За лічені десятиріччя від початку пластикової промисловості людство виробило приблизно 9 млрд тонн цього матеріалу. 

З них 9% було перероблено, а 12% спалено. Решта досі лежить на поверхні планети й плаває в морях та океанах. Але ж це сировина, яку частково можна повертати у виробництво, вона має вартість і може приносити інвесторам прибутки.

Загалом тепер у світі переробляють 20% пластику, у Європейському Союзі — 42%, а от в Україні — лише 12,5%. 

Рада ЄС 2019 року ухвалила Директиву, що впроваджує з 2021 року на території Європейського Союзу низку обмежень і заборон щодо використання деяких виробів з пластику, зокрема пластикового кухонного приладдя, ватних паличок, чашок з пінополістиролу тощо. 

До 2029 року країни-члени ЄС будуть зобов’язані збирати 90% пластикових пляшок для вторинного перероблення, до того ж їх виготовлятимуть з використанням 25% вторинних матеріалів 2025-го й 30% — 2030 року.

Однак дедалі більше європейських країн вимагають від виробників пакування використовувати в продукції до третини перероблених полімерів. 

Зважаючи на це, варто очікувати, що невдовзі ринок перероблення вторинних пластмас у Європі почне стрімко розвиватися.

Історія однієї ідеї

Жива природа функціонує за циклічною моделлю. Сміттєзвалищ немає — лише нескінченний обіг матеріалів, колообіг ресурсів та енергії. 

Організми споживають ресурси, а їхні відходи й побічні продукти, що стають їжею чи будматеріалами для інших організмів, безпечно повертаються в довкілля. 

Людство робить, здавалося б, те саме: споживає й викидає. За одним винятком — наші сучасні високотехнологічні відходи не здатні повернутися в природний обіг. Тож ми повинні вчитися їх використовувати — повертати в обіг промисловий.

Більшість видів пластмас можна переробити на вторинну гранулу, яку використовуватимуть надалі у виробництві широкого спектру продуктів. 

Виробництво вторинної гранули не тільки потребує менше витрат грошей і часу, ніж виробництво первинної гранули, а й заощаджує невідновні первинні викопні ресурси. 

Така нова економіка пластику, де його використовують повторно, уже в пріоритетах 20 урядів, 250 компаній та понад 200 некомерційних інституцій, що підтримали 2018 року глобальну ініціативу фонду Еллен Мак-Артур "Нова економіка пластику". 

Нещодавно було опубліковано другий звіт про прогрес у досягненні цілей на 2025 рік. 

Найуспішнішою є реалізація двох цілей: додати перероблені матеріали до пластикового пакування й поступово відмовитися від найпроблемніших категорій пластику: PS, PVC, одноразових пакетів і соломинок. 

Меншого прогресу досягли в збільшенні обсягів перероблення й повторного використання пластику. Для досягнення цілей зобов’язання потрібна активна діяльність усіх учасників: як на рівні бізнесу, так і на рівні держав та міжнародних організацій.

Інвестиції, зростання й інші напрями розвитку

Світові тенденції свідчать, що протягом найближчих 7—8 років ринок перероблення пластмас зростатиме на 6,6% за валовим доходом і на 8,8% за обсягом. Це означає, що позитивні перспективи є, зокрема й для українських переробних підприємств.

В Україні, окрім глобальних трендів, утворилися й власні передумови розвитку такого бізнесу. Наша країна шукає підхожі механізми поводження з побутовим сміттям, серед яких, зокрема, впровадження розширеної відповідальності виробника. 

У разі застосування на практиці цієї ініціативи виробники відповідатимуть за утилізацію виробленої продукції в кінці її життєвого циклу.

Також поступово зростає рівень роздільного збирання побутових відходів серед населення. 

З іншого боку, ще наприкінці 2019 року в Україні діяли менш ніж чотири десятки переробних підприємств. Тож середовище, на нашу думку, поки лишається низькоконкурентним.

Інвестування від 2 млн доларів можуть отримати проєкти, що, по-перше, переробляють увесь термопластик на готову продукцію або проміжну сировину, як-от флекси, гранули, волокно.

По-друге, уже працюють на час отримання фінансування, тобто мають EBITDA щонайменше 2 млн доларів і капіталовкладення в засоби виробництва від 2 млн доларів на рік.

Тимчасові труднощі vs одвічні цінності

Світлі перспективи не означають, що тернистого шляху немає. Вартість виготовлення пластику з первинних ресурсів досі лишається низькою через, зокрема, привабливість цін на нафту, а отже, конкурує з пластиком із вторинної сировини. 

Відсутність розвиненого роздільного збирання й достатньої кількості сортувальних станцій також стримують розвиток перероблення.

Проте так триватиме недовго. І річ не тільки в тому, що дедалі більша кількість підприємців усвідомлює свою відповідальність за довкілля й прагне будувати сталий бізнес та економіку сталого розвитку в країні.

У найближчі десятиліття вартість природних ресурсів зростатиме. Тож хочемо чи ні, а вторинна сировина набуватиме дедалі більшого значення для промисловості. 

До того ж проблема зі сміттєзвалищами насправді є проблемою майбутніх поколінь. Вони точно не тішитимуться такому "подарунку" від предків, тому щороку нормативне регулювання поводження з відходами ставатиме дедалі жорсткішим у всьому світі.

З огляду на це стає зрозуміло: ті, хто почне бізнес з перероблення полімерних відходів сьогодні, матиме конкурентні переваги завтра. А зміни, що вже почалися, створюють передумови розширення виробничих потужностей українських підприємств і виходу на світовий ринок переробленого пластику.