Україна залишається країною, де значна частина населення живе за межею бідності.

Попри те, частина наших громадян може їздити на нормальних автомобілях, гарно вдягатися, добре харчуватися та подорожувати за кордон.

Подивіться на вулиці: на всі ці гарні магазини, ресторани, нові будинки, нові сервіси для комфорту наших співвітчизників.

У нашій країні виробляються товари, що мають попит в Україні та за її межами. Усе найкраще створили підприємці: великий, середній і малий приватний бізнес. При цьому ми дуже сильно відстаємо від розвинутих країн і залишаємося однією з найбідніших країн Європи.

Головний закон економіки стверджує: добробут громадян забезпечують лише підприємці. Навіть під час карантину український бізнес продовжує працювати, зберігати та створювати робочі місця, розробляти продукти. Більше того, саме бізнес готовий рятувати країну і знову це робить.

Українські компанії виділили сотні мільйонів гривень на боротьбу з епідемією, забезпечення медичних закладів усім необхідним та допомогу соціально незахищеним верствам населення. Лише "Нова пошта" виділила 25 млн грн.

У нашій країні є мільйони підприємців, спеціалістів, менеджерів, які вміють ефективно працювати та заробляти, розвиваючи Україну та її економіку. Головне – не заважати їм у цьому. Передусім я маю на увазі чиновників. Представники державних органів створюють два типи завад бізнесу.

Перший – регулювання. Лише подумайте: нашу економіку регулюють понад 50 тис нормативних актів і тисячі законів. Дивує, як взагалі підприємцям вдається працювати і лавірувати серед цього павутиння регуляцій, заборон та штрафів.

Другий – оподаткування. Замість того, щоб інвестувати кошти в розвиток виробництв, нові робочі місця, покращення умов праці, вихід на нові ринки, підприємці змушені віддавати гроші чиновникам.

Я впевнений: для подолання кризи, що виникла в результаті неефективних дій з боку держорганів, не треба ухвалювати чергові проривні програми. Потрібно просто не заважати бізнесу. Для цього достатньо зробити низку простих кроків.

1. Повна дерегуляція економічної діяльності.

Усі ліцензії та дозволи, що обмежують конкуренцію і створюють монополії й олігополії, повинні бути ліквідовані. Одночасно з цим ліквідується діяльність десятків контрольних органів. Найкращий контролер – споживач.

2. Значне скорочення держапарату.

Видатки на чиновників слід скоротити. Платники податків не повинні годувати тих, хто не лише не виробляє продукт, а й заважає виробляти його іншим.

3. Велика приватизація.

У нас залишається багато державного майна: земля, дороги, державні підприємства, школи, лікарні. Реальними власниками цього майна є не громадяни України, як прийнято вважати, а конкретні чиновники.

Це тимчасові власники, вони не зацікавлені розвивати об'єкти та ефективно інвестувати кошти платників податків. Іноді чиновники вкладають багато, але неефективно. На відміну від власника, чиновник інвестує не свої гроші і нічим не ризикує, та й перевірити ефективність державних інвестицій неможливо.

Будь-яка інвестиція перевіряється ринком, споживачем. Якщо є прибуток – підприємець ефективно розпорядився інвестицією і це принесло користь суспільству. Якщо ні – підприємець втрачає свої власні кошти.

Хочу запитати: хоча б один чиновник дістав гроші з власної кишені в разі провалу будь-якого проєкту та збитків державного підприємства?

4. Зниження податків.

Зараз в державну казну у вигляді податків надходять близько 50 млрд дол на рік. Що зроблено в країні за ці гроші? Побудовані якісні дороги? Ні. У країні гарна державна система охорони здоров'я? Ні. Епідемія як лакмусовий папірець показала повну неспроможність галузі у боротьбі з форс-мажором.

Це лише кілька прикладів неефективного інвестування чиновниками податкових надходжень, а для підприємців це забрані в них гроші, втрачені інвестиції, які могли б слугувати реальному економічному зростанню країни.

5. Децентралізація оподаткування.

Податки повинні платитися там, де вони споживаються. Їх повинні платити безпосередньо громадяни, а не підприємства. Непрямі або непомітні податки – велике зло: українці платять за все, але не знають, коли і скільки. Через це вони і не вимагають від держави того, що їм належить за їхні ж гроші.

Щоб Україна стала розвинутою країною із забезпеченими і соціально захищеними громадянами, потрібно небагато: просто не заважати підприємцям. Нам не потрібно допомагати, нас не потрібно стимулювати, нам не потрібні протекції. Просто не заважайте працювати і ми зробимо нашу країну кращою.