Для наповнення бюджету і заохочення бізнесу до розвитку провідні країни світу застосовують різні підходи до формування податків і зборів.

Схоже, що Україна на цьому тлі серйозно програє, оскільки не використовує своїх можливостей і не враховує наявні ризики.

Як свідчить звіт, оприлюднений Price Waterhouse Coopers (PWC) "Оподаткування  2020" (дослідження проводилося під егідою Світового банку і Міжнародного валютного фонду), Україна посідає лише 65 місце серед 190 країн світу за станом зручності сплати податків.

Протягом року ми втратили 11 позицій у цьому рейтингу, суттєво - на 51 позицію - поступаємося Грузії і відстаємо на 3 позиції від Росії.

На думку світових експертів, Україна дедалі більше програє іншим державам, оскільки ті активно запроваджують новітні технології й скорочують час на адміністрування податків.

Попри декларативні заяви уряду Україна не поспішає спрощувати ті чи інші процедури. Експерти порахували, що податковий облік забирає у вітчизняних підприємців майже 328 годин щороку – це вдвічі більше, ніж у розвинених країнах.

Ми пасемо задніх за тривалістю обліку ПДВ (176 місце із 190). Інший суттєвий чинник, який гальмує наш розвиток, стосується зростання фіскального навантаження на підприємців.

Для розуміння ситуації порівняймо моделі податкових систем різних країн.

США

У США діє кілька основних податків: на доходи фізичних осіб і корпорацій, на соціальне забезпечення (внесок), на майно юридичних осіб, на успадковане чи подароване майно (місцевий податок), акцизи.

На відміну від більшості європейських держав тут відсутній податок на додану вартість. Найбільші надходження до федерального бюджету формуються за рахунок податку на доходи фізосіб.

Вважається, що американські податки є одними з найнижчих серед індустріально розвинених країн, адже їхня частка становить близько 28% ВВП проти середнього показника на рівні 38% в інших країнах.

Гнучка система оподаткування дозволяє не лише успішно наповнювати бюджет, але й стимулювати економічні процеси. Скажімо, в законодавстві США передбачені податкові пільги на доходи юридичних осіб.

Також тут діє розгалужена система податкових кредитів для бізнесу. Серед інших "фішок" американської фіскальної системи назву пільги на інвестування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, суттєві (до 50% вартості відповідних видів обладнання) податкові знижки для підприємств за використання альтернативних видів енергії тощо.

Нарешті, в США діє податкове правило: що більше ви заробляєте, то більше платите. Тут немає зрівнялівки - надприбутки обкладаються податком зі ставкою до 90%.

Німеччина

Податкова система Німеччини істотно відрізняється від американської. Вона передбачає суворіше прогресивне оподаткування господарюючих суб’єктів, жорсткішу систему оподаткування надмірних прибутків, систему податкових санкцій за недобросовісну цінову конкуренцію (цінову змову). Специфікою податкової системи Німеччини є те, що для фізичних і юридичних осіб діє однаково значний податковий тягар.

Також тут є податкові пільги, хоча їх менше, ніж у США. Головним джерелом доходів федерального бюджету є ПДВ - його частка складає 30%. Крім того, німці широко застосовують акцизи на окремі види товарів і послуг.

Франція

Країна посідає 61-е місце за рівнем простоти організації податкової системи. У рейтингу вона майже поряд із Україною. Втім, це не заважає французькій економіці належати до провідних економік світу. Податкова система держави заснована не стільки на використанні механізмів економічного регулювання, скільки на централізованому перерозподілі фіскальних ресурсів. Законодавство жорстко регламентує фіскальні відносини, водночас бізнес користується широкою системою пільг.

Головним джерелом держдоходів у Франції є акцизи і ПДВ, які забезпечують понад 40% податкових бюджетних надходжень. Частка ПДФО в бюджеті Франції складає близько 18%, а головною особливістю цього виду податку є те, що він вираховується не з окремого громадянина, а з родини. Прогресивний податок на прибуток для юридичних осіб нараховується за ставкою від 10 до 42% (найпоширеніша – 34%).

Пострадянські країни

Росія перебуває на 3 сходинки вище за Україну в рейтингу "Paying Taxes 2020". Вона навіть обійшла Францію, хоча російську систему оподаткування навряд чи можна назвати досконалішою за французьку. Серед основних проблем залишаються низький рівень зборів та суперечливість багатьох податків.

Найзручнішими з усіх пострадянських фіскальних систем є естонська та грузинська. Принаймні про це свідчить оприлюднений рейтинг. Естонія перебуває в ньому на 12 місці, Грузія – на 14-му.

Зокрема, в Естонії, як і в Україні, діють загальнодержавні і місцеві податки. Але унікальність цієї моделі полягає у фактичній відсутності ПДФО для юридичних осіб. Для фізичних осіб це податок складає 20% їхніх доходів. Натомість роботодавці мусять сплачувати доволі високі соціальні податки за своїх працівників – 33% від фонду зарплати.

ПДВ в Естонії сплачується за ставкою 20%. Саме ПДФО і ПДВ майже на дві третини формують національний бюджет цієї невеличкої балтійської країни. Та найголовніше, Естонія вважається мало не еталоном прозорості й цифровізації в оподаткуванні на тлі інших держав колишнього соцтабору.

Світ рухається до спрощення процедур адміністрування

Туреччина на цьому шляху протягом року піднялася з 80-ї на 26-у сходинку в оприлюдненому рейтингу. Вона скасувала ПДВ на капітальні інвестиції і, таким чином, позбавила бізнес необхідності витрачати час на відшкодування цього податку.

Угорщина змінила торішню 86-ю на 56-ю позицію – теж завдяки істотному скороченню тривалості перевірки коригувань звітності з податку на прибуток.

Португалія, Франція, Польща і Литва ввели звітність перед податковими органами в режимі реального часу. Бізнес у цих країнах вже не повинен подавати разом із декларацією величезну кількість додатків з інформацією про свої транзакції.

Казахстан запустив пілотний проект по використанню блокчейн-технологій для адміністрування ПДВ. Таку ж можливість розглядає і Великобританія. Водночас Україна лише готує план діджиталізаціі податкової системи.

На думку багатьох експертів, з якими я погоджуюся, не існує прямого зв'язку між розміром податків і успішністю держави. Кожна модель має свої недоліки й переваги.

Податкова система України багато в чому схожа на інші: вона так само має кілька рівнів оподаткування, державну й місцеві скарбниці наповнюють надходження від ПДВ (він становить 20%), податку на доходи підприємств (18%), ПДФО (18%), різноманітних акцизів та зборів. До речі, понад 70% доходів національного бюджету забезпечують так звані непрямі податки – ПДВ й акцизи.

Тут ми майже не відрізняємося від Польщі. Хоч економічно ця країна сильніша за нас.

Різниця в тому, що ми маємо не чутливий до інтересів бізнесу механізм оподаткування, роздуту систему фіскальних органів і забюрократизоване адміністрування податків.

Чинний порядок збору фіскальних платежів світові експерти називають основним фактором, який перешкоджає розвитку бізнесу. Ведення податкового обліку, проходження перевірок та відвідування контролюючих органів є важким тягарем для підприємців. PWC зазначає, що Україні доведеться багато попрацювати, щоб надолужити втрачені позиції.

Що робити?  

Податковій політиці бракує системних реформ. Усі зміни, які впроваджуються, стосуються фіскальної складової, а не стимулюючої. Нагадаю, що ми з колегами розробили і передали на розгляд парламентарів проект комплексної податкової реформи "Від нестабільності до гармонії". Ось основні тези нашого бачення трансформації податкової системи:

1. Лібералізація системи оподаткування за рахунок зміни ставок. Гнучкі податки мають стимулювати бізнес до розвитку.

2. Запровадження економічних стимулів для детінізації бізнесу. Працювати легально й прозоро повинно бути економічно вигідно.

3. Проведення безумовної амністії тіньових капіталів. Але легалізації не можуть підлягати капітали, які мають корупційне походження.

4. Запровадження податку на виведений капітал.

5. Створення системи прозорого електронного адміністрування бізнесу з мінімальним впливом людського фактору. Оптимізація й цифровізація процесів, скорочення часу податкових процедур за рахунок спрощення податкових звітів та використання єдиної інформаційної податкової системи.

6. Законодавче заохочення до безготівкових розрахунків і поступове звуження сфери дії готівкового обігу.

7. Проведення зрозумілої і послідовної державної політики підтримки малого й середнього бізнесу.

8. Захист великого капіталу.

9. Реформа податкових органів – створення єдиної служби на базі Податкової та Митної служб, служб фінансового моніторингу, фінансового аудиту та фінансових розслідувань. Новий орган мав би спільну автоматизовану інформаційно-аналітичну систему і виконував роль податкового консультанта, а не податкового жандарма.

Ключем до успіху має стати послідовне й чітке виконання задекларованих рішень.

За будь яких політичних чи економічних змін підприємець повинен відчувати, що він захищений від втручання у його бізнес з боку держави.