Вже декілька років країна спостерігає за мильною оперою під назвою "ПриватБанк".

І от, в перший тиждень вересня на екрани вийшов новий епізод "Суд задовольнив позов компаній Суркісів до "ПриватБанку" на $350 млн".

Відповідь не забарилась Нацбанк, Мінфін та Прем’єр-міністр висловились щодо незаконності рішення суду, відсутності наміру його виконувати та повідомили про намір його оскаржити.

8 вересня Верховний Суд зупинив виконання ухвали Печерського суду.

Залишимо на розсуд судів вищих інстанцій вирішення питання хто правий, а хто винен у цій історії.

Я хочу звернути увагу на два епізоди цієї хаотичної активності держорганів.

4 вересня НАБУ розпочало кримінальне провадження за фактом незавершеного замаху на заволодіння майном "ПриватБанку".

При цьому зазначається, що фігуранти справи ще не визначені поіменно, але серед них є представники судової влади, Державної виконавчої служби та співробітники компаній позивачів.

Або найближчим часом ми всі побачимо вагомі докази існування змови між суддями, держвиконавцями та представниками позивачів, або це кримінальне провадження є нічим іншим як тиском на судову гілку влади.

Логіка проста, дослуховуйтесь до аргументів уряду, або з витягу ЄРДР щезнуть абстрактні "представники судової влади" і з’являться конкретні імена.

У справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" події відбувались у 90-тих роках минулого століття і однією з причин констатації порушення права на справедливий суд стало те, що Листом від 3 лютого 1998 року Президент України дав вказівку Голові Вищого арбітражного суду "захистити інтереси громадян України".

Як бачимо, століття змінюються, бажання влади чинити тиск на суд незмінне.

Якщо повернутись до обставин справи, то такі дії НАБУ самі по собі можуть бути достатніми для того щоб Європейський суд дійшов висновку про порушення права на справедливий судовий розгляд.

Але це ще не все.

У своєму пості у ФБ Міністр юстиції Денис Малюська зазначив "ухвала незаконна, нахабна та безглузда" проте набагато є цікавішою є не оцінка міністром ухвали суду, а його пропозиції щодо вирішення проблеми.

Міністр юстиції пропонує прийняти закон, яким заборонити виконання цього рішення і навіть виклав текст проекту.

Вже наступного дня "Слуга Народу" Юрій Кемельчук зареєстрував цей законопроект у Верховній Раді.

Якщо ухвала судді Вовка не буде скасована в порядку ординарного апеляційного/касаційного оскарження, то запропоновані зміни не позбавлять державу обов’язку сплати 350 млн доларів, а спричинять додаткові збитки.

Відповідно до практики Європейського суду, прийняття закону, котрий унеможливить виконання остаточного судового рішення, рівноцінне скасуванню такого рішення, що є безумовною підставою для звернення до ЄСПЛ із скаргою на свавільне позбавлення права власності.

За результатом такого розгляду Європейський суд може зобов’язати Україну не тільки сплатити 350 млн доларів, а й компенсацію збитків, завданих такими діями держави.

Незалежно від того, яким буде результат розгляду цієї справи, представники держорганів зробили достатньо для того, щоб поставити його під сумнів.

А може, таким і був план …