Недавно один з провідних інвестиційних банків опублікував аналітичний звіт.

У ньому стверджується, що з огляду на відносно стабільну макроекономічну ситуацію та позитивні тенденції на світових фінансових і товарних ринках Україна може обійтися без грошей МВФ.

Відтак збільшується ймовірність того, що українська сторона не буде намагатися підписати нову програму співпраці з фондом після того, як термін поточної програми сплине наприкінці 2021 року.

Такий висновок жваво обговорювала українська експертна спільнота. Особливо він потішив тих експертів, які вважають, що МВФ в обмін на гроші вимагає від України вжиття заходів, які "порушують її суверенітет".

Вочевидь, йдеться про вимоги МВФ щодо ефективної антикорупційної політики, судової реформи та підтримки незалежності НБУ. Якщо країні не знадобиться фінансування МВФ, то вона зможе проводити "суверенну економічну політику".

Проте в обговореннях загубилися інші важливі висновки цього звіту. Зокрема, висновок про те, що відмова від співпраці з МВФ можлива лише за двох умов.

Перша умова – збереження дуже сприятливого зовнішнього середовища для України. Тобто світові ціни на товари нашого експорту мають бути дуже високими, а енергоресурси – дешевими.

Крім того, на світових фінансових ринках має зберігатися високий апетит до інвестицій у країни з emerging markets, що дозволить Україні фінансувати дефіцит бюджету шляхом зовнішніх та внутрішніх запозичень.

На мою думку, ці припущення доволі оптимістичні й суперечать останнім тенденціям. Нафта і газ поступово дорожчають, що погіршує умови торгівлі для України. За оцінками Національного банку, така тенденція триватиме.

Побоювання інвесторів щодо прискорення глобальної інфляції посилили турбулентність на світових фінансових ринках, від якої передусім страждають країни з низьким суверенним рейтингом.

Наприклад, у другій половині лютого дохідності українських єврооблігацій зросли приблизно на 100 б. п. Водночас іноземні інвестори скоротили свої вкладення у внутрішні державні цінні папери.

Не варто забувати, що покращення платіжного балансу у 2020 році відбулося, зокрема, завдяки двом факторам, дія яких у 2021-2022 роках буде не такою відчутною. Йдеться про суттєве падіння імпорту споживчих товарів в умовах пандемії і більш ніж двократне (до 4 млрд дол) скорочення витрат на подорожі.

Друга умова "життя без МВФ" – зміни в макроекономічній політиці. Відмова від співпраці з фондом найімовірніше призведе до зростання витрат на обслуговування боргу, скорочення припливу іноземних інвестицій, тиску на валютні резерви Національного банку.

Відтак уряду доведеться скорочувати дефіцит держбюджету, курс гривні буде слабшати, щоб нівелювати негативний вплив на платіжний баланс, відповідно, інфляція прискориться. Адже, як вчать на першому курсі економічного факультету, there is no such thing as a free lunch. Тобто за все потрібно платити.

За відмову від співпраці з МВФ та право проводити "суверенну економічну політику" Україні доведеться платити зменшенням витрат на важливі бюджетні проєкти (інвестиції в дорожню інфраструктуру, підвищення соціальних стандартів, підтримку малого та середнього бізнесу) та зростанням відсоткових ставок, оскільки НБУ буде змушений проводити жорсткішу монетарну політику для стримування інфляції.

Щодо того, що начебто вимоги МВФ не відповідають національним інтересам України. Спитайте українців, чи потрібні їм боротьба з корупцією, чесні суди і Нацбанк, який забезпечує низьку та стабільну інфляцію. Упевнений, що відповідь буде ствердною. Тому питання не в тому, чи є життя без МВФ, а в тому, яким це життя буде.