Коли у 2015 році ми тільки починали працювати над втіленням електронних закупівель в Міністерстві оборони, до мене часто долітали слова тодішніх працівників департаменту державних закупівель міністерства: "оті електронні майданчики — це якась комп'ютерна гра; керівництво набавиться і все повернеться на круги своя". 

На круги своя — це коли компанії, які вигравали державні тендери, належали особам, афільованим чи "своїм". 

Коли корупція та "договорняки" панували в закупівлях на кожному кроці. Коли на пошив 9000 пар теплих штанів для солдат наймали фірму, яка фізично могла пошити лише 1000 пар. 

У той час, як Україна мала боронити свої кордони від ворога, відсутність найпростіших речей для армії — одягу, їжі, техніки, ліків та іншого — стала однією з головних проблем. 

Без волонтерської допомоги боронити Батьківщину у перші місяці війни було б майже неможливо. І це потрібно було терміново змінювати.

Я прийшов до Міністерства оборони наприкінці вересня 2014 і швидко зрозумів, що без прозорих закупівель корупцію подолати не вдасться. 

Саме у цей час Олександр Стародубцев разом з іншими волонтерами розробляв прототип електронної системи закупівель. У лютому 2015-го її презентували як систему Prozorro. 

А вже в березні 2015-го Уряд за нашою спільною ініціативою разом з замміністра економіки Максимом Нефьодовим Кабмін прийняв розпорядження №416-р "Про проведення експерименту із застосування електронних засобів під час здійснення переговорної процедури закупівлі". 

Міноборони першим серед усіх державних органів влади перейшло на систему Prozorro. І це дало поштовх усій реформі державних закупівель.

Тоді мені дзвонили компанії-постачальники та питали: це все взагалі всерйоз відбувається? Бо закону про електронні закупівлі ще не було, а оголошення про держзакупівлі публікувалися у друкованому "Віснику державних закупівель". Доступ до нього мали лише обрані фірми. 

На ці телефонні дзвінки я лише сміявся, казав всім реєструватися на Prozorro і обіцяв, що закупівлі Міноборони вже ніколи не повернуться у минуле. 

Паралельно ми розробляли нові стандарти харчування, одягу та іншого, аби у закупівельників були чіткі інструкції, що має їсти, що має носити і в яких умовах має жити солдат на передовій та в тилу. 

Ті часи згадуються з ностальгією. Будь-які зміни відбувалися дуже швидко, був шалений драйв. В грудні 2015-го Верховна Рада прийняла новий закон "Про публічні закупівлі", завдяки якому вони стали електронними, а відтак — повністю прозорими. 

А вже з 1 квітня 2016 всі центральні органи влади та компанії-монополісти перейшли на систему Prozorro. 

Для Міноборони це не становило жодної проблеми — ми вже більше 6 місяців закуповували через систему і вона забезпечувала неабиякі результати економії бюджетних коштів. 

За перші півроку завдяки закупівлям через Prozorro і конкуренції постачальників ми заощадили майже 200 млн грн, а кількість постачальників, які почали співпрацювати з Міноборони, виросла в рази. 

Фактично ці закупівлі стали відкритими для всього українського бізнесу — і ця конкуренція автоматично знижувала ціну закупівель. 

Відтоді Міноборони заощадило 2,53 млрд грн на Prozorro, провівши майже 4000 тендерів. А сама система вже давно перестала бути для закупівельників "комп'ютерною грою". 

"Укроборонпром": історія повторюється

Хоча у 2016 році майже всі публічні замовники перейшли на систему Prozorro, "Укроборонпром" не підпадав під цю норму, хоча й запроваджував пілотні проєкти. 

І аж до 2020 року деякі підприємства концерну не використовували електронну систему Prozorro та їхні закупівлі не були видимими для всього суспільства. 

1 січня 2020 концерн разом з усіма підприємствами перевів свої закупівлі на Prozorro. Я приєднався до компанії пізніше, але встиг трохи застати цей процес. Який в дечому нагадав мені роботу в Міноборони в 2015-2016 роках. 

На підприємствах "Укроборонпрому" також був певний спротив переходу закупівель на Prozorro. Важко змусити людей чимось користуватися, якщо вони звикли працювати по-іншому. 

Довелося призначити уповноважених осіб з закупівель і провести для них не одне навчання. Звичайно ж, ми також централізували на рівні концерну усі закупівлі, які тільки можна було централізувати: газу, електроенергії, страхування вантажів, аудиторських послуг, пального. 

Але недостатньо просто провести серію внутрішніх навчальних заходів, створити примірники тендерної документації, базу знань та централізувати деякі закупівлі. Комунікація та підтримка закупівельників з боку центрального офісу має відбуватися постійно. 

Більше того, ми фактично стали внутрішнім контролером закупівель наших підприємств, адже вони не підпадають під дію закону "Про публічні закупівлі" і тому їх не перевіряє Держаудитслужба. Тому часто нам самим доводиться перевіряти, чи був проведений тендер і чи всі правила дотримані. 

Цього разу, як і 6 років тому, перехід на Prozorro дав свої плоди. Ми відкрили наші закупівлі для 4500 українських постачальників, і з початку 2020 року концерн заощадив вже майже 815 млн грн, які ми змогли витратити на додаткове обладнання та покращення умов роботи працівників. 

Що нас змушувало рухатися далі і не згортати зміни ані в Міноборони, ані в "Укроборонпромі"? Насправді дуже надихає підтримка людей, які розуміють необхідність реформ, але неймовірної сили надають і цифри. 

Коли ти бачиш, як цифри на папері перетворюються на реальні додаткові закупівлі, які ми не могли б дозволити собі раніше — це того варте. З системою Prozorro, де видно все, сперечатися складно.