Проєкти, які задовольняють потреби сучасного покоління і разом з тим враховують екологічні та економічні інтереси покоління майбутнього, з кожним роком отримують все більше капіталовкладень.

Щоб зацікавити інвесторів, бізнесу потрібно відповідати певним критеріям.

У ЄС обсяг інвестицій в економіку сталого розвитку у 2018 році становив 14,1 трлн дол – на 40% більше у порівнянні з 2012 роком.

Загалом у світі за той же час такі інвестиції більш ніж подвоїлися.

Одним з найперспективніших напрямків "відповідального" інвестування в Україні є екологічні проєкти.

За даними Держстату, українське народне господарство створює понад 350 млн тонн відходів на рік. З цього загалу утилізується лише третина. Також Україна зберігає близько 13 млрд тонн відходів, накопичених раніше. Цей тягар для національної економіки варто перетворити на масштабний ресурсний запас.

Відходи – це ресурси, які не перебувають у потрібному місці. За певних умов їх можна повертати у виробничий цикл. Попри це досі панівний у світовій економіці лінійний бізнес-процес перетворює мільярди тонн видобутих запасів планети на сміття і відправляє їх на звалища, вилучаючи з економічного обігу.

Надалі виснажуючи надра, лінійний процес призведе до зростання цін на первинні ресурси, знизить доступність сировини. Це спричинить геополітичні проблеми та сповільнить темпи глобального економічного розвитку.

Рано чи пізно нам доведеться впроваджувати циклічні бізнес-проєкти. Ті, хто з цим зволікатиме, спершу втрачатиме преференції інвесторів та конкурентоспроможність, а потім взагалі випаде з економічної взаємодії з іншими. І навпаки: хто перший почне – зможе стати лідером.

Чому циклічні бізнес-проєкти привертають більше уваги?

Головна особливість циклічної економіки в тому, що взяті у планети ресурси багаторазово використовуються упродовж якомога тривалішого часу.

Замість того, щоб ставати сміттям після першого вжитку, вони повертаються в обіг: стають сировиною в інших технологічних процесах, використовуються за новим призначенням, багаторазово ремонтуються чи відновлюються.

Усе більше інвесторів приділяють першочергову увагу бізнес-ідеям, якщо ті відповідають певним критеріям циклічності.

Якісно та навіки. Висока якість та відповідний промисловий дизайн – це максимально тривале використання. Чим довше продукція у вжитку, тим повільніший рух ресурсів через економіку і менша потреба в новій сировині.

Наприклад, нідерландські підприємці розробили модульний смартфон Fairphone. На відміну від звичайних смартфонів, які за кілька років старіють, модульний можна вдосконалювати, міняючи деталі без паяльних робіт.

Сировина звідусіль. Організація збору, обробки та доставки здатна перетворювати непотрібні відходи на ресурс. Це також знижує ризики від цінових коливань та залежність від окремих постачальників.

Прикладом є проєкт Єврокомісії з отримання сполук фосфору із стічних вод. Фосфати потрібні харчовій галузі для виробництва добрив і кормових добавок.

Якщо зараз більшість економічних агентів сприймає перехід до принципово нового типу природокористування як гарний пункт в портфоліо, то в майбутньому це стане нормативно визначеним зобов'язанням для всіх.

Коли це станеться, хтось уже працюватиме за вимогами закону, а хтось буде змушений швидко (тобто дорого) реорганізовуватися або припиняти діяльність.

Так, коли уряд Шотландії встановив обов'язкову мінімальну кількість вторинної сировини у будматеріалах, ті, хто вже використовував її задля зниження собівартості, одразу виявилися у виграшному становищі.

Співпраця з іншими. У системі циклічної економіки набагато вищий рівень кооперації. Тісна взаємодія виробників забезпечуватиме їм доступ до сировини, а багаторазова взаємодія виробників та споживачів сприятиме лояльності останніх. Чим більше підприємств об'єднуватиметься в мережу взаємозалежних виробників та споживачів ресурсів, тим простіше буде працювати кожному.

Наприклад, компанія Recycling Solutions встановлює в Україні на паливно-енергетичних підприємствах обладнання для збирання та накопичення побічних продуктів, щоб реалізовувати їх для потреб будівельної та металургійної галузей. Одні отримують зменшення обсягу відвалів промислових відходів, інші – сировину, а держбюджет – мільйонні надходження.

Менший тиск на природу. Рівень впливу на довкілля від виробництва та споживання "циклічної" продукції принципово менший, ніж від традиційної "лінійної", і менше залежить від розроблення родовищ корисних копалин.

Наприклад, бельгійська компанія Sibelco виробляє склотару із склобою, що потребує менше енергії у порівнянні з первинною сировиною. Тож при однакових енерговитратах вона має більше продукції, а кількість викидів парникових газів знижує на третину.

Чесний прайс. Ринкова ціна циклічної продукції більш точно відповідає справжнім капіталовкладенням суспільства у виробництво та споживання.

Ціна на "лінійну" продукцію не охоплює істотних витрат суспільства на утримання полігонів побутових відходів, куди продукція потрапляє після використання, або за медичні послуги, зумовлені завданою довкіллю шкодою.

Тимчасове користування замість постійного володіння. Спільне використання знижує тиск на довкілля. Автомобілі більшу частину часу чекають на стоянках, а значна частина житла простоює. Є сенс надавати можливість користуватися такими благами за чергою, як це роблять каршерингові сервіси та онлайн-майданчики для короткострокової оренди житла.

Повна диджиталізація. Деякі бізнес-моделі не могли виникнути без інтернету і мобільних телефонів. Постійний зв'язок між людьми знижує ризики для шерингових послуг, зменшує вартість, спрощує фінансові транзакції та робить можливим постійний моніторинг за функціонуванням виробів.