Як на рівні законодавства організувати цивілізований підхід до поводження з відходами в Україні

В Україні за 2019 рік (без урахування даних АР Крим та м. Севастополь) утворилось майже 53 млн кубометрів побутових відходів. 

З них понад 10 млн тонн захоронювалися на сміттєзвалищах і полігонах. Їх в Україні близько 6 тис, а загальна площа — 9 тис. га.

У проекті закону "Про управління відходами" №2207-1д, який, нещодавно зареєстрував наш комітет, ми приділяємо значну увагу питанню управління побутовими відходами.

Спробую коротко пояснити, які саме принципи та логіку ми закладали у цей законопроект щодо управління побутовими відходами, які проблеми намагались вирішити і яким чином.

Відповідальність виробників продукції за відходи 

По-перше, ми нарешті запроваджуємо в Україні підґрунтя для розширеної відповідальності виробників продукції, в результаті споживання/використання якої утворюються відходи. 

Це стосується упаковки, електричного та електронного обладнання, батарей і акумуляторів, транспортних засобів, мастил (олив), шин, текстилю тощо. 

Це означає, що роздільне збирання, перевезення, та контроль до самого кінця "життя" таких відходів у складі побутових буде фінансуватися не за рахунок тарифу від населення, а за рахунок внесків від виробників продукції. 

Без такого фінансування діяльність з управління такими відходами є збитковою. 

Окрім цього, це підвищує відповідальність виробника та змушує його дбати про довший термін експлуатації, зменшення небезпечних речовин у продукції та повторну переробку.

Прийом несправних батарей, акумуляторів, електричного і електронного обладнання виробники здійснюватимуть у місцях їх продажу. 

Відходи упаковки — у баках для відсортованого сміття в житлових кварталах. Для інших потоків відходів — шини, оливи, транспортні засоби у яких закінчився термін експлуатації, також буде створено зручну інфраструктуру для населення.

Розширена відповідальність виробників кожного з цих видів продукції буде впроваджуватися крок за кроком окремими законами. 

У законопроекті ми встановлюємо широкі рамки реалізації розширеної відповідальності виробника, сплати екологічного податку, 

Я не є прихильником податкової моделі, і маю надію що вона взагалі не застосовуватиметься виходячи з неповоротності нашого державного апарату, низького рівня організованості та постійних економічних змін.

Наступним кроком стане розробка та ухвалення законопроекту про упаковку та її відходи, яких у наших з вами сміттєвих баках мінімум 30, а то і більше, відсотків.

Відходи, що підпадають під дію розширеної відповідальності виробників споживачі будуть зобов’язані передавати до систем, створених організаціями розширеної відповідальності виробників (спеціалізованих пунктів приймання, збирання, окремих вуличних контейнерів і т.ін.). 

Решту побутових відходів ми будемо передавати до муніципальних систем управління побутовими відходами, за організацію роботи яких відповідають органи місцевого самоврядування.

Створення зручної інфраструктури для громадян

По-друге, законопроект встановлює чіткий обов’язок органів місцевого самоврядування поступово створити всі необхідні умови для роздільного збирання відходів.

В тому числі біовідходів, зелених відходів від приватних домогосподарств, великогабаритних та ремонтних відходів, небезпечних відходів у складі побутових, медичних відходів у складі побутових та інших специфічних видів відходів.

Законопроект запроваджує створення муніципальних пунктів роздільного збирання.

На цих пунктах приймають більше 20 найменувань відходів – ртутні термометри, банки з фарбами, використані балончики з-під різних речовин, відходи зелених насаджень, навіть пробки від вина. 

Такі пункти будуть створюватися в обов’язковому порядку у всіх територіальних громадах з чисельністю населення понад 25 000 осіб і користування ними для населення буде включене у тариф на послуги з управління побутовими відходами. 

За створення таких пунктів відповідатимуть органи місцевого самоврядування, здійснюватимуть їхнє обслуговування підприємства — виконавці послуг з управління побутовими відходами. 

Для облаштування муніципальних пунктів роздільного збирання побутових відходів органи місцевого самоврядування також можуть залучати приватний бізнес на умовах державно-приватного партнерства або інших. 

Створення таких пунктів не означає, що не можуть функціонували окремі пункти зі збирання відходів упаковки, металобрухту або ж інших відходів – чим більше буде створено таких пунктів, тим менше роботи для органів місцевого самоврядування, тим менший тариф для населення. 

У той же час у населення буде чітке розуміння, куди відправити старі меблі, небезпечні відходи тощо.

Ще одна можливість, яку ми передбачаємо для зручності громадян – це збирання окремих видів побутових відходів мобільними (пересувними) станціями збирання – еко-бусами, які вже давно курсують у прогресивних містах України (наприклад, у Хмельницькому та Львові).

Звичайно, незмінним залишається збирання відходів на контейнерних майданчиках прибудинкових територій. Їх обладнання баками для роздільного збирання прямо передбачається законом.

Від тотального захоронення до переробки відходів

Головне, ми створюємо необхідні передумови для залучення інвестицій у галузь сміттєпереробки та побудови відповідних заводів. 

Якщо в Україні вистачає потужностей для переробки ресурсоцінних компонентів відходів – паперу та картону, пластику, металу і скла, то для переробки змішаних відходів, біовідходів та інших специфічних потоків відходів у нас, на жаль, потужності відсутні. 

Нам потрібні сучасні сортувальні лінії, станції компостування, заводи механіко-біологічного оброблення та інша інфраструктура, що дозволяє раціонально розпоряджатися відходами, замість їхнього бездумного захоронення на сміттєзвалищах. 

І це десятки, а можливо, і сотні об’єктів сміттєпереробки по всій країні, побудувати які без залучення приватного капіталу неможливо.

Коли я тільки почав працювати над сміттєвою реформою, мені розповіли цікаву історію. Одне велике місто знайшло інвестора для будівництва комплексу з управління відходами відповідно до вимог ЄС ще тоді, коли Україна навіть не планувала адаптувати їх у себе.

Першим етапом будівництва планувався полігон європейського зразка, другим — завод з сортування та підготовки до подальшої переробки ресурсоцінних відходів. 

Полігон побудували та перші 2 роки він дійсно відповідав всім нормам. Але перевізники відходів заборгували перед оператором полігону понад 8 млн грн (згідно з законодавством населення платить за відходи перевізнику, а надалі він має розплачуватися із об'єктами переробки відходів)

Підтримувати якісну роботу полігону стало неможливо. Історія завершилась його рейдерським захопленням. На жаль, інвестор більше нічого і слухати не хоче про інвестиції в нашу країну. 

Коли великі інвестори розглядають можливість зайти в нашу країну та побудувати заводи європейського рівня з переробки відходів, перше питання, яке вони задають — чи буде забезпечено подачу відходів на завод та чи будуть належно та вчасно сплачуватися платежі за кожну тонну переробленої продукції. 

Проте, органи місцевого самоврядування таке гарантувати не можуть. 

Фактичним розпорядником коштів є перевізник відходів тому, щоб створити прийнятні для приватних інвесторів умови, ми розділяємо конкурси на перевезення та оброблення відходів. 

Це дасть можливість заводам-переробникам укласти прямі договори і отримати прямі гарантії постачання відходів від органів місцевого самоврядування. 

Адже перевізник може збанкрутувати ще до того, як завод запуститься, програти наступний конкурс, розірвати угоду та почати вивозити відходи на захоронення, де дешевше, або безліч інших варіантів. 

Інвестор, який при цьому вкладе у будівництво заводу від кількох десятків до кількох сотень мільйонів євро, залишиться ні з чим. 

Звичайно, це величезні ризики і за таких умов в Україну ніхто не спішить вкладати кошти, саме тому ми і не бачимо будівництва жодних нових заводів попри черги інвесторів і гучні заяви.

Для впровадження цих нововведень одного закону недостатньо, але закон "Про управління відходами" є першим кроком до запропонованих змін.

Виконавців послуг з вивезення побутових відходів, як і раніше, визначатимуть органи місцевого самоврядування на конкурсних засадах. 

Виконавців послуг з захоронення побутових відходів також будуть визначати органи місцевого самоврядування, відповідно до регіональних та місцевих планів управління відходами.

Для великих міст зі складною системою управління побутовими відходами ми вводимо комунальне підприємство-оператора муніципальної системи управління побутовими відходами. 

Такий суб’єкт не буде самостійно виконувати роботи/надавати послуги з перевезення чи оброблення відходів (оскільки це було б прямою загрозою конкуренції на ринку послуг!). 

Оператор буде визначатися виконавчими органами місцевих рад обов’язково у територіальних громадах з населенням понад 150 000 осіб (кількість населення, що встановлена методикою уряду як мінімально необхідна для утворення субрегіональних територіальних одиниць – районів). 

Менші територіальні громади також зможуть визначити оператора, але це здійснюватиметься добровільно за рішенням місцевої ради.

Оператор має бути виконавцем послуги з управління побутовими відходами і єдиною "точкою входу" для споживачів цієї послуги.

В обов’язки оператора серед іншого входитиме:

- забезпечення розрахунків між споживачами і надавачами окремих послуг;

- абонентське обслуговування споживачів;

- контроль за якістю надання послуг перевізниками, переробниками та іншими виконавцями послуг; 

- забезпечення роботи муніципальних пунктів роздільного збирання побутових відходів та пересувних (мобільних) пунктів збирання, 

- інформаційно-просвітницька діяльність.

Законопроект пропонує надавати можливість оператору бути виконавцем послуг з вивезення відходів у обсязі не більше ніж 10% від загального обсягу відходів, що утворюються на території відповідної територіальної громади. 

Проте, щоб не виникало і натяку на монополію, я пропонуватиму забрати таку можливість.

У інших випадках виконавцем послуги з управління побутовими відходами для споживачів як і раніше будуть перевізники, визначені на конкурсних засадах органами місцевого самоврядування.

Прибираємо сміттєзвалища

Ще один важливий аспект – це захоронення відходів. Законопроектом встановлюються жорсткі вимоги до будівництва та експлуатації нових полігонів. 

Щодо існуючих сміттєзвалищ та полігонів, отримати дозвіл на захоронення відходів вони зможуть лише за умови розробки програми приведення такого місця захоронення відходів до екологічно безпечного стану, яка стане частиною дозволу.

А щоб відбити бажання скидати відходи взагалі поза територією легальних місць захоронення відходів, ми вносимо зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, якими в рази підвищуємо розмір штрафів.

Наостанок хочу наголосити: ухвалення законопроекту "Про управління відходами" — це перший і найважливіший, але далеко не єдиний крок, який нам необхідно зробити на шляху сміттєвої реформи. 

За цим законом послідує ще низка секторальних законів, а також підзаконних нормативних актів – постанов, методик, наказів, інструкцій, які має розробити та ухвалити Уряд та міністерства для того, щоб система запрацювала як швейцарський годинник. 

Тож не варто очікувати миттєвих змін – досвід європейських країн свідчить, що перевтілення відходів у ресурси – це складний процес, який займає добрий десяток років. 

Це доводить, що не можна гаяти час. Україна і без того втратила вже занадто багато можливостей, а існуючий ринок настільки чорний, що ми вже зіткнулись із потужним лобі "псевдоутилізаторів" та "чорних і сірих перевізників", які приховують свою роботу.

Тож не довіряємо чорному лобі, працюємо послідовно і наполегливо та рухаємось вперед до цивілізованого управління відходами.