Одна з найбільших перемог 2020-го року у секторі безпеки і оборони — це ухвалення Закону "Про оборонні закупівлі". 

Закон, за який Верховна Рада України проголосувала 17 липня, докорінно змінює принципи організації та проведення закупівель для потреб оборони. 

Він забезпечує відкритість процедур оборонних закупівель, суттєво підвищує прозорість їх планування, забезпечує дієвий демократичний цивільний контроль. 

Основні положення Закону набрали чинності з 1 січня 2021 року і, здавалось би, вже зараз, у перші дні нового року, мали б змінити ситуацію на краще. Втім цього не сталося.

Для того, щоб нові правила запрацювали, до початку нового року необхідно було розробити або переглянути близько 30 підзаконних нормативно-правових актів.

Йдеться про накази, порядки, положення тощо, які мають деталізувати описані в Законі процедури. За підготовку проєктів цих документів відповідальні, в першу чергу, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості та Міністерство оборони України разом з іншими міністерствами. 

Зараз вже очевидно, що міністерства не встигли вчасно виконати необхідну підготовчу роботу, щоб Закон про оборонні закупівлі повноцінно запрацював з нового року.

Два закони працюватимуть одночасно

Отже, з 1 січня Закон "Про оборонні закупівлі" набрав чинності і буде застосовуватися одночасно із "старим" законом "Про державне оборонне замовлення". 

Таке паралельне існування може призвести до колізій і протиріч. Тобто у випадках, коли ці два закони передбачатимуть прямо протилежні речі, буде незрозуміло, який з них виконувати.

Водночас Закон України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", що встановлював правила проведення "відкритих" закупівель, втратив чинність. 

Оскільки нові процедури для здійснення оборонних закупівель на рівні підзаконних актів не розробили, це може суттєво ускладнити чи навіть унеможливити забезпечення потреб оборони необхідними товарами та послугами.

Більше хаосу і менше відповідальності

Що це означає для України? За найгіршого сценарію армія та силовики не зможуть планувати та здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення на наступні роки. 

У законі передбачене короткострокове планування, тобто на рік чи на три, і от це планування опиняється під загрозою. Виробники озброєння та військової техніки змушені будуть скорочувати чи навіть зупиняти виробництво. 

Є високий ризик, що Збройні сили не отримають відповідного забезпечення, а викликаний сповільненням темпів оборонних закупівель негативний вплив на економіку та національну безпеку України важко переоцінити.

Той факт, що нормативно-правові акти не було напрацьовано вчасно, також означає більше хаосу і менше відповідальності для державних органів у процесі оборонних закупівель. 

Тепер будуть діяти два закони одночасно, і стане зручніше використовувати конкретну норму того закону, який вигідніше. Або, наприклад, спиратися на таку норму, яка ні до чого не зобов’язує.

В умовах такого хаосу доволі вірогідно, що запланувати і закупити те, що треба армії та іншим силовим структурам, стане ще складніше, ніж раніше.

Якщо нормативні документи не будуть розроблені (вчасно цього вже не сталося, але зробити це все ж треба) або будуть розроблені неякісно, це зведе нанівець всі переваги нового закону. Старі корупційні схеми залишаться у дії. Новий закон буде просто неможливо застосувати за старих схем.

Як наслідок цього, відкладається і досягнення стандартів НАТО щодо якості продукції, стандартизації вимог, тощо.

Проєкти актів є, але публічно їх не представили 

Чи дійсно так складно напрацювати нормативно-правові акти для імплементації цього закону? 

Безумовно, цей процес складний і тривалий. Спершу треба розробити сам текст документів. 

При цьому, на переконання незалежних експертів, цей процес має відбуватися відкрито, із залученням представників стейкхолдерів і профільних громадських організацій. 

Після цього проєкти рішень мають пройти міжвідомче погодження. В деяких випадках необхідно прийняття рішень Кабінету Міністрів чи реєстрація нормативного акту в Міністерстві юстиції.

Втім і часу для такої роботи було чимало — півроку. До того ж, у розпорядженні державних органів була низка незалежних експертів, які допомагали працювати над самим Законом, і були готові допомогти з його імплементацією на добровільних засадах. 

Днями Міністерство оборони України та Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості наприкінці грудня публічно повідомили про те, що проєкти нормативних актів вже розроблено. 

Втім публічно ці документи представлені не були, і інформації про стан їх погодження іншими відомствами немає.

Заблоковані закупівлі: реальність 2021?

Отже, тепер маємо такі ризики:

1) Відсутність ключових документів, наприклад, Переліку державних замовників, може заблокувати проведення будь-яких закупівель. 

Проведення закритих закупівель потребує ухвалення низки документів. Це, зокрема, Порядок формування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою; Порядок проведення переговорів та укладення державного контракту з єдиним виконавцем; Типові форми державних контрактів з оборонних закупівель за закритими закупівлями тощо. 

Без таких документів провести закриті закупівлі відповідно до Закону неможливо.

2) Здійснювати заходи з економічної підтримки та стимулювання підприємств — виконавців державних контрактів (договорів) також можна лише за наявності відповідної нормативної бази. Натомість її відсутність може призвести до згортання виробничих програм та скорочення виробництва.

3) Важливий здобуток, налагодження процесів закупівель товарів через Агентство НАТО з підтримки та постачання, може опинитися під загрозою, якщо найближчим часом не буде затверджено перелік міжнародних спеціалізованих організацій, їхніх представництв, що здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення.

Ключову роль також відіграє електронний реєстр учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів): його необхідно розробити і ефективно втілити в життя. 

Цей реєстр потрібен для багатьох процесів, описаних в Законі: конкурентного проведення процедур закупівель, забезпечення об'єктивності відбору та оцінювання виконавців контрактів, здійснення повноцінного моніторингу закупівель, тощо. 

Витрати на створення Реєстру, розробку та налагодження відповідного програмного забезпечення, внесення змін до системи Prozorro мають бути передбачені у відповідних бюджетах міністерств.

НАКО спільно з експертами звертався листом до профільного комітету Верховної Ради України, наголошуючи на можливих ризиках і пропонуючи конкретні кроки по врегулюванню ситуації. Чи вдасться впоратися з ризиками — покаже час.