Завдяки значному обсягу водних об'єктів Україна має величезний природний потенціал у рибній галузі. 

Незважаючи на це, сьогодні середньостатистичний українець ледь споживає 13 кг рибної продукції на рік, замість рекомендованих Продовольчою організацією ООН 20 кг.

Із кожним роком вилов української риби у водоймах скорочується. Натомість на полицях наших магазинів масово з'являється імпортна продукція. Вона займає вже більше 80% ринку. 

Анексія Криму та війна на Донбасі суттєво вплинули на рибну галузь. Через втрату частини акваторій з 2014 року обсяги вилову риби скоротилися на 70%. 

До того ж, дається взнаки недбале ставлення уповноважених інституцій до зариблення акваторій, зношеність риболовних суден та знарядь лову, а також високий рівень незаконного вилову промислової риби у Азовському та Чорному морях. 

Традиційно вилов риби поділяється на два типи: промисел (вилов риби, яка виросла самостійно у природних водоймах) та аквакультура (штучне розведення риби та рибної продукції). 

Аби зберегти природні біоресурси, розвинуті економіки уже багато років рухаються до скорочення промислового рибальства та збільшення частки аквакультури. 

Українська рибна галузь же досі тримається на промислі. Часто — браконьєрському: у 2019 році в українських водах незаконно виловили 200 тонн риби. 

Це перевищує обсяги законного (зафіксованого державою) вилову аж на 75%.

Стан погіршується ще й тим, що відповідальності за таку діяльність браконьєри майже не несуть. 

Незважаючи на високу кількість зареєстрованих правопорушень, до суду справи рухаються повільно, а частка відшкодувань за порушення природоохоронного законодавства складає лише 6,7%. Торік держава втратила у рибній галузі майже 40 млн грн. 

Така ситуація багато в чому спровокована складністю процедур отримання дозволів на легальний промисловий вилов. Через непрозорі механізми квоти на вилов отримують з року в рік переважно діючі учасники ринку. 

Браконьєрство та невідшкодовані збитки тягнуть за собою проблему подальшого недостатнього зариблення природних водойм. Незважаючи на те, що з кожним роком кількість господарств, що займаються відтворенням біоресурсів, росте, Україна впевнено скорочує вилов товарної риби у внутрішніх водоймах. 

Із розвитком української аквакультури теж є значні проблеми. Сьогодні в Україні зареєстровано менше 4 тис. аквакультурних господарств. Попри те, що ми маємо значні площі внутрішніх водойм, в оренді перебуває лише ⅓ з них. 

Через складні процедури отримання водойм в оренду цей ринок майже не збільшується. 

Ще одна причина стагнуючого ринку — висока ставка ввізного мита на корми для вирощування риби. Справа в тому, що у собівартості розведення риби корми складають понад 60%. 

У абсолютній більшості це імпортна продукція, ставка мита на яку складає 10%. Разом із тим, імпорт вже готової рибної продукції має нульове ввізне мито. Саме тому українському бізнесу не вигідно вкладати в цю галузь.

Наразі значна частка аквакультурних господарств працює в "тіні". За статистикою, щорічно обласні бюджети втрачають більше 60 млн грн через самовільне зайняття водних об’єктів. 

Аби змінити ситуацію з ринком риби в Україні та підтримати підприємців, експерти Офісу ефективного регулювання в зеленій книзі "Аналіз рибної галузі" пропонують перелік регуляторних змін. 

Для збільшення частки аквакультурних господарств пропонується спростити обтяжливі регуляторні процедури отримання прав на користування водоймами для вирощування риби та зменшити ввізне мито на комбікорми. 

А також запровадити прозору процедуру оренди акваторій морів для вирощування рибної продукції. 

Держава гостро потребує інвентарізації всіх водних об’єктів та гідроспоруд, що можуть використовуватися для рибного господарства. 

Для цього експерти пропонують створити єдину електронну карту з окремими dataroom по кожному з об’єктів. 

Крім того, в документі пропонується перелік кроків для боротьби з браконьєрством. Для цього експерти запропонували створити електронну систему простежуваності походження рибної продукції. 

Внесення товарних операцій на всіх етапах доставки риби від вилову до прилавку суттєво скоротить кількість нелегального вилову та захиститить доброчесних виробників. 

Спрощення процедур та цифровізація допоможуть Україні реалізувати природний потенціал, якого не мають багато країн світу, та простимулювати розвиток рибної галузі. 

Якщо ж нічого не робити надалі, попри наявність двох морів, розгалуженості річок та озер українці ризикують споживати винятково завезену рибу.