Скраплений природний газ (СПГ) стрімко змінює структуру світової газової галузі. 

Гнучкий у транспортуванні, безпечний у використанні та конкурентний у постачанні, СПГ сьогодні завоював вже більше, ніж 40% фізичних обсягів світового експорту газу, з перспективою досягнення 60% до 2040 року. 

Привабливість розвитку СПГ перш за все обумовлена тим, що це один з інструментів досягнення енергетичної незалежності. 

Скраплений газ може поставлятися за допомогою віртуальних трубопроводів або автотранспортом, поїздом або баржою каналу. 

Таким чином, СПГ сприяє посиленню конкуренції та зменшенню можливості ключових регіональних постачальників зловживання власним монопольним становищем. 

Не менш важливими є фінансові переваги СПГ. Зокрема, завдяки високій ліквідності, він дозволяє використовувати спотові доставки газу, а, отже, отримувати газ за вигіднішою ціною. Очікується, СПГ стане основним драйвером торгівлі газом щонайменше до 2025 року. 

До того ж пандемія COVID-19 змусила провідні країни світу переосмислити роль вугілля та пріоритезувати більш екологічні види палива, зокрема природний газ. 

США, країни ЄС та найбільш розвинуті країни Азії вже вводять загальний тренд до декарбонізації у своє законодавство, оподатковуючи викиди CO2 при виробництві та підтримуючи низьковуглецеву промисловість. 

Фінансові корпорації одна за одною відмовляються від фінансування екологічно шкідливих проєктів. 

Саме тому, внаслідок відмови країн та регіонів від вугілля та переорієнтації на більш екологічні види палива, у подальшому світова енергетика зазнає ще більш значних змін. 

У цьому процесі природний газ буде відігравати роль маржинального палива, сприяючи переходу від вугілля до відновлювальних джерел енергії і будучи партнером зеленої енергетики в її балансуванні.

Україна ще не є повноцінним гравцем СПГ ринку, незважаючи на всі для цього передумови. Сьогодні газ посідає важливу роль в енергозабезпеченні України й складає 27,3% у кінцевому прямому споживання енергоресурсів (2019 р.). 

Протягом останніх трьох десятиліть власний видобуток знаходився на рівні близько 20 млрд кубометрів, а тому потреба в імпорті газу була та залишається. 

Однак через потенційно нестабільну ситуацію з транзитом російського газу, Україна повинна шукати нові джерела та шляхи постачання газу. Один із способів диверсифікації є спорудження СПГ інфраструктури та прокладання морських маршрутів постачання. 

Україна має вигідне географічне положення в центрі Європи, розвинуту інфраструктуру газотранспортних та газорозподільних мереж, значний потенціал економічного росту, морську інфраструктуру, безпекову потребу в диверсифікації шляхів поставок газу та гостру необхідність в заміщенні вугільної генерації

Тому держава повинна бути зацікавленою якомога швидше ідентифікувати шляхи поставок СПГ, а також використати можливості розвинути власну інфраструктуру регазифікації скрапленого газу. 

СПГ – це новий газовий тренд у світі, і він може відіграти важливу роль у процесі посилення геополітичних позицій України в регіоні. 

Якісна СПГ-інфраструктура підвищить регіональну транскордонну торгівлю, конкурентоспроможність та гнучкість на енергоринку. 

За допомогою реверсних поставок газотранспортними коридорами Україна в середньому імпортує від 10 до 14 млрд м3 газу через Словаччину, Угорщину та Польщу. 

У середньостроковій перспективі (5-7 років) Україна може диверсифікувати поставки газу, налагодивши поставки СПГ через інфраструктуру сусідніх держав або ж розбудувавши власну інфраструктуру. Серед потенційних країн-партнерів України є Литва, Польща, Туреччина, США, Катар, Азербайджан, Хорватія та інші. 

Використання СПГ також дозволить Україні отримати економічну вигоду, що особливо актуально в умовах економічного спаду. 

Сезонна волатильність ціни СПГ на спотовому ринку, зростання попиту та об’єми торгівлі, а також, нестабільність на нафтовому ринку – усе це робить СПГ фінансово привабливим для України. 

Так, завдяки м’якій зимі та збільшенню поставок з США, 2020 рік почався з низьких цін на газ. 

Впродовж перших тижнів азіатські спотові ціни коливались на рівні 5,15 дол. за MMBtu, тоді як ціни контракту TTF коливались на рівні 3,85 дол. за MMBtu. 

І хоча ціни були рекордно низькі за останнє десятиліття, після оголошення Китаєм про закриття кордонів, вартість газу впала ще нижче. Так, наприкінці лютого ціна коливалася на рівні 2,70 дол. за MMBtu. 

Через декілька тижнів, коли решта країн відчули прояви пандемії, ціна опустилася ще нижче й у травні досягла свого історичного мінімуму – 1,90 дол. за MMBtu на JKM і 1,31 дол. за MMBtu на TTF. 

Ціни продовжували коливатися на низькому рівні до серпня, після чого піднялися в результаті послаблення карантину в світі. Таким чином, уже в серпні 2020 року ціни контракту ТТF повернулися до рівня на початку року. 

Навіть на американському Henry Hub у період між червнем та жовтнем ціни більш ніж подвоїлися. До кінця 2020 ціна на природний газ на TTF піднялася майже до 7 дол. за MMBtu, а на JKM вона досягла рекордного рівня – 20 дол. за MMBtu, а 12 січня 2021 року JKM досягнув рівня 32,49 дол. 

З такими результатами ціни на СПГ у 2021 році і далі зазнаватимуть значних коливань. Прогнозується, що глобальне виробництво СПГ зросте з 362 млн тонн у 2020 році до 381 млн тонн у 2021 році (+ 5%). 

У таких умовах перед Україною відкривається приваблива перспектива використати гнучкість спотових цін на СПГ для збільшення транзиту газу, рівня заповнення газосховищ та вигідних закупівель палива на сезон. 

Розбудова СПГ-інфраструктури стане важливим кроком на шляху декарбонізації. Наразі енергетика України перебуває на небезпечному роздоріжжі: в той час як перспектива зосередження на традиційних джерелах виглядає привабливою в період економічного спаду, подальші інвестиції у викопні палива матимуть негативний економічний ефект у середньостроковій перспективі. 

Для заміщення вугілля та балансування виробництва зеленої енергії найбільш екологічним викопним паливом є природний газ. 

До того ж, зважаючи на посилення боротьби із глобальним потеплінням, усе більше країн намагаються мінімізувати карбоновий слід у торгівлі СПГ, а тому скоро будуть доступними ще чистіші технології, які ми зможемо використовувати для зменшення карбонового сліду СПГ-інфраструктури. 

СПГ може стати ключовим елементом енергетики України, а тому вже сьогодні вкрай важливо будувати регіональні політичні, економічні та безпекові союзи, базуючись на спільних інфраструктурних проєктах з державами-партнерами. 

Реструктуризація енергетичного сектору, посилення торгівлі СПГ з іншими країнами та утворення власних шляхів постачання – усе це завдання, що вимагають часу та чіткої дипломатичної роботи, значних приватних інвестицій та тісного державно-приватного партнерства.