Один з пріоритетів спільної роботи президента, Верховної Ради та уряду – покращення інвестиційного клімату.

Навіть особливо складний для бізнес-спільноти 2020 рік завершується визначною в цьому контексті подією – ухваленням 17 грудня закону "Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями".

Документ, покликаний створити в Україні довгоочікуваний механізм державного стимулювання інвестиційних проєктів, очікує на підпис президента. Такий підхід використовує більшість країн, і нарешті цю практику запроваджує Україна.

Це визначна інвестиційна подія, що сприятиме залученню значних обсягів внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Урядовий офіс із залучення інвестицій "Юкрейнінвест" оцінює зростання кількості інвестиційних звернень до 300 на рік.

Це лише початок кропіткої роботи. Щоб закон запрацював й інвестору стали доступні передбачені ним податкові, митні, земельні та інфраструктурні стимули в обсязі до 30% від розміру інвестиції, необхідно ухвалити супровідні законопроєкти та затвердити низку підзаконних актів.

Серед них – методологія розрахунку обсягу державної підтримки, вимоги до техніко-економічного обґрунтування, порядок проведення оцінки інвестиційних проєктів. Саме підзаконні акти, схвалення яких очікуємо в першій половині 2021 року, мають "вдихнути життя" в унікальний для України інвестиційний механізм.

Чи буде від закону такий ефект, на який усі чекають? Чи не обмежить він можливості малого та середнього бізнесу у порівнянні з великими гравцями ринку? Чи не надаватиме закон перевагу певним інвесторам?

Варто звернути увагу на кілька важливих аспектів. Найголовніше: фокус закону – проєкти із значними інвестиціями, понад 20 млн євро, а не лише великий бізнес. Закон передбачає можливість надання державної підтримки вітчизняним та іноземним інвесторам. Доступ до державної підтримки відкритий для всіх.

Малий та середній бізнес зможе звертатися за отриманням державних стимулів, створюючи спільні підприємства з українськими та іноземними партнерами. Головне – сформувати проєкт на визначений обсяг інвестицій.

Завдяки тому, що термін реалізації ідеї і, відповідно, дії стимулів може становити до п'яти років, представники малого та середнього бізнесу мають усі можливості ефективно використовувати передбачений законом механізм.

Можливі сфери застосування закону також демонструють його фокусування на широкому спектрі ринкових відносин, а не на окремих секторах економіки.

Це переробна промисловість, видобуток та переробка корисних копалин, поводження з відходами, транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність, логістика, освіта, наукова діяльність, охорона здоров'я, мистецтво, культура, спорт, туризм, курортно-рекреаційна сфера.

Такий комплексний підхід свідчить про можливість отримання державної підтримки різноплановими проєктами та про відсутність необґрунтованих переваг для гравців того чи іншого ринку.

Водночас, на тлі пов'язаної з коронакризою економічної рецесії для стимулювання інвестицій важливо не лише гарантувати інвестору level playing field (рівні умови ведення бізнесу), а й прогнозованість кооперації з державою.

Можливість побудувати між ними довірчі відносини грає одну з ключових ролей у залученні інвестицій в економічно турбулентні часи. Заповнити таку прогалину закон пропонує через інструмент угоди між інвестором, державою і територіальною громадою, якщо вона долучається до надання стимулів.

Готовність держави закріпити умови співпраці з інвесторами як рівноправними партнерами – важливий позитивний маркер для інвестиційної спільноти.