Останнім часом український парламент переживає значну кризу довіри — як всередині окремих фракцій, так і з боку суспільства, інтереси якого народні депутати мають відстоювати. 

У цьому контексті доволі важко спрогнозувати, як така ситуація позначиться на законотворчому процесі, особливо в частині тих ініціатив, за якими не стоять ресурсні лобісти чи приватні інтереси бенефіціарів певних політсил. 

До прикладу, цієї середи на розгляд парламентарів буде винесено законопроєкт про саморегулювання господарської та професійної діяльності № 4221. Це рамковий документ, покликаний надати усім сферам бізнесу право на самоорганізацію заради добросовісної конкуренції та розвитку репутації підприємців. 

Наприклад, саморегулівне об’єднання підприємців може встановлювати погоджені між собою стандарти якості у сфері, захищати права споживачів, якщо один з членів об’єднання не дотримується обумовлених норм, виступати як повноважний представник галузі у взаємодії з органами влади та міжнародними професійними спільнотами, адвокатувати спрощення ведення бізнесу на ринку. 

Зараз таким правом наділені не всі. Створювати СРО можуть підприємці, що займаються оцінкою земель, архітектурною діяльністю, професійною діяльністю на ринку цінних паперів, діяльністю арбітражних керуючих, страховою діяльністю, туризмом та декількома іншими сферами. 

Таке право підприємцям надають норми 37 різних нормативних актів, у яких до СРО прописані дуже різні вимоги, неоднакові підходи до функціонування, що часто породжує корупцію та зловживання повноваженнями. 

В окремих законах статус саморегулівної надано конкретній організації, що породжує простір для маніпуляцій і часто гальмує розвиток ринку. 

Окрім відновлення права на саморегулювання для всіх, законопроєкт № 4221 вирішить проблеми вже існуючих СРО — конфлікт інтересів у керівництві, маніпуляції з доступом на ринок для нових гравців, хабарами за документацію від СРО, непрозорість рішень організації тощо. 

Проєкт закону встановлює єдині для всіх, однозначні та зрозумілі правила гри. Наприклад, обов’язкову вимогу до саморегулівної організації оприлюднювати внутрішні правила і документи, фінзвітність, реєстр членів, проєкти рішень тощо. 

Законопроєкт, який незабаром розглядатимуть парламентарі, розширює можливості для захисту інтересів абсолютно всього українського бізнесу, зменшує втручання держави у справи конкретного виду діяльності, а також сприяє розширенню способів захисту прав споживачів, які у разі незадоволення товарами чи послугами певного підприємця можуть звернутись до СРО, членом якої він є. Від його запровадження виграють абсолютно усі громадяни. 

Та чи вистачить в українського парламенту спроможності ухвалювати необхідні, довгоочікувані рішення на користь усього, а не конкретного бізнесу — питання відкрите.