Ні для кого не секрет, що українська залізниця потребує термінового реформування та модернізації.

Зношені колії та потяги з минулого століття не можуть впоратися з викликами сьогодення.

Загальний стан не відповідає рівню розвитку залізниць навіть в сусідніх країнах.

В Україні було безліч спроб реформувати залізницю, проте жодна з них не виправдала сподівань.

Можливо, щоб віднайти формулу залізничного успіху, варто вивчити досвід реформування цього стратегічно важливого об'єкту в провідних країнах світу.

Як показує практика, жодна держава не змогла вдало провести реформу з першого разу. Однією з таких країн є США. Американці реформували свою залізницю упродовж більш ніж століття, та все ж досягли успіху.

На початку зародження залізничного транспорту американський Конгрес охоче сприяв його розвитку. Влада передавала федеральні землі штатам, які, своєю чергою, надавали їх у власність приватним залізницям.

Однак такий підхід швидко призвів до хабарництва серед чиновників. Американці впевнилися, що експансія держави у формі підтримки приватних підприємств приносить лише шкоду. З часом корупція лише зростала.

Тоді влада ухвалила низку радикальних поправок до конституції. Зокрема – заборонила будь-яке державне інвестування в приватні підприємства.

Наприкінці 19 століття американці створили Комісію з питань міжштатного транспорту і торгівлі. Влада була впевнена, що ця комісія зможе задовольнити вимоги суспільства щодо владного контролю над залізницею.

Після створення комісії держава вирішила самостійно регулювати залізничні тарифи. Більш того, уряд сам вливав інвестиції в розвиток залізниці з бюджету.

Однак надмірне регулювання умов діяльності залізничного транспорту разом із зростанням конкуренції з автомобільним та річковим транспортом призвело майже до повного краху залізничної галузі. До кінця 1970-х років різко скоротилася частка перевезень залізничним транспортом: із 75% до 30-35%.

Кінець 1970-х років – початок 1980-х років став періодом економічної дерегуляції транспорту. Вийшов новий акт, який надав залізницям право визначати та змінювати тарифи, домовлятися з перевізниками вантажів про контрактні ціни, відмовитися від надання невигідних послуг.

Протягом 1980-1999 років відбулися радикальні зміни у сфері залізничних перевезень. Була проведена ліквідація неефективних активів та оптимізація економічної і комерційної діяльності. Так, відбулося зниження експлуатаційної довжини шляхів, зменшилася кількість залізничних локомотивів і вагонів.

Зріс інтерес інвесторів до галузі: дохід на вкладений капітал підвищився у 3,5 разу. Середній рівень тарифів знизився удвічі і продовжував падати.

Ціна перевезення для відправників вантажу після скасування регулювання знижувалася, а витрати залізничних компаній (точніше, собівартість постачання послуг перевезень) зменшувалися інтенсивніше за тарифи.

Зараз вантажні тарифи у США не регулюються державою, вони залежать від співвідношення попиту та пропозиції. Американські залізниці досягли найменшої у світі чисельності персоналу: 0,9 робітника на кілометр.

Досвід США демонструє, що демонополізація та дерегуляція ринку залізничних перевезень є ключем до розвитку галузі. В Україні ситуація з пасажирськими перевезеннями протилежна. Тут "Укрзалізниця" є беззаперечним монополістом.

Важливо допустити на ринок приватних операторів, які створюватимуть умови для конкуренції та підвищуватимуть якість послуг. Конкуренція стимулює зниження вартості квитків, що збільшує попит на цей вид транспорту.

Досвід США показує, що скасування державного регулювання тарифів на вантажні перевезення залізницею привело до їх зниження. В Україні ж держава досі регулює всі тарифи, що лише гальмує розвиток ринку.

Україні потрібно знизити державне втручання у сферу залізничних перевезень. Лише дерегуляція та демонополізація може стати драйвером розвитку галузі і врятувати залізницю від неминучого занепаду.