Україна опинилася на порозі чергового подорожчання електроенергії, яке, безперечно, ляже важким тягарем на плечі всього народу.

Цей крок держава робить на догоду бізнес-структурам, яким ще у 2009 році створила комфортні умови для ведення "зеленого" бізнесу.

Як відомо, в Україні один з найвищих тарифів у Європі на "зелену" енергетику.

Виробництво електроенергії з альтернативних джерел за вісім місяців 2020 року становило 7 765,2 млн кВт-год, що на 4 238,6 млн кВт-год або на 120,2% більше, ніж за відповідний період 2019 року. За ці обсяги "зеленої" електроенергії ми маємо заплатити за скаженим "червоним" цінником.

У країні намітилася тенденція динамічного зростання тарифу, яке систематично ініціює НЕК "Укренерго". Так, з кінця 2019 року він зріс з 11 коп до 24 коп за кВт-год. Влада хоче підвищити цю ціну до 31 коп, а згодом – до 60 коп (без ПДВ).

Уся країна працює, щоб заплатити власникам сонячних панелей та вітрових генераторів. Країна розуміє, що найбільшу вигоду від підвищення тарифів отримають енергетичні корпорації, які володіють найбільшими потужностями.

У бюджеті утворюється трильйонний дефіцит, адже держава повинна виплатити кошти за взяті на себе зобов'язання. Це чітка схема побудови псевдобізнесу, коли гроші не заробляють, а "вимивають" з бюджету.

Цю схему придумали для того, щоб олігархічні групи і депутати, які мають вплив на законотворчу діяльність, створили комфортне інкубаційне середовище для заробітку грошей, не підкріплених процесом виробництва.

Влада стверджує, що від такого підвищення не постраждає населення, адже ціна на електроенергію для фізичних осіб залишиться незмінною. Проте це лише намагання відволікти увагу народу від наслідків енергетичного удару: промисловості доведеться закласти ціну на електроенергію у вартість товарів.

Для водоканалів, які є одними з найбільших споживачів струму, це велике випробування. У нинішній тариф не закладене подорожчання електроенергії, тож ми змушені висмоктувати кошти з інших наших статей витрат. Ми розплачуємося за електроенергію непрокладеними трубопроводами.

Найближчим часом підприємства водопровідно-каналізаційної галузі будуть змушені ініціювати підвищення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, адже у тарифах водоканалів 35-40% – вартість електроенергії. Це вдарить по гаманцях людей: зростатимуть ціни на продукти, одяг, проїзд.

Дорожча електроенергія також зашкодить експортерам. Вони закладатимуть ці витрати в ціну продукції, яка стане неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках. Ми стимулюємо не зростання економіки, а її згортання.

Ухвалюючи регуляторні акти щодо розвитку "зеленої" енергетики, держава не розібралася з наслідками: що робити, коли "зелені" станції з'являтимуться, як гриби після дощу, і вироблятимуть надто багато електроенергії.

На відміну від країн Євросоюзу, в Україні не відбувається балансування ринку шляхом акумуляції. Це б дозволило віддавати накопичений "зеленими" енергетиками струм у пікові години енергоспоживання.

Враховуючи поточні реалії, сонячні станції "убивають" найдешевшу електроенергію в країні. Наразі вартість електроенергії з атомних електростанцій становить 0,57 грн за кВт-год, "зеленої" – понад 4 грн за кВт-год.

Прикладом наслідків несвоєчасного реагування держави на коливання "зелених" тарифів є Іспанія. Її уряд кілька років тому був змушений скерувати понад 30% витрат на оплату енергії "зеленим" електростанціям, що забезпечували менше 5% загального обсягу струму.

Щоб "зелена" енергетика давала справді "зелений" ефект, влада повинна сформувати якісно інший підхід до впровадження альтернативних джерел: стимулювати ринок акумуляції, вирівнювати дисбаланс між атомною та "зеленою" енергетикою, витісняти з ринку брудну вугільну енергетику.

Також можна впровадити тиждень безкоштовного енергопостачання, поступове здешевлення електроенергії. Як, скажімо, у Норвегії, мешканці якої масово користуються електромобілями, що позитивно впливає на довкілля.