Іноді мені здається, що я живу одночасно у двох Українах.

Одна – сучасна держава, де проходять агрохакатони, а світлі голови придумують і створюють нові, дійсно круті ультратехнологічні продукти.

Друга – це Україна, яка застрягла десь у минулому. У цій державі неефективні бюрократи й досі вважають себе єдиними вершителями наших доль, і ніхто не думає ні про ефективність рішень, ні про логічність дій.

Цього року в районі, де я живу, стався випадок сказу. Дізналася про це випадково. Прогулюючись з дитиною, натрапила на палицю під відкритим небом з оголошенням: "Увага! Якщо вас покусала (подряпала) руда собака, то негайно зверніться до лікарні! У собаки виявлений сказ!".

Не знаю, хто розмістив це оголошення, але іншої інформації, доведеної до місцевих жителів адекватними інформаційними засобами щодо спалаху небезпечної хвороби, на той час я не зустріла.

Я стояла біля цього клаптика паперу і думала: "Як таке можливо у ХХІ столітті? Як ці дві України можуть уживатися разом? Що потрібно зробити, аби державні послуги стали сервісом?". Адже зрозуміло, що одна Україна має майбутнє, а інша його не має. Чим швидше ми відмовимося від неефективної державної системи на користь модернової і технологічної, тим краще.

Саме тому одним з пріоритетів своєї діяльності на нинішній посаді я вибрала диджиталізацію процесів. Без якісно нових safe and user friendly рішень ми не зможемо рухатися далі. Від успішної диджиталізації залежить дуже багато.

По-перше, це удар по корупції. Чим більше буде чітких алгоритмів, а в бізнесу менше точок дотику з чиновниками, тим краще.

По-друге, це економія часу для проходження дозвільних процедур, збільшення прогнозованості рішень і прозорості. Відповідно, це наш рівень у світових рейтингах та додаткові іноземні інвестиції.

По-третє, це зручність для споживачів і прискорення процесів розгляду скарг, а значить – більш ефективний захист кожного з нас від неякісних продуктів.

По-четверте, це економія коштів для держави.

Розумію, що це дуже амбітне завдання і його вирішення неможливе без співпраці з профільними державними органами та бізнесом. Саме тому одну з перших своїх зустрічей я провела з віцепрем'єр-міністром – міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим. Спільних планів у нас дуже багато.

Серед найближчих – реєстрація потужностей операторів ринку online через портал "Дія", створення зручного сервісу для захисту прав споживачів, робота над встановленням взаємодії реєстрів та аналіз інформаційних систем.

Украй важливо також запровадити зручну систему оформлення електронних міжнародних ветеринарних сертифікатів і перевірку їх автентичності через QR-код, запровадити цифровізацію фітосанітарних послуг та процесів.

Нам потрібно отримати зручну систему для громадян, бізнесу та держави. Ніхто не повинен "тонути" в папірцях та оббивати пороги у чиновників. В умовах карантину зменшення соціальних контактів, які надає диджиталізація, – це вкрай важлива умова для зменшення поширення вірусу.

Я не збираюся працювати "для галочки". Система мусить бути ефективна. Інакше в таких реформах немає ніякого сенсу. Окрема увага – безпечності процесів: особисті дані мають бути дуже надійно захищені і не повинні "гуляти" в інтернеті. Це обов'язкова умова при запуску сервісів.

Сподіваюся, нам вдасться оперативно вирішити ці завдання. Без диджиталізації ми і далі будемо потрапляти в капкани корупції, натикатися на некомпетентність, втрачати час та гроші. Але найголовніше – ми ніколи не побудуємо сучасну державу і не виграємо боротьбу за успішну Україну.