Шлях збіжжя з поля до виходу з морського порту – непростий і дуже недешевий. Але платить за це той фермер, який виростив зерно. 

Через монопольне становище "Укрзалізниці", пролобійовані олігархічними кланами тарифи та високі портові збори фермер втрачає від $3 до $7 на тонні зерна.

"Укрзалізниця": непрозорі тарифи і низька якість рухомого складу

Дві третини виробленого в Україні зерна перевозиться залізницею. За останні 18 років обсяги цих перевезень зросли ушестеро, попит стабільно високий, тарифи – теж, але на якість перевезення це не впливає ніяк.

Чого чекати від "Укрзалізниці"? Найперше – жахливий стан рухомого складу. В розпорядженні перевізника понад 104 тис. вантажних вагонів. 

Вони старі і поламані настільки, що ремонтувати їх доводиться силами того, хто зерно відправляє. А під час простою на станціях вантаж з цих вагонів легко можуть вкрасти. 

Вчасна подача вагонів – це проблема для того, хто відправляє вантаж: вагонів катастрофічно бракує, вчасна їх подача в необхідній кількості – традиційний неформальний заробіток менеджменту "Укрзалізниці".

Також УЗ має своє бачення тарифної сітки: вона непрозора і необґрунтована. Де-юре вантажі діляться на три класи + позакласні і так формується тариф на перевезення, який, до речі, діє і на перегін пустих вагонів. 

Але де-факто перевезення однієї категорії вантажів просто субсидуються за рахунок іншої. Наприклад, перевезти на 280 км вагоном 75 тонн залізної руди коштує 98 гривень за тонну. 

Така ж відстань для зерна – вже 140 грн за тонну. Середня відстань перевезення зерна складає 500-600 км, тобто аграрій переплатить від $3-$5 на тонні, якщо порівнювати з виробником руди. 

Хоча платити мали б однаково, як наприклад, є на ринку вантажних автомобільних перевезень: тона вантажу x км відстані + коефіцієнт обсягу перевезень. 

Ми продовжуємо вимагати перегляду тарифів на залізничні перевезення зерна, вони мають бути однаковими для усіх, адже тона – завжди тона – хоч пшениці, хоч руди, хоч щебеню.

До слова, до початку 2019 року УЗ сплачувала земельний податок з пільгами. Тому відрахування земельного податку до місцевих бюджетів, на території яких була розташована транспортна інфраструктура, були в 4 рази меншими. 

Рік тому зміни до Податкового кодексу позбавили "Укрзалізницю" таких пільг. До речі, виробники руди на своїх кар’єрах мають пільги зі сплати земельного податку. Висновки напрошуються самі.

Морські порти: найдорожчі збори в Чорноморському регіоні

Не тільки "Укрзалізниця" викачує гроші за перевезення, адміністрація морських портів не відстає. Українська логістика взагалі одна з найдорожчих у світі, портова – тим паче: вартість портових зборів в Україні — найвища в усьому Чорноморському регіоні і одна з найдорожчих в Європі. 

Ці портові збори становлять в середньому від 20 до 50% усіх портових витрат для ключових українських товарів. То про яку конкуренцію на світовому ринку українських аграріїв і трейдерів говорити, якщо українські експортери платять удвічі більше за своїх конкурентів з інших країн та усемеро більше, ніж у інших портах? 

Експерти ще три роки тому рекомендували уряду знизити мінімум удвічі портові збори – подякували б не лише українські експортери, а й закордонний інвестор. 

Чому усі ці витрати лягають на плечі фермерів? Бо під час формування ціни, за яку трейдер купить у фермера зерно, треба врахувати все: тарифи на перевезення, усілякі збори та навіть "вирішення" питань.

Що можна зробити?

- Запровадження тарифу за тонну/кілометр з додаванням коефіцієнта обсягів перевезень. Тобто, більше перевозиш — менше платиш. Цей варіант прозоріший і прибирає невідповідність тарифів перевезення тої ж руди та зерна.

- Уніфікація тарифів повернення порожніх вагонів. Вони повинні бути однакові для всіх типів вантажів після їх доставки.

- Запровадження приватної тяги, як цього вимагають директиви ЄС. Наприклад, в Німеччині приватна тяга складає до 40%, решта у держави.

- Зниження портових зборів.

Україні є чим пишатись — наше зерно цінують у світі. Але держава і її компанії-монополісти мали би зважати на фермера, який це зерно вирощує.