному обсязі експорту товарів — 30%;
• підвищення частки малого і середнього бізнесу в експорті — до 40%.

Без стимулювання інновацій та виробництва продукції з доданою вартістю, фінансування інструментів підтримки експортоорієнтованого бізнесу в середині країни та потужного просування українського бізнесу за кордоном, а також запиту на такі інструменти від бізнесу, цих амбітних цілей досягти буде не просто. 

Процес розробки нової Експортної Стратегії лише починається і опитування бізнесу щодо її пріоритетів є першим етапом цього процесу. Нова Експортна стратегія може стати інструментом підтримки виходу з постковідної кризи для експортноорієнтованих підприємств. Чи стане — залежить в тому числі і від активності бізнесу. Тож долучайтесь.