82,1 млрд грн боргів за комунальні послуги — це новий виклик для України. Всього за кілька місяців заборгованість легко перевищить 100 мільярдів і продовжить зростати. Що з нею робити, нинішній уряд точно не розуміє.

Позначається відсутність досвіду. Адже проблема виникла не вчора. Уряд Дениса Шмигаля отримав її в спадок. 

Замість того, щоб розібратися в причинах проблеми, нинішній Кабмін лише посилив її. Підвищивши тарифи, він сам потрапив у капкан, з якого тепер не може вибратися.

Монетизація пільг, проведена при Порошенку, відкрила скриню Пандори. Екс-президент не займався підвищенням рівня життя населення. 

Він вирішив перед виборами роздати людям "живі" гроші, щоб ті проголосували на виборах правильно. Як ми знаємо, Порошенко вибори програв. Однак народився новий клас споживачів, які не платять за комуналку і вважають щомісячні субсидії на житлово-комунальні послуги додатковим доходом.

Це явище наклалося на іншу, вкрай негативну тенденцію. Підвищення тарифів виявилося непідйомним для населення України.

Багато років тому Світовий Банк проводив в Україні дослідження. Він вирахував, наскільки можна підвищувати тарифи в Україні. Також СБ прописав, як правильно виплачувати населенню субсидії. У розрахунки, а згодом в проєкт впровадження формули, Світовий Банк вклав величезні кошти.

Під час дослідження була отримана така формула. Якщо більше 5% домогосподарств претендують на житлову субсидію – це означає, що рівень тарифів для населення став непосильним. 

У такій ситуації необхідно або заморожувати подальше підвищення тарифів, або шукати способи збільшити доходи населення. Інакше виникне спіраль заборгованості. Саме таку спіраль ми бачимо сьогодні.

Як це часто буває, про напрацювання Світового Банку благополучно забули. Після Майдану, коли я працював першим заступником міністра фінансів в уряді Арсенія Яценюка, виникли плани підвищити тарифи. 

Пам'ятаючи про розрахунки Світового Банку, я доводив, що підвищувати тарифи не можна в жодному разі. Тоді я навіть привів фахівців Світового Банку до міністра фінансів Наталії Яресько та прем'єра Яценюка. 

Вони розповіли про дослідження, згідно з яким анонсоване Яценюком підвищення тарифів буде мати плачевні наслідки. І передбачили той самий перекіс з неплатежами, який ми маємо зараз.

До думки фахівців СБ ніхто не дослухався. Тарифи все одно підвищили. Цей епізод став однією з причин, чому я невдовзі пішов з уряду.

Як наслідок, ще в 2015 році виник великий перекіс. Україна перейшла межу, за якою починається зростання заборгованості за комунальні послуги.

Для підвищення тарифів на газ уряд разом з НАК "Нафтогаз" вигадав витончене виправдання — так звану теорію "паритету цін". За цією теорією в Україні процвітає корупційна схема. 

Облгази беруть дешевий газ нібито для населення, а насправді перепродають його бізнесу, тільки вже набагато дорожче. І щоб перекрити цю схему, нібито і потрібно вирівняти ціни для населення і для бізнесу — це і є "паритет цін".

Насправді, ця теорія повністю надумана. Україна досі має можливість постачати газ населенню не дорожче 3 грн за кубометр замість "пільгових" 6,99 грн. 

Проблема перепродажу дешевого газу бізнесу дійсно існує. Але вирішується вона не підвищенням тарифів, а повсюдним встановленням лічильників газу. В Україні за десятки років ці лічильники стоять далеко не скрізь навіть на великий "трубі", не кажучи вже про малі. 

Цей безлад дозволяє газовикам заробляти мільярди тіньових доходів. Про це, звичайно ж, знали в уряді, але вирішили підвищити тарифи на газ для населення.

З роками ситуація погіршувалася. Тарифи підвищувалися ще кілька разів. Один за одним, уряди Яценюка, Гройсмана і Гончарука ігнорували негативні наслідки своїх дій. Частка одержувачів субсидій так і не опустилася нижче 5% від загального числа домогосподарств.

Уряд Шмигаля отримав цю ситуацію в спадок. Але замість того, щоб розібратися в ній і почати виправляти допущені помилки — ще раз підвищив тарифи. 

Чи розуміють в уряді Шмигаля, що вони роблять? Впевнений, що ні. Перед ними стояло завдання — вони його виконали. А чи варто це було робити, вони навіть не з'ясовували. Припускаю, жодного разу це не спадало їм на думку. 

Виключно підвищенням тарифів справа не обмежилася. Доходи населення при новій владі не зросли, а навпаки – зменшились через численні локдауни. Обсяг коштів, виділених на субсидії, також зменшився. Уряд Шмигаля систематично відсікає від отримання субсидій все більше споживачів.

Вийшло передбачувано погано. У 2021 році вже третина (близько 33%!) домогосподарств України отримує підтримку від держави. Близько 60% з них – одержувачі субсидій. І це при тому, що багатьом сім'ям відмовляють в отриманні державної допомоги. 

Навіть люди, які регулярно сплачують за комунальні послуги і дійсно потребують підтримки, часто дізнаються, що вони більше не мають права отримувати допомогу з бюджету через якісь формальності. На додаток минулого тижня уряд ще звузив коло одержувачів субсидій.

Результат закономірний. Це вибухове зростання неплатежів. Ще ніколи в історії України населення не було винне за комуналку так багато. Якщо в жовтні 2020 року неплатежі становили 54,3 млрд грн, то сьогодні досягли 82,1 млрд грн. Ця сума продовжує стрімко збільшуватися.

Чи знала влада, що так буде, коли підвищувала тарифи? Ні. Чи змушував МВФ підвищувати тарифи? Сам Денис Шмигаль сказав, що ні — такої вимоги не було.

Виходить, підвищення тарифів — це власна ініціатива влади. А те, що вона не знала про наслідки — так незнання не звільняє від відповідальності. Адже можна було, як мінімум, проконсультуватися з фахівцями. Не зробили? Тепер все відбувається саме так, як передбачив Світовий Банк.

Ось звідки взявся новий тренд. Притиснуті труднощами, громадяни України стали проїдати комунальні субсидії, витрачаючи їх на товари найпершої необхідності.

Борги населення перед ЖКГ створили ще одну проблему – ланцюжки неплатежів. Населення не платить облгазам, ті не платять Трансгазу, Трансгаз — "Нафтогазу". 

"Нафтогаз" не платить до бюджету, зате хоче звідти грошей. Мінфін залазить в борги, витрати на обслуговування боргу все важче лягають на бюджет. Боргів все більше, грошей все менше.

Ця проблема ще дасть про себе знати, але трохи пізніше. Поки що "насолоджуємося" неплатежами населення за комунальні послуги.

Хто ж виграв? Олігархи щасливі — їхні бажання виконані, а доходи зросли. Щоправда олігархи отримали гігантські неплатежі з боку населення. Але вони розраховують, що незабаром примусять державу розрахуватися.

Між тим, влада планує підвищувати тарифи далі. Але далі підвищувати неможливо. Ситуація вже зараз критична.

Не виходить зібрати навіть за існуючими тарифами. Забирати гроші у населення примусово – марна справа. 

Для вирішення цієї проблеми влада планує залучити до вибивання боргів за комуналку приватних виконавців. Крім того, в тестовому режимі стягненням боргів займаються банки. Вони арештовують рахунки громадян і примусово списують з них заборгованість.

Тільки в такий спосіб особливо нічого не повернути. По-перше, не платять зазвичай пенсіонери і малозабезпечені верстви населення. Грошей у них немає, в крайньому випадку вони легко перейдуть на готівку. Жодні банки не допоможуть.

По-друге, якщо влада посилить тиск на жителів України — її рейтинг може впасти остаточно. Наступний закономірний крок — тарифні бунти по всій країні і провал на дострокових виборах. Тому закручувати гайки ще більше влада навряд зважиться.

Що буде, ми знаємо з новітньої історії. Україна вже кілька разів проходила через подібні кризи. Щоразу обсяг неплатежів доводили приблизно до 20 млрд грн, а потім їх "списували". 

"Списати" можливо лише одним способом – заплативши з бюджету. Тобто, грошима одних жителів України заплатити за інших.

Але тоді люди, які регулярно платять за комуналку, можуть обуритися: чому вони повинні покривати чужі борги? Може, їм теж перестати платити? Знову постраждає рейтинг влади. Ситуація патова.

Що зробить нинішня влада — я не знаю. Упевнений, що нинішній борг 82,1 млрд грн не заплатить вже ніхто і ніколи. А борги продовжать рости. 

Відсікання населення від субсидій лише підштовхне зростання неплатежів. Скасування монетизації пільг проблему теж не вирішить.

Це своєрідний капкан для уряду Дениса Шмигаля. В цей капкан він вступив сам. Ніякий МВФ у цьому не винен.

Глобально вирішить проблему лише зростання доходів населення. Але, судячи з останніх дій влади, про доходи населення вона думає найменше.