Україна виходить на фінальну стадію допарламентського бюджетного процесу і схвалений Кабміном бюджет відправився в Парламент. 

Рада, що цього року Кабмін продовжив чітко дотримуватися бюджетних правил та принципів, які було запроваджено Кабміном Гройсмана у 2017 році і підтримано Кабміном Гончарука у 2019 року, тобто вчасно подав на розгляд бюджет, сподіваюсь що з ним подані будуть кошториси соцфондів, звіт про фіскальні ризики та всі супутні документи, а Верховна Рада – вчасно і прозоро ухвалюватиме його на всіх етапах розгляду.

Повний і всебічний розгляд бюджету парламентом дає можливість провести якісну публічну дискусію, а вчасне ухвалення дає чіткий орієнтир для бізнесу, чого очікувати в 2021 році. 

Наступні тижні експерти будуть обговорювати деталі поданого Проекту бюджету. Однак вже зараз можемо визначити три великі виклики, з якими стикнемося цього року при розгляді головного фінплану країни.

1. Відсутність чіткої стратегічної програми, на виконання якої повинен подаватися бюджет 

Бюджет, хоч і є головним фінансовим документом країни, є похідним від стратегічних документів, тобто він базується на Угоді про Асоціацію з ЄС, угоді DSFTA, Коаліційній угоді (коли така є) та програмі Кабінету міністрів, а також на стратегічних галузевих документах. 

Таким чином кожен бюджет, забезпечуючи базові потреби громадян, повинен фінансувати реформи і наближати країну до виконання її стратегічних цілей. 

Так, відповідаючи загальним стратегічним документам України, бюджет 2015 року був посткризовим бюджетом економії, бюджет 2016 року — бюджетом початку децентралізації, бюджети 2017-2019 років бюджетами розвитку, що запроваджували нові програми в освіті, медицині, соціальній підтримці.

Бюджет 2020 року планувався з урахуванням стрімкого збільшення капітальних видатків і будівництва доріг, а також можливостей для реалізації ініціатив з програми нового Президента та монобільшості, які було кардинально змінено у квітні через коронавірус. Крім того, суттєво збільшено дефіцит. 

Але більше непокоїть, що реалізацію попередніх програм було частково призупинено. Програма, подана Кабміном, була відхилена парламентом, а Кабмін оголосив, що розпочав роботу з експертами над новою економічною стратегією. 

Тобто бюджетний процес в парламенті відбуватиметься без попереднього визначення пріоритетів і стратегічних цілей, які повинен забезпечувати цей бюджет.

2. Відсутність Бюджетної декларації

Логіка бюджетного процесу приблизно однакова у всіх країнах, а у тих, які вже живуть за принципами середньострокового бюджетного планування, майже ідентична. 

Від січня до травня готується та обговорюється Бюджетна декларація, яку ще називають "весняним бюджетом" і яка містить розрахунки доходів і видатків на головні стратегічні цілі і стелі видатків на три роки по всіх галузях. 

Тобто до середини літа велика частина бюджетної дискусії вже проведена, а загальне бачення бюджету президентом, парламентом і Кабміном сформоване і затверджене. 

Тож друга частина роботи з річним документом, який має подаватися до 15 вересня – це вже питання деталізації. 

Попри те, що запровадження середньострокового бюджетного планування стало нормою в Україні тільки минулого року, Мінфін готував і подавав на Кабмін бюджетну декларацію. 

Робота над бюджетною декларацією на 2021-2023 роки також йшла, однак була призупинена у квітні вже згаданим переглядом бюджету у зв’язку з COVID-19. У результаті Кабмін завершив роботу над бюджетом за повної відсутності декларації, хоча би підготовленої Мінфіном.

3. Падіння економіки замість зростання

Після років постійного зростання ВВП в Україні, у 2020 році розпочався економічний спад, обумовлений об’єктивним чинниками і поглибленими заходами боротьби з поширенням COVID. 

Головне питання: чи буде цей спад тільки в поточному році з швидким поверненням на траєкторію росту, як каже урядовий макропрогноз, чи відновлення потребуватиме більше часу і зусиль, як вважають багато експертів. 

У ситуаціях короткочасного спаду дійсно вдаються до підтримки економіки за рахунок тимчасового збільшення дефіциту. 

Зараз це зробили багато країн, і ми також. Але! Такі кроки виправдані, якщо це тимчасово, якщо це насправді підтримає ті галузі і сфери, які найбільше постраждали, і якщо країні в цей час доступні додаткові недорогі запозичення. 

В Україні ж нікуди не зникли структурні проблеми з надто великою часткою держави в економіці, у нас надалі забагато державних підприємств і банків, надалі немає верховенства права, надалі недореформовані медична та соціальна сфери, і зрештою, продуктивність праці залишається непристойно низькою. 

Очевидно, за таких обставин запозичення не будуть дешевими. Тому просте збільшення видатків as usual, банальною заміною неотриманих доходів постійним зростанням дефіциту, не вирішить старих проблем. 

Більше того, в цей перелік може додатися зростання частки боргу до ВВП, з яким ми успішно боролися протягом трьох років, і загальне погіршення здоров’я публічних фінансів.

Кожен бюджетний процес – дуже складний і важливий період і для Мінфіну, і для Бюджетного комітету, які зараз потребують всебічної політичної підтримки, щоби протистояти популізму і мати рішучість для прийняття непопулярних рішень, спрямованих на забезпечення макростабільності і якнайшвидше повернення до економічного зростання.