Противники доступного розмитнення європейських авто дуже швидко вичерпують свої аргументи, адже вони не витримують критики. 

Проте один з них доволі серйозний, і на нього хотілося б відповісти. Йдеться про екологічний аспект. 

Ті, хто протестують проти зняття мит та акцизів на вживані європейські машини, стверджують, що в такому разі Україну заполонить старий непотріб з країн ЄС, який забруднюватиме наше повітря. 

Проект "Ціна держави" в рамках дослідження "Доступне авто проти вітчизняного виробника: що приніс українцям протекціонізм в автомобільній галузі?" спробував розібратися.

Якщо подивитися на загальне забруднення, то 55.2% усього вуглекислого газу (діоксиду вуглецю, СО2) викидає в повітря енергетика. 

А на частку транспорту припадає лише 18%. З якого викидів власне легкових авто в загальному вимірі – 6,4%.

У тих містах, де є великі промислові підприємства (наприклад, Маріуполь та Запоріжжя), викиди від машин просто непомітні. Натомість для більш-менш чистих великих міст це стає справжньою проблемою. 

Але давайте поміркуємо: у порівнянні з 90-и роками кількість автомобілів збільшилася у десятки, якщо не сотні разів, а жодної екологічної катастрофи не відбулося. Чому ж так?

А справа не тільки і не стільки у кількості автомобілів, скільки в якості. Так, 20 років тому на дорогах було менше транспорту, але це були переважно радянські "Жигулі", "Москвичі" та "Запорожці" з карбюраторними двигунами. 

Але за статистичними екологічними даними, викиди чадного газу (СО) на один кілометр пробігу для "Таврій" становлять близько 15 г/км, для "Жигулів" – в середньому 18 г/км, а для "Волг" — близько 19 г/км. 

І це за умови, що карбюратор справний і правильно відрегульований. А навіть низький стандарт європейських машин – "Євро-2" дає викиди на рівні 2.3 г/км, а при переобладнанні на скраплений газ, або для дизеля, емісія зменшується до норм Євро-4 (аналогічних Євро-5), тобто 1 г/км.

Тобто, викиди СО від європейських автомобілів, навіть старих, у восьмеро менші, ніж від радянських. 

А ті, що мають дизельний двигун та молодші 2005-2006 роки випуску, коли почав діяти "Євро-4" – у шістнадцять разів! Така ж сама картина по викидах вуглеводнів (СН) та оксидів азоту (NOX): там різниця з "Євро-2" майже уп’ятеро менша у бензинових двигунів, і більш ніж у три рази – у дизельних.

28% українського автопарку складають автомобілі, що взагалі не відповідають жодним нормам, і їхні викиди в 4,5 рази перевищують сумарні викиди решти 72%. 

Тому навіть якщо весь радянський мотлох замінити європейськими автомобілями – нехай і не новими, — це сприятиме подальшому очищенню повітря. Як би не парадоксально це звучало.

Виникає питання: а навіщо взагалі допускати в Україну машини стандарту Євро-2, якщо можна дозволити ввіз лише сучасних Євро-5, які не так забруднюють повітря? 

Слушна думка. І я б щиро хотів, аби кожен українець міг дозволити собі купити новенький Volkswagen Passat або Skoda останньої моделі. Проте реалії такі, що екологічно вдосконалені автомобілі сучасного євроформату набагато дорожчі, ніж їхні застарілі попередники. 

І власники "Жигулів" з радістю замінили б їх на щось європейське, проте просто не можуть собі дозволити. Але вони точно могли б "нашкребти" 1,5-2 тисячі доларів на 15-20-річний "Форд" чи "Опель", а радянський раритет здали до музею або на металобрухт. 

І повірте: українські міста зітхнуть з полегшенням, бо повітря стане набагато чистішим.

Ще раз хочу підкреслити: навіть якщо буде знято усі митні бар’єри щодо імпорту вживаних автомобілів, це не означає, що вже завтра країну заполонить європейський шлак. 

Станом на лютий 2020 року, на найбільших європейських ресурсах з продажу вживаних авто було опубліковано не так багато оголошень продажу автомобілів, старших 1996 року випуску – а отже тих, які не відповідають стандарту "Євро-2". 

Наприклад, на сайті mobile.de – 49 тисяч таких пропозицій, на autoscout24.com – 61 тисяча, otomoto.pl – 3 тисячі, autoplius.lt – менше тисячі. 

Значна частина цих пропозицій – ретро-автомобілі в колекційному стані відповідної цінової категорії. Для порівняння, за 2019 рік було імпортовано близько 430 тисяч вживаних авто. 

Тобто навіть якщо українці захочуть викупити усі ці автомобілі (сумарно близько 115 тисяч авто, а то й менше, бо деякі оголошення можуть дублюватися на різних ресурсах), їхня частка становитиме лише 25% від загальної кількості ввезених авто за перший рік дії нового механізму оподаткування.

Ще один аргумент, який спростовує думку про те, що при скасуванні митних бар’єрів Україну накриє хвиля "автохламу", — приклад сусідньої Польщі. 

Там немає бар’єрів щодо імпорту вживаних авто по віку чи класу екологічності, і жодної небезпеки для довкілля немає. 

З усіх автомобілів, що були ввезені упродовж 2019 року до Польщі (а це 929 тисяч штук), 54% були віком понад 10 років. При цьому більшість ввезених авто були стандарту "Євро-4", нижчі класи становили від 1 до 4%.

Так, українці дещо бідніші за поляків, проте ціни на обслуговування авто в наших країнах приблизно однакові. Тому можна сподіватися, що й у нас частка автомобілів нижчих екологічних стандартів буде не такою великою.

І ще одне важливе питання, яке прямо впливає на екологію. Навіть найсучасніший автомобіль може стати небезпечним забруднювачем, якщо його не обслуговувати належним чином.

Адже кількість шкідливих викидів напряму залежить від технічного стану конкретного автомобіля та цілісності його оригінальної конструкції. Обов’язковий технічний огляд для приватних легкових автомобілів в Україні скасовано. Але його має проходити комерційний та вантажний транспорт. 

Проте подивіться на наші маршрутки, автобуси та вантажівки! За ними тягнеться такий шлейф чорного чаду, який ніколи не побачиш за машиною бодай класу "Євро-0".

Тому треба бути чесними. Якщо ми справді дбаємо про чистоту повітря в українських містах, то перше, що треба зробити – дати можливість українцям замінити 40-річні "Жигулі" на 20-річні європейські машини. Щоб це не вдарило сильно по їхніх кишенях.

Рівень комфорту, безпеки та задоволення від їзди на них не порівняти з радянськими "динозаврами", та й користь для екології – очевидна. 

Друге, що треба зробити – змусити власників автомобілів, які використовуються для перевезень або задіяні у комерційній діяльності, краще опікуватися ними, проходячи справжній, а не "липовий" техогляд. 

Ну і третє – власникам промислових підприємств, які найбільше забруднюють повітря, мабуть, треба подбати про модернізацію своїх виробництв, перехід на енергоощадні технології. Адже, як ми вже з’ясували, головні винуватці забруднення повітря – це точно не легкові автомобілі.