Дивлячись на багатьох власників компаній Східної Європи, бачиш, що їх віра і стосунок до благополуччя співробітників знаходиться на рівні відношення Остапа Бендера до релігії: якийсь грайливий цинізм і нерозуміння!

Зарплата

Вам буде цікаво дізнатися, але один з найбільш затребуваних бізнес-тренінгів серед бізнесменів зі Східної Європи — нематеріальна мотивація! 

Те саме бажання і думка, що якщо вранці будемо давати безкоштовні яблука, а на 8 березня дарувати квіти і пригощати тортом, то співробітники забудуть, що ми їм мало платимо. 

Таке відчуття, що багато власників і справді читали Маркса і щиро вірять, що прибуток дорівнює доданій вартості — вартість, створювана працею найманого робітника понад вартість його робочої сили — і безоплатно привласнюється капіталістом. 

Я чую дуже часто аргумент: "ми їм платимо на 20% вище від середнього по місту". Навіть якщо прекрасно розуміють, що жити гідно на такі гроші неможливо. 

Але зачекайте! Відколи 20% вище середнього по місту (12 500 гривень в середньому по всій Україні) є більш привабливим, ніж зарплата в Києві, заробітки в Польщі, Угорщині, Прибалтиці тощо? 

Я зустрічав багато компаній, в яких більш ніж чудовий EBIT (операційний прибуток), але які, тим не менш, платять мізерні зарплати. Чому? Тому що можуть! Тому що власники і топ-менеджмент не бачать в цьому нічого жахливого. 

Ті ж люди вечорами в ресторані скаржаться один одному на брак працівників, а вдень їм платять мало. Чи можна реально очікувати, що люди прийдуть з бажанням і ентузіазмом на роботу, якщо їх думки зайняті тим, як поєднати оплату комунальних послуг, купити нову куртку для дочки і зимові шини, щоб не вбити себе і сім'ю (якщо не інших). 

Піраміду Маслоу ніхто не відміняв — якщо платити погано, вони працюють погано! І яблука або квіти з тортом не допоможуть!

Мотивація

У багатьох компаніях ефективність і лідерська культура (а вона — основний фактор, що визначає корпоративну культуру) кріпиться на ієрархічності, постійному контролі й страху. 

Але! У сучасному бізнесі страх і контроль прямо протипоказані ефективності. Приклади? Наляканий працівник не повідомить про помилку або не ініціює поліпшення. 

Наляканий менеджер скоріше буде шукати крайнього, ніж шукати рішення. Відсутність психологічного комфорту включає в нас "режим виживання" — вся глибина, краса і креативність вільного мислення пропадає, потрібно тільки вижити, а для цього потрібно, перш за все, "завмерти" або на практиці робити якомога менше, тільки те, що наказали. 

У новій економіці потрібна доброта і психологічна безпека! 100 років тому можна було (а напевно і потрібно) стояти злим і скривдженим біля конвеєрної лінії фордівської моделі Т або біля верстата 50 років тому, але не сьогодні! 

Психологічний комфорт і доброта підвищують продуктивність праці, що доведено безліччю сучасних досліджень.

Розвиток

Я себе все ще вважаю молодим, але в моєму житті мені довелося навчитися працювати на комп'ютері, освоїти інтернет, зрозуміти красу і можливості, які нам дають соціальні медіа, бігти весь час попереду лавини нових інструментів (WhatsApp, Yammer, Slack, Zoom, Teams і т.д.) і, судячи з усього, попереду ще потреба вивчати, розуміти і користуватися можливостями штучного інтелекту і big data. 

Щоб залишатися конкурентними в сучасному світі, нам потрібні співробітники, які весь час оновлюють свої знання і вміння — далекоглядні компанії це розуміють і інвестують в розвиток людського потенціалу. 

Але їх небагато! У більшості виходить не дотримуватися поради Річарда Бренсона: "Навчайте співробітників так, щоб вони могли від вас піти. Ставтеся до них так, щоб вони хотіли залишитися", а рівно навпаки.

На мій погляд, причина проста — значна частка українських компаній не будує (а, напевно, не вміє і / або не хоче будувати) зі своїми співробітниками довгострокові відносини і в результаті, логічно, не хочуть в них інвестувати. 

Результат такого мислення описаний добре в ситуації: "А що якщо ми навчимо співробітників, а вони підуть!? А що якщо ми їх не навчимо, і вони залишаться!?".

І так що у нас в сухому залишку! Mи платимо менше, ніж потрібно і можемо, будуємо систему і культуру відносин, заснованих на страху і контролі і не сильно допомагаємо співробітникам бути більш компетентними і успішними в плані своїх знань і умінь. 

А потім дивуємося, чому співробітники працюють якось не дуже, якось без бажання і мотивації, ініціативу якось сильно не проявляють. І з таким менталітетом ведемо боротьбу за місце під сонцем в бізнесі нового часу.

Що робити? Запозичимо у професора Преображенського: "розруха не в клозетах, а в головах!". Перш за все, потрібна ментальна революція в головах власників! 

Розуміння, що в 21 столітті рулять нематеріальні активи, а їх генерують і примножують люди! Люди, які отримують гідну зарплату, люблять свою компанію і її культуру і які безперервно розвивають свої знання і вміння.