Медична реформа, що розпочалась у 2017 році, вже набрала серйозних обертів та, за підсумками 2020 року, можна констатувати, що вже багато змінила в приміщеннях, а головне, в головах багатьох управлінців медичної сфери.

В нових умовах вже ні в кого не викликає сумнівів те, що лікарням все більше треба боротись за пацієнта, за найкращі кадри, обладнання та, звичайно, фінансування. 

Фактично реформа з кожним днем все більше і більше наближає державні/комунальні медичні заклади до ринкових правил та конкурентних умов функціонування. 

Вільна конкуренція за пацієнта, кадри, матеріально-технічне оснащення, фінансові надходження та інструменти – це той самий рушійний фактор та мотиватор, який має еволюційним способом оздоровити систему охорони здоров'я.

На даний момент багато управлінців в сфері медичних послуг все більше розуміють неминучість змін у підходах щодо управління ресурсами та процесами у клініках.

Кожного дня головні лікарі та директори лікарень задають собі питання щодо пошуку джерел та інструментів фінансування. 

Але насправді, мало хто вже робив детальний огляд існуючих способів фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров'я, якими законно можна користуватися задля покращення фінансового стану та розвитку їхньої діяльності.  

Беззаперечно, в нових умовах медичні заклади отримали доступ до інструментів та можливостей, яких раніше просто не існувало. 

Надзвичайно важливим стало перетворення медичного закладу з бюджетної установи, яка функціонує виключно за кошторисом, на некомерційне підприємство, що керується власним бюджетом (фінансовим планом). 

Відтепер заклади охорони здоров'я мають розглядати себе в якості підприємств, орієнтованих на залучення та утримання пацієнтів.

Крім того, медичні заклади отримали можливість відкривати рахунки у державних банках; утворювати об’єднання з іншими закладами, які також діють у статусі підприємств, з метою перерозподілу функцій між ними та спільної оптимізації використання матеріальних, людських та фінансових ресурсів; наймати за договорами підряду лікарів фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики, стали більш гнучкими у визначенні рівня заробітної плати та преміюванні свого персоналу.

Перетворені медичні заклади отримали змогу формувати власний бюджет, використовуючи такі джерела:

1) укладені договори з Національною службою здоров’я України за медичні послуги, що надаються в межах відповідних державних програм;

2) місцеві бюджети, які охоплюють надання як обов'язкових платежів, так й інвестиційних. 

Додатковим інструментом також можуть стати регіональні програми, в рамках яких може бути налагоджена співпраця між медичними закладами та органами місцевого самоврядування;

3) оптимізація господарських процесів закладу;

4) платні медичні послуги, які можуть стати взаємовигідним видом взаємодії між лікарнею та пацієнтом.

5) оплата від страхових компаній за надані медичні послуги;

6) оплата від роботодавців за медичні послуги, що надаються їхнім працівникам;

7) надходження від благодійних організацій тощо.

Так, наприклад, що стосується можливості надання медичним закладом додаткових платних послуг, то такі послуги можна умовно поділити на дві категорії:

- медичні – послуги, що не покриваються програмою медичних гарантій. Наприклад:

• візит пацієнта до вузького спеціаліста без направлення;
• лабораторні, діагностичні та консультативні послуги за зверненням громадян, що надаються без направлення лікаря, зокрема із застосуванням телемедицини;
• корекція зору;
• стоматологічна допомога;
• оздоровчий масаж, гімнастика;
• медична допомога хворим удома, зокрема із застосуванням телемедицини (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, догляд);
• надання санаторно-курортних послуг та інші.

- немедичні – додатковий сервіс немедичного характеру, який може отримати пацієнт. Такими послугами можуть бути:

• перевезення пацієнтів;
• палати підвищеного класу комфорту (за умови наявності доступних безкоштовних альтернатив);
• утилізація певних видів відходів (якщо заклад здійснює таку діяльність для своїх потреб) за договором з іншими медичними закладами.

Згідно із позицією МОЗ, перелік платних послуг не може передбачати такі, що включені до програми гарантій медичного обслуговування населення, оскільки зазначені у ній медичні послуги надаються населенню безоплатно. 

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. N 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладах" затверджено перелік послуг, які не входять до програми медичних гарантій та можуть надаватись за окрему плату, яка встановлюється закладом охорони здоров'я самостійно.

Згідно роз'ясненням МОЗ, послуги мають бути або повністю оплачені бюджетними коштами, або повністю оплачені з інших джерел, у тому числі за рахунок власних коштів пацієнтів. Тобто, співоплата медичних послуг пацієнтом та державою на сьогоднішній день відносно включених до державної програми послуг не допускається.

Загалом можна додатково виокремити такі інструменти для оптимізації процесів та отримання додаткових надходжень:

1. Надання окремих послуг за допомогою аутсорсингу  

Це дозволяє комплексно надавати високоякісні послуги пацієнтам без необхідності капітальних фінансових вкладень. Так, на сьогоднішній день вже велика кількість медичних закладів віддали лабораторні послуги на аутсорсинг. Додатково можуть бути віддані на аутсорсинг такі послуги:

- транспортні,

- логістичні,

- послуги з харчування пацієнтів,

- пральні,

- косметологічні.

2. Договори з іншими медичними закладами

Цей інструмент може допомогти у наданні доступу до дороговартісного обладнання. Наприклад вимогою для закупівлі пакету із лікування інсульту головного мозку по пріоритетному переліку є можливість проведення медичної візуалізації, проте це не означає, що всі заклади обов'язково повинні купувати КТ або МРТ. 

Про надання доступу до такого обладнання можна домовитись із приватним медичним закладом.

Крім того, в рамках договору комунальний/державний медичний заклад може домовитись із приватним про перенаправлення пацієнтів у разі недостатньої кількості власних ресурсів для їх прийняття та лікування.

Більш того, такі послуги, як реабілітаційні, база для надання яких може не існувати в державному/комунальному закладі, також можуть надаватись із залученням інших медичних закладів на контрактній основі. 

3. Кооперація із аптечними закладами

Нещодавно дозволений онлайн продаж лікарських засобів дає можливість, в окремих випадках, надавати послуги пацієнтам із приїзду лікаря одразу з необхідними ліками, а також щодо доставки необхідних лікарських засобів та супутніх товарів безпосередньо у стаціонар.

4. Клінічні випробування

Участь у міжнародних клінічних випробуваннях дозволяє не лише долучитись до провідних досліджень новітніх ліків, а й суттєво підвищити статус та дохідність медичного закладу, його персоналу, враховуючи значний інтерес та готовність іноземних інвесторів вкладати кошти у такі дослідження.

5. Участь у інформаційних та маркетингових заходах

Можливості для отримання доходу медичним закладом наявні також при взаємодії з фармацевтичними компаніями в частині надання в оренду приміщень для проведення професійних заходів, поширення інформації щодо лікарських засобів, медичних виробів або спеціалізованих продуктів серед спеціалізованої аудиторії. При цьому важливим є чітке дотримання вимог законодавства при взаємодії лікарів закладу з пацієнтами.

6. Передача в оренду приміщень

Приміщення, що не використовуються, можуть бути передані в оренду аптекам, лабораторіям, рекреаційним центрам та, відповідно, перетворитись із тягаря, який необхідно утримувати, на інструмент додаткового заробітку для лікарні.

7. Державно-приватне партнерство

Державно-приватне партнерство є інструментом, що, з одного боку, дозволяє забезпечити ефективне управління закладами охорони здоров'я, а з іншого – підвищити якість медичного обслуговування та доступність медичних послуг для пацієнтів.

Таке партнерство може відбуватись у формі встановлення медичного/діагностичного обладнання, сервісного обслуговування такого обладнання, технічного переоснащення, будівництва та утримання приміщень та в інших формах.

8. Використання фінансових інструментів, залучення інвестицій

Спектр способів та шляхів залучення фінансування обмежується лише законодавством, статутними документами (які, насправді, можна змінювати) та широтою мислення відповідних управлінців закладів.

Вже наявні приклади, коли лікарні залучають кредитні або лізингові кошти (за згоди власника). Однак, при цьому необхідно робити попередній розрахунок та вкладати такі кошти в активи, що приноситимуть лікарні дохід, а не лише в покращення стану будівлі (наприклад, ремонт адміністративних приміщень). 

Безумовно, кожен новий незвичний для клініки вид діяльності потребує попереднього аналізу та розробки необхідних внутрішніх документів, встановлення відносин та їхнє оформлення, навчання персоналу. 

Враховуючи це, в закладах все більше буде виникати необхідність в розширенні адміністративних процесів та залучення окремих нових спеціалістів, які б допомагали безпечно досягати нових цілей. 

Поширення пандемії Covid-19, безумовно, істотною мірою вплинуло на функціонування усіх медичних закладів. 

При цьому ще більш очевидною стала необхідність медичного закладу самостійно дбати про власну успішність. 

Надзвичайно важливою стала ефективність роботи закладу, в тому числі питанням правильної логістики як пацієнта, так і засобів медичного призначення.

Важливим елементом успішності стали питання сервісу, який починається із запису пацієнта до лікарні, маршруту пацієнта по лікарні, ставлення до його родичів, умови перебування, виписка пацієнта із лікарні, а також – питання відносин медичного персоналу і пацієнта. 

Крім того, важливо відзначити, що по-справжньому успішними зможуть стати лише ті медичні заклади, які створять умови для розвитку своїх фахівців, включаючи лікарів та інший медичний персонал. Тобто питання раціонального використання людських ресурсів є значною частиною можливого успіху.

Таким чином, бути успішними в нових умовах зможуть лише ті медичні заклади, які швидко змінять парадигму своєї роботи і будуть готові використовувати всі інструменти, які є доступними на ринку.

Співавтори: Матвій Хренов, радник міністра охорони здоров’я 2018-2020,

Аріна Задорожна, адвокат, юрист практики Охорони здоров'я та фармацевтики АО Арцінгер.