Здобуттям незалежності в 1991 році Україна не тільки повернула себе на карту світу, але й додала свою економіку на радари всіх глобальних інвесторів. 

Перша за розміром та значна за населенням країна Європи зі стратегічним геоположенням, щедрими природними запасами і третиною родючих чорноземів, 99% грамотного населення та потужною освітньою базою, Україна, безумовно, мала всі необхідні передумови для зростання і регіонального лідерства. 

Однак спроби вивести її на траекторію економічного успіху переривалися відкочуваннями назад і замість залучення глобальних інвесторів завершились олігархізацією і монополізацію в багатьох сферах.

За попередні п’ять років Україна після великої політичної кризи, початку війни, тимчасової втрати територій та скорочення ВВП на понад 15% змогла досягти макроекономічної стабільності і повернутися до економічного зростання. 

При цьому Україна провела цілу низку реформ, включно з реформою публічних фінансів, банківською реформою, децентралізацією, відкриттям багатьох даних, та розпочала структурні зміни в охороні здоров’я, освіті, боротьбі з корупцією тощо. 

На тлі цих змін, покращення рейтингів та підвищення довіри зі сторони світової спільноти на початку 2020 року України здійснила найдешевше розміщення євробондів в розмірі 1,25 млрд євро (під 4.375%) та отримала найнижчі за всю історію ставки запозичень всередині країни, водночас збільшивши вибірку фінансування від ЄБРР, ЄІБ та МБРР. 

В той же час, Covid-19, а ще більше — заходи із запобігання його поширення, як глобальні, так і всередині України, — створили безпрецедентні додаткові виклики.

Зокрема і через це на початку 2020 року наша економіка вперше за останні 17 кварталів показала падіння, а прогноз на рік за оцінками експертів може сягнути 10-12%.

Яких кроків від держави хочуть інвестори

Щоби не тільки повернутися до зростання, а й прискорити його, нам на додаток до боргового фінансування потрібні суттєві прямі інвестиції, в сумі не менше 10 млрд дол. США щорічно. 

А для їх залучення, відповідно до опитувань серед інвесторів, перед нами стоять кілька головних завдань: забезпечення верховенства права, захист прав власності та прав кредиторів, макростабільність та продовження ключових реформ. Це робота для уряду, парламенту та всіх гілок влади. 

Однак багато з цих реформ, навіть якщо не буде зупинок чи затримок у їх впровадженні, як це часто трапляється в Україні, вимагатимуть років для повного їх втілення. 

Україні не вистачає ринку капіталу

Ми маємо сфокусуватися на створенні в Україні ринку капіталу, який фактично не виконує свою функцію. 

Тобто українські компанії не мають необхідного їм доступу до ринкової інфраструктури і необхідної ліквідності для зростання, а ті успішні компанії агро, ІТ та інших секторів, які отримують інвестиції для розвитку, роблять це у Варшаві, Лондоні та інших фінансових центрах, а не в Києві, Львові, Харкові чи Одесі.

Багато країн побудували успішні ринки капіталу еволюційно, у декого на це пішли десятиріччя, у декого — століття. 

Звісно, наполеглива і послідовна реалізація реальних реформ приведе Україну до економічного успіху, якщо у нас вистачатиме терпіння дочекатися результату, але інші країни теж не стоятимуть на місці. 

Україна має досвід форсованого руху, коли замість еволюційного розвитку за логікою інших країн ми перестрибували етапи і створювали рішення, які були більш інноваційними і ефективними, ніж європейські аналоги.

Тому для нас виходом дійсно може стати створення в Україні фінансового центру – віртуального сіті зі швидкими рішеннями для його резидентів тих проблем, які поки що є в країні з верховенством права, законодавством про працю, регуляціями та адміністративними вимогами. 

Правильний вибір моделі зможе дозволити залучити фінансових інвесторів зі світовими іменами та репутацією для роботи в Україні, інвестування в Україну та відкриття їх центральних офісів в українських містах. 

Запуск такого Фінансового центру (назвемо його ФінСіті) до середини 2021 року паралельно зі створенням Міністерством цифрової трансформації ДіяСіті – віртуального міста для інноваторів та ІТ компаній, призведе до синергетичного ефекту, коли буде підкріплене реалізацією заходів з Фінансової стратегії 2020-2025, ухваленням проєкту закону про деривативи (№2284, вже ухвалено в першому читанні), та приведенням у відповідність до директиви ЄС законодавства про інститути спільного інвестування та альтернативні інвестиції. 

"Спліт", який почне повністю реалізовуватися з 1 липня, та наведення ладу на небанківському фінансовому ринку також сприятимуть успіхові такої ініціативи. 

В результаті українські компанії отримають доступ до необхідного їм інвестиційного капіталу всередині країни, можливість саме на українських біржах розміщувати свої акції та корпоративні облігації. 

Громадяни матимуть можливість вкладати кошти у щось, окрім банківських депозитів і "скляних банок", що, своєю чергою, сприятиме приросту сімейних заощаджень і додаткових доходів громадян. І ми від завдання боротьби з бідністю перейдемо до боротьби за добробут українців.

Фінансовий центр, звісно, не зможе замінити незакінчені реформи, несхвалені нормативні акти чи повноцінний ринок капіталу, але може стати, як кажуть ІТшники, "hotfix" ("швидке виправлення" — єдиний накопичувальний пакет, який включає інформацію, яка використовується для вирішення проблеми в програмному продукті) для нашого інвестиційного клімату, який відкриє двері міжнародним інвестиціям в Україну. 

Крім того, центр буде наочним прикладом, як може виглядати приток інвестицій та економічний успіх в цілій країні, якщо в Україні будуть реалізовані всі елементи, які на початку забезпечить своїм резидентам ФінСіті.

Тому для віртуальної башти ДіяСіті, над якою вже активно працює професійна команда під керівництвом віце-прем’єра Михайла Федорова, ми мусимо створити башту-близнюка — ФінСіті.