В Україні венчурні інвестиції зазвичай розглядають в контексті вкладень в українські стартапи. 

Вважається, що наш ринок "односторонній", його мета — у виробництві революційних ідей на експорт, а кінцева зупинка стартапера — Кремнієва долина. 

Або хоча б — Лондон, Берлін, Бостон. Лише кілька інвестиційних фондів пропонують українським бізнесменам вкладати у великі закордонні стартапи. 

Але є розуміння, що бажання інвесторів зростає і Україна поступово стає міжнародним гравцем на ринку інноваційного капіталу.

Стартапи Gitlab, Grammarly, People.ai, Ajax Systems знайшли своє місце на міжнародному рівні і піднімають раунд за раундом. 

Але крім ринку ідей і розробок наша країна поступово виходить на ринок капіталів. Українські інвестори входять своїми грошима в розвиток і масштабування зарубіжних стартапів.

На наших очах відбувається зародження нового українського капіталізму, що впливає на глобальні тренди IT-індустрії. Впливає, зауважу, фінансово. 

Для українських бізнесменів венчурні інвестиції на етапах Series B+ — це новий етап розширення свого інвестиційного портфеля. 

До звичних вкладеннях в ОВДП, цінні папери публічних компаній, нерухомість і дорогоцінні метали додалися інновації.

Варто розрізняти ранні (seed-Series A), і пізні (Series B+) раунди інвестицій. Seed (посів) або вкладення від бізнес-ангела — це "гра в рулетку" або ж "віра в ідею". 

Стартапер приходить зі своєю ідеєю або прототипом винаходу і просить у інвестора "підйомні", щоб, наприклад, зібрати штат працівників, зняти офіс, провести дослідження ринку, спробувати запустити продукт і провести його тест в реальних умовах. 

Найчастіше, на цьому етапі інвестор готовий вкладати від 10 тисяч до 1 мільйона доларів. Розмір вкладень залежить від віри інвестора в проекті від нахабства / таланту стартапера. 

Але останнім часом на ранній стадії максимальні чеки виросли до 5-10 млн доларів. Це пов'язано із загальним зростанням капіталовкладень в інновації.

Раунди інвестування В+ — це вкладення коштів в стартапи, які довели свою актуальність і спроможність для ринку. 

Гроші йдуть на масштабування компанії (розширення штату, географії присутності, відкриття нових офісів), а ще далі — для підготовки перепродажу стратегічному інвесторові або перед виходом на IPO. 

Якщо "посівні" і "ангельські" інвестиції в середньому обчислюються десятками і сотнями тисяч доларів, то капіталовкладення в бізнес вимірюються мільйонами і десятками мільйонів.

На цьому полі українські інвестори з'явилися буквально 5-7 років тому, але їх зацікавленість в глобальних міжнародних стартапи вже позначена. 

Вони вкладаються в "єдинорогів" (компанії, чия ринкова оцінка становить 1 мільярд доларів), тим самим включаючись в глобальне суперництво за право бути інвестором міжнародного рівня. 

При цьому, в єдинорогів найбільш вигідно інвестувати за кілька раундів до того, як вони коштуватимуть мільярд доларів. 

У цьому випадку вирішальну роль відіграє фахівець в венчурних інвестиціях з боку фонду. Від його досвіду і розуміння ринку залежить, чи станете ви інвестором єдинорога. 

Адже фахівець повинен оцінити перспективи стартапа за численними параметрами і плюс до цього — мати якесь шосте почуття. Щоб передбачити мільярдну оцінку для інноваційного бізнесу.

Багато стартапів банально не проходять перевірку з боку інвестиційних фахівців і не доходять до етапу вкладень в них.

Українські інвестори вкладаються в сервіс доставки їжі Deliveroo (готується до IPO при оцінці в 8 млрд фунтів), IT-логістичну компанію Sennder (ринкова оцінка компанії понад 1 млрд євро), страхову платформу Wefox, сервіс доставки Glovo і десятки інших. 

Вкладення в такі компанії передбачають довгостроковість, але так само обіцяють вигоду. Семирічне очікування (зазвичай фонди формуються саме на такий термін) може принести інвесторові повернення коштів в розмірі більше 3Х від вкладень.

Звичайно, що венчурні інвестиції навіть в раундах В+ все одно мають певні ризики. Інвестиційний ринок обізнаний про ситуацію з компанією WeWork, ринкова оцінка якої в певний момент досягла показника в 15 млрд доларів, але з початком локдауну вона ледь не збанкрутувала. 

Попит на їх товар — коворкінг з гнучкою орендою — впав, що наклалося на дивну поведінку засновника компанії та провалену підготовку до IPO у 2019 році, коли з'ясувалося, що витрати компанії в два рази перевищили її дохід.

З іншого боку, "традиційні інвестиції" теж не захищені від людського фактора (некоректних управлінських рішень або банальної брехні) і форс-мажорів на кшталт коронавірусів та локдаунів. 

Диверсифікація ризиків приводить українських інвесторів до венчурних фондів, більше того, до вкладень в зростаючі закордонні компанії.

Крім фінансової вигоди при виході з компанії (продажу своєї частки наступного інвестору за суму, яка перевищує суму покупки), український інвестор стає частиною глобального інноваційного бізнесу. 

Це і підкуповує багатьох капіталістів, для яких традиційні інвестиційні інструменти (нерухомість, цінні папери, дорогоцінні метали) або вже нудні, або занадто локальні, або не дозволяють залишити своє місце в історії.

За моїми прогнозами ринок венчурних інвестицій в Україні зросте мінімум в два-три рази до 2023 року. Йдеться саме про вкладення в зарубіжні компанії. 

Тим більше такий досвід дозволяє інвесторам отримати нову експертизу і через себе принести її в Україну. Адже нашій економіці варто і далі інтегруватися в глобальні економічні процеси.

Коли ти інвестор умовного Deliveroo, це питання не тільки фінансів і репутації, але і представленості України на світовому ринку інвестицій. Вкладаючи в лідерів, наші інвестори стають в один ряд з вищою лігою венчурного бізнесу. 

Адже якщо ви співінвестор разом з топ-фондами Lakestar, Accel або Index, то значить є повноцінним гравцем глобального венчурного ринку.