Енергетична безпека України значною мірою залежить від природного газу.

У 2019 році його споживання становило 29,8 млрд куб м, а власний видобуток – 20,7 млрд куб м. Забезпеченість власними ресурсами – 69% від потреби.

Амбітні плани щодо збільшення видобутку до 2020 року, так звана програма 20/20, провалилися.

Замість задекларованих 25,2 млрд куб м у 2019 році сумарний видобуток становив 20,7 млрд куб м, навіть зменшившись порівняно з 2018 роком.

Це при тому, що програма була підкріплена мільярдними державними інвестиціями.

За той же час сектор біоенергетики винятково на приватних інвестиціях наростив внесок в енергетичний баланс країни в 1,5 разу. Він замітив 2,5 млрд куб м природного газу у 2015 році і 3,8 млрд куб м – у 2018 році.

Електростанції на біомасі та біогазі можуть зробити значно більший вклад в енергетичну незалежність країни. У 2018 році Україна імпортувала енергоносіїв на 17 млрд дол – це 27% від загального імпорту.

Структура українського імпорту, млн дол, 2018 рік

Джерело: Держстат

Біоенергетика здатна залишити в країні значну частку цих коштів – 5-6 млрд дол щороку, що покращить торговельний баланс країни і зміцнить курс гривні. Варто згадати, як важко проходять переговори з МВФ за кожний кредитний мільярд.

Біогаз у світі

Біогазові технології для виробництва електроенергії динамічно розвиваються. У світі їх сумарна встановлена електрична потужність у 2018 році сягала 18 ГВт.

Встановлена електрична потужність біогазових установок, ГВт, 2010-2018 роки

Джерело: Міжнародне енергетичне агентство

Активно розвиваються випуск і споживання біометану – біогазу, доведеного до якості природного газу. У 2019 році світове річне виробництво біометану перевищило 5 млрд куб м із середнім темпом зростання 13% на рік.

Потенціал виробництва біогазу у 2018 році в Україні оцінювався 7,8 млрд куб м на рік, що становить близько 25% споживання природного газу.

Потенціал виробництва біогазу в Україні, млн куб м, 2018 рік

Проте цей потенціал майже не використовується. На початку 2020 року в країні експлуатувалося лише 170 МВт електростанцій на біомасі і біогазі. Це становило 2,7% від усіх потужностей на ВДЕ без великої гідроенергетики.

Свої рекомендації щодо проблем на ринку відновлюваної енергетики автори виклали в статті "Зелена" генерація: рецепти одужання енергосистеми".

Порівняння структури генерації електроенергії з ВДЕ в Україні із структурою у світі та ЄС показує нетипово низьку частку електроенергії з біомаси і біогазу в Україні.

Так, у світі, ЄС та окремих країнах частка електроенергії з біомаси і біогазу становить 21-26% від виробництва відновлюваної електроенергії без гідроенергетики, а в Україні ця частка у 2,5 разу менша – 9%.

За вироблену електроенергію з біогазу і біомаси сплачується лише 7% витрат за "зеленим" тарифом. Для порівняння: за електроенергію із сонця – 61%.

На жаль, "Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року" в частині введення електричних генеруючих потужностей на біомасі і біогазі провалений: замість нинішніх 170 МВт планувалося мати 950 МВт.

Переваги біогазу

Біогазові установки – це значною мірою підприємства з переробки сільськогосподарських, промислових та муніципальних відходів. Їх розвиток робить великий вклад в екологічну безпеку країни.

Це також важлива складова циркулярної економіки і сталого розвитку, потужний чинник скорочення викидів парникових газів. При сумарному виробництві біогазовими установками 247,4 млн кВт-год електроенергії скорочення викидів парникових газів у 2019 році становило в еквіваленті понад 300 тис тонн СО2.

Електростанції на біомасі та біогазі сприяють розвитку місцевої економіки і приносять кошти в місцеві бюджети. Галузь створює найбільшу кількість робочих місць на 1 МВт-год виробленої електроенергії з ВДЕ, у тому числі в суміжних областях – заготівлі сировини і біопалива, машинобудуванні, логістиці.

Особливо актуальні ці технології в період посухи, оскільки вони використовують як сировину і паливо лісові та аграрні відходи, які призводять до масових пожеж.

Біогазові технології є одним з найбільш раціональних способів переробки сільськогосподарських відходів на органічні добрива. Обсяги внесення органічних добрив в Україні зменшилися в понад 20 разів: з 6,21 тонни на га у 1990 році до 0,28 тонни на га у 2018 році. Внесення на поля цієї органіки компенсувало б зменшення внесення гною внаслідок падіння поголів'я тварин в Україні.

Чи справді електроенергія з біогазу дорога

Агентство Lazard наводить вартість виробництва струму з різних джерел.

Вугільна мегават-година від нової електростанції коштує 60-143 дол, атомна – 112-189 дол, газова пікова – 152-206 дол. Рівень, який ми пропонуємо встановити для електроенергії з біогазу, 134-172 дол, цілком конкурентний, враховуючи екологічні, соціальні та макроекономічні переваги біогазових технологій.

Чому ж тоді опоненти говорять про дорогу електроенергію з ВДЕ? Причин кілька.

По-перше, вони порівнюють вартість електроенергії від амортизованих традиційних електростанцій з новими електростанціями на ВДЕ, у вартості електроенергії яких значну частку займає амортизація обладнання. Порівнювати треба нове з новим, як це робить Lazard. Вважаємо некоректним порівняння нових електростанцій на ВДЕ з традиційними, як це роблять опоненти.

По-друге, у вартість електроенергії від існуючих електростанцій не включено багато важливих складових. Наприклад, у ціну електроенергії від АЕС не включена вартість захоронення відпрацьованого ядерного палива та виведення АЕС з експлуатації. За це, ймовірно, нам свого часу доведеться заплатити з бюджету.

По-третє, обладнання традиційних електростанцій не відповідає сучасним екологічних вимогам. Наприклад, жодна вугільна електростанція в Україні не обладнана системами сіркоочищення, і їх вартості немає у вугільній кіловат-годині.

По-четверте, триває явне і неявне субсидування традиційних електростанцій. Уряд кілька разів на рік виділяє по кілька мільярдів гривень на підтримку вугільної галузі, але цих мільярдів немає в ціні вугільної електроенергії.

Якщо порівнювати коректно, то електроенергія з ВДЕ переважно вже конкурентна з традиційною. Ще більше ситуація зміниться на користь ВДЕ в часі завдяки здешевленню технологій. Також імовірне суттєве підвищення більшістю країн податку на викиди СО2, що теж підвищить конкурентоспроможність ВДЕ.

Будівництво будь-якої генерації призведе до зростання цін на електроенергію в Україні, але хіба ми можемо не будувати генерацію, коли переважна більшість існуючих електростанцій відпрацювала по 40-50 років і підлягає заміні?

При зведенні об'єктів на ВДЕ це зростання буде найнижчим з альтернативних сценаріїв, що підтверджують результати моделювання енергетичної системи України до 2050 року, яке провела фінська компанія Wartsila.

Як біогазу вижити

Усі проблеми неплатежів у секторі відновлюваних джерел енергії стосуються і біогазу. Більше того, проєкти на біогазі і біомасі, на відміну від безкоштовних вітру, сонця і гідроресурсів, повинні сплачувати за сировину і паливо.

Через це в умовах суттєвих затримок з розрахунками за "зеленим" тарифом біоенергетичні проєкти не здатні не тільки обслуговувати кредити, а й закуповувати сировину і паливо, що ставить їх на межу закриття.

Ситуація в секторі критична, адже більшість біогазових станцій працюють як очисні споруди і повинні функціонувати в режимі 24/7/365. Жом, барда, послід, гній, активний мул з очисних споруд, тверді побутові відходи, стічні води є відходами виробництва та споживання. Їх переробка – це питання екологічної безпеки.

Уявіть собі зупинку очисних споруд на каналізаційних стоках Києва. Те саме відбудеться при зупинці біогазових станцій. Закінчиться така зупинка перекритими дорогами, протестами місцевого населення і новими епідеміями.

До цього все і йде, оскільки з такими низькими платежами, як за березень і квітень 2020 року, операційна діяльність біогазових станцій неможлива. Гарантований покупець електроенергії з відновлюваних джерел повинен це врахувати.

Україна з її потужним аграрним сектором має чудові передумови для розвитку біогазових та інших біоенергетичних технологій. Проте якщо не вивести цю галузь із штучної кризи, у якій вона зараз перебуває, ми можемо її втратити, поставивши під загрозу зміцнення екологічної безпеки нашої країни.

Співавтори – Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України, член правління громадської спілки Global 100 RE Ukraine, Євген Лукашевич, керівник Української технологічної компанії