Нові екологічні тренди завойовують світ. Один з них – програма Європейського Союзу European Green Deаl (так званий Європейський зелений курс, ЄЗК).

Програма спрямована на те, щоби до 2050 року зробити європейський континент екологічно нейтральним.

"Європейський зелений курс" – масштабна та багатофункціональна програма дій. Вона стосується передусім промисловості та аграрного сектору.

Green Deal – це не міжнародний договір, який пропонується третім державам, а пакет внутрішніх політик та законодавчих ініціатив для виробників ЄС.

Отже, слід обережно розцінювати заяви, що Україна планує приєднатися до "Європейського зеленого курсу", і розуміти межі нашої участі у цій ініціативі.

Проте ініціатива відчутно вплине на Україну: принесе і можливості, і ризики. Лише від нас залежатиме, чи ми максимізуємо перше і мінімізуємо друге.

Про можливості

Україна отримає нові ринкові чи навіть торговельні перспективи, які виникатимуть в процесі імплементації "Європейського зеленого курсу".

Наприклад, в аграрній сфері European Green Deal всіляко стимулюватиме органічне сільське господарство. Наша держава є лідером з експорту органічної продукції до ЄС. У той час як можливості екстенсивного розширення органічного агробізнесу в ЄС обмежені, Україна має великий запас росту.

Можна прогнозувати, що під впливом виконання ЄЗК попит на "органіку" у Євросоюзі суттєво перевищить місцеву пропозицію. Україна може опинитися у вигідній позиції і вчасно розширити свою нішу на ринку.

Є потенційні можливості і в промисловості. Україна має гарні перспективи з виробництва водню як альтернативного виду палива, його транспортування по ГТС, накопичення запасів, наявності електроенергії для його виробництва.

Про ризики

Ризики більш реалістичні та суттєві, ніж переваги.

До прямих ризиків належить введення вуглецевого тарифу. ЄС пропонує його впровадити для захисту компаній на своєму ринку. На них будуть накладені значні додаткові кліматичні зобов'язання і їх продукція стане неконкурентоздатною порівняно з продукцією третіх країн.

Постраждають виробництво сталі, цементу й електрики, транспортні послуги. Суттєва частина виробничого ланцюга у цих сферах генерує викиди.

Є також доволі тривожні непрямі ризики.

В агросекторі ЄЗК ставить мету скоротити на 50-70% за наступні десять років використання міндобрив та засобів захисту рослин. Це може призвести до запровадження в ЄС жорстких фітосанітарних норм з відстеження максимальних залишкових рівнів пестицидів при імпорті аграрної продукції.

Якщо ми отримаємо такі бар'єри впродовж наступних років, українські виробники будуть змушені швидко пристосовуватися до нових стандартів, перебудовувати виробничі ланцюжки або просто втратити ринок.

Є ще один непрямий ризик впливу. Щоб реалізувати мету ЄЗК, збалансувати викиди і природне поглинання вуглецю, ЄС буде стимулювати розширення лісових насаджень. Це завдання стоятиме і перед аграрними господарствами.

Наприклад, якщо аграрна компанія в Україні виростила ріпак чи пшеницю на 100 га землі, вона має довести, що під час розорення цих земель зробила внесок у посилення поглинання вуглецю. Можливо, компанії доведеться відвести частину угідь під ліс, вести облік таких насаджень з точки зору поглинання вуглецю і здійснювати на цій основі сертифікацію своєї продукції.

Іншими словами, будуть вводитися так звані сертифікати вуглецевого сліду для аграрної продукції. Це вже прописано в елементах ЄЗК.

Про виклики

У світлі впровадження Green Deal перед Україною постане подвійний виклик.

Державі нарешті доведеться розглянути питання реформування лісгоспів і почати жорстко контролювати ситуацію з вирубуванням лісів.

Корпоративному сектору будуть представлені нові стандарти і вимоги, згідно з якими вони повинні будуть отримувати вуглецеві сертифікати. Натомість компанії муситимуть виконувати певні вимоги, наприклад, висаджувати більше лісів, брати на облік існуючі насадження, доглядати за ними.

Для виробників абсолютна більшість зобов'язань у рамках ЄЗК фінансово непідйомна, тому Євросоюз виділяє на реалізацію нової угоди неймовірні кошти: трохи більше трильйона євро до 2050 року. Проте ці кошти призначаються винятково для виробників країн Євросоюзу.

Україна може розраховувати тільки на технічну допомогу в адаптації законодавства та позики фінансових інституцій – ЄБРР, ЄІБ чи інвестиційних банків окремих країн-членів ЄС. Тобто наші виробники будуть позбавлені тих фінансових можливостей, які матимуть їх європейські партнери та конкуренти.

Європейські компанії будуть не тільки захищатися за допомогою вуглецевих тарифів чи фітосанітарних норм, а й матимуть суттєву фінансову допомогу. Нашому виробнику конкурувати стане суттєво важче.

Про перспективи

Як бачимо, "Європейський зелений курс" може принести Україні більше шкоди, ніж користі. Якщо тільки ми вчасно не адаптуємся і не досягнемо домовленостей з Євросоюзом про певні умови взаємодії.

Бізнес повинен вітати і підтримувати уряд, який вчасно заявив про необхідність започаткування окремого структурованого діалогу з ЄС стосовно ЄЗК. Зараз уряд гостро потребує ідей і бачення щодо змісту цього діалогу.

Важливо, аби бізнес надавав бачення, пропозиції, розрахунки і навіть аналіз пріоритетних напрямків для досягнення майбутніх домовленостей з ЄС.

Не менш важливо, аби реалізації цих домовленостей не завадили корупція у лісовому господарстві та незавершена реформа Держпродспоживслужби. Якщо корупція не буде подолана, а реформи не будуть завершені, то ми втратимо потенційні можливості ЄЗК і залишимося один на один з ризиками.

Імовірно, наша стратегія повинна базуватися на трьох китах.

1. Реагувати на виклик, розгортати діалог з ЄС.

2. Консультуватися з бізнесом щодо їхньої оцінки ризиків і можливостей.

3. Чітко доносити до ЄС стурбованість щодо ризиків та пропонувати конкретний внесок України.