У першій колонці циклу про декларування на карантині ми пригадали основні правила підготовки та подання до податкових органів річної декларації про майновий стан і доходи.

Цього разу розповімо про визначення податкового резидентського статусу фізичної особи.

Це початковий етап, необхідний для того, щоб визначити, які саме доходи потрібно відображати в декларації.

Як ми зазначили у попередній статті, податкові резиденти України зобов'язані оподатковувати в Україні свій загальносвітовий дохід. Водночас для нерезидентів базою оподаткування є тільки дохід з джерелом походження в Україні.

Згідно з Податковим кодексом, для визначення податкового резидентського статусу використовуються такі критерії: постійне місце проживання, центр життєвих та економічних інтересів в Україні, кількість днів, проведених в Україні протягом звітного року (більше або менше 183 днів), громадянство.

Якщо перший критерій не дає можливості визначити статус, розглядається другий, потім третій і четвертий.

Достатньою, але не винятковою підставою для визначення особи резидентом є її реєстрація як суб'єкта підприємницької діяльності або самозайнятої особи, а також самостійне визначення нею основного місця проживання на території України.

Якщо є підстави вважати фізособу податковим резидентом не тільки в Україні, а й в іншій державі, визначення її остаточного статусу повинне ґрунтуватися на нормах конвенції про уникнення подвійного оподаткування, підписаної між Україною та відповідною державою (якщо така конвенція існує і вона чинна).

Більшість конвенцій, підписаних Україною, складені за стандартами ОЕСР.

Критерії, які використовуються в конвенціях ОЕСР, схожі на ті, що передбачає Податковий кодекс: доступне місце постійного проживання, центр життєвих інтересів, місце, де особа зазвичай проживає, громадянство. Як і Податковий кодекс, конвенції ОЕСР передбачають послідовну оцінку кожного критерію.

Крім тексту самої конвенції, важливе значення має правильне його тлумачення і визнання кожною окремою країною положень модельної конвенції. Щоб розібратися в цих непростих питаннях, існують коментар ОЕСР і коментар ООН до модельної конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Формально ці документи не мають нормативного характеру, але в загальносвітовій практиці є загальновизнаними і широковживаними.

Україна не є членом ОЕСР. Можливо, через це тлумачення норм конвенцій про уникнення подвійного оподаткування в Україні, принаймні в частині оподаткування доходів фізичних осіб, не завжди відповідає загальносвітовим підходу і практиці.

Іноді це призводить до податкових спорів та необхідності доводити, податковим резидентом якої країни є фізична особа. Допомогти в процесі такого "доведення" можуть документи, що підтверджують виконання вказаних вище критеріїв або власне податковий резидентський статус.

Підтвердити, що особа є податковим резидентом України, нескладно. Постійне місце проживання в Україні підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання в Україні та іншими документами, що підтверджують факт проживання в Україні, наприклад, витягом з будинкової книги про склад сім'ї.

Центр життєвих та економічних інтересів – це місце перебування членів сім'ї платника податку та його роботодавця. Документами для підтвердження можуть бути довідка з місця роботи, документи про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, копія свідоцтва про шлюб, реєстрація місця проживання членів сім'ї.

Підтвердити кількість днів, проведених в Україні, може копія всіх сторінок паспорта з штампами про перетин кордону. Якщо є не всі штампи, у Прикордонній службі України можна отримати відомості про перетин державного кордону.

Четвертий критерій для визначення статусу – громадянство. Якщо особа є громадянином України, і жоден з попередніх критеріїв не дозволяє чітко визначити її статус, вона буде визнана податковим резидентом України "за умовчанням". Якщо потрібно довести протилежне, ситуація дещо ускладняється.

Надати документальні підтвердження постійного фактичного місця проживання або центру життєвих та економічних інтересів за кордоном не завжди можливо, а наявні документи не завжди задовольняють вимоги податкових органів.

Можна надати копію дозволу на працевлаштування або посвідки на проживання за кордоном. Можна підтвердити кількість днів, проведених на території України у звітному році. Стати в пригоді може офіційний документ – резидентський сертифікат: довідка, що видається податковими органами країни "резидентства".

Документ мусить бути належним чином легалізований (консульська легалізація чи апостиль), крім країн, з якими Україна уклала угоди про правову допомогу. Його необхідно перекласти українською мовою й засвідчити переклад нотаріально.

Якщо наданих документів податковим органам буде недостатньо, спірні питання можуть розглядатися в судовому порядку. Проте навіть суду знадобляться документальні підтвердження вашої позиції. Тож якщо протягом року ваш податковий резидентський статус було змінено, потурбуйтеся про збереження документів, які допоможуть його належним чином підтвердити.

Визначивши податковий резидентський статус, можна переходити до наступного етапу – відображати оподатковуваний дохід та розраховувати податкове зобов'язання, не забуваючи при цьому про уникнення подвійного оподаткування.

Стаття написана у співавторстві з Вікторією Чорновол, партнером податково-юридичного департаменту компанії "Делойт" в Україні