Очевидно, що світова економіка вступила в період рецесії.

Ми не знаємо, як довго вона триватиме, і якою буде глибина падіння світової та української економік у 2020 році.

Але ми бачимо, як уряди та центральні банки розробляють рішучі антикризові заходи для підтримки громадян, малого та середнього бізнесу, основних галузей економіки.

Це свідчить про серйозність сприйняття ними кризи та готовність до запровадження швидких заходів підтримки бізнесу та громадян.

На нашу думку, Нацбанк суттєво поступається східно-європейським центральним банкам у рішучості здійснення заходів з підтримки економіки країни.

Будьмо відверті: завдання з відновлення кредитування в Україні у 2019 році провалене — обсяг кредитів банків зменшився на 13%. У січні-лютому 2020 року ця тенденція тривала. Коронавірус лише посилить негативну тенденцію.

Відсутність кредитування за доступними відсотковими ставками є однією з причин падіння промислового виробництва у 2019 році. За прогнозами експертів, те саме буде і в 2020 році. Розуміємо, що не все залежить від Національного банку, за економічну політику в державі також відповідає уряд.

Проте результати 2019 року і перших двох місяців 2020 року — падіння кредитування, зменшення зростання промисловості — це також результат необґрунтовано жорсткої монетарної політики (завдяки одній з найвищих ключових ставок у світі у 2019 році) і жорстких регуляторних вимог до банків та позичальників (в Україні отримати кредит важче, ніж за кордоном).

Слід відзначити і негативний вплив валютно-курсової політики. Внаслідок найбільшого у світі укріплення курсу гривні до долара у 2019 році збитки експортерів вітчизняної продукції становили 3-6 млрд дол.

На фоні стагнації кредитування банки отримують рекордні прибутки завдяки операціям з Нацбанком та урядом. Банківський сектор перетворився на річ у собі замість того, щоб бути сервісом, на який розраховують бізнес та громадяни.

Рентабельність капіталу у банківській системі України за результатами 2019 року становила 34,2%. Проте без урахування доходів від ОВДП, депозитних сертифікатів НБУ та високомаржинальних кредитів фізичним особам рентабельність капіталу становила лише 2,5%.

Національний банк говорить про відсутність якісних позичальників, а звідки вони можуть з'явитися? Що робить для цього НБУ? Це замкнене коло. Відсутність реальних можливостей розпочати бізнес зумовлює відсутність клієнтів у банків.

Ми повинні створювати собі клієнта. Без активної підтримки регулятора та урядових програм це неможливо. Урядова програма "5-7-9" з підтримки малого та середнього бізнесу не стала популярною. За перші два місяці реалізації програми всі банки України видали трохи більше 200 позик.

Що зробив Нацбанк для активізації кредитування після очищення системи, окрім поетапного закручування пруденційного регулювання?

В останні роки банки функціонують в умовах подвійної жорсткості: монетарних та кредитних умов. Жорсткі кредитні умови, зумовлені надмірно консервативними критеріями оцінки кредитних ризиків за активними операціями, змушують банки закладати у вартість позик не лише вартість вхідних ресурсів, а й капіталу, який "заморожується" внаслідок жорстких вимог центрального банку.

На тлі поширення епідемії коронавірусу провідні центральні банки наголошують, що головне завдання — попередити зупинку потоку кредитів в економіку, оскільки це призведе до масових банкрутств та зупинки виробництва. Вони активно вдосконалюють наявні або запроваджують нові спеціальні програми з кредитування малих та середніх підприємств і відповідних галузей економіки.

Як виглядає політика НБУ в цей складний період? Замість спрощення регулювання ми лише поставили on hold подальше посилення вимог — додаткові буфери капіталу та стрес-тестування. Тобто про кроки назустріч банкам та реальному бізнесу, як це роблять інші центральні банки, не йдеться.

Відсутні цільові програми рефінансування з підтримки галузей, які найбільше постраждали від коронавірусу, малого та середнього бізнесу, не розширюється перелік застав під рефінансування, не спрощуються умови доступу до позик.

Банки, які стикаються з відпливом депозитів, не отримують підтримки від НБУ. Вона може бути надана у вигляді зменшення нормативів обов'язкового резервування за зобов'язаннями в іноземній валюті. Це стимулювало б банки залучати валютні депозити або пропонувати вищу дохідність своїм вкладникам.

Не вирішується питання штучного тиску на капітал банків, спричиненого необхідністю формувати кредитний ризик за валютними зобов'язаннями уряду.

Створюється ситуація, у якій Нацбанк стимулює банки вкладати в облігації країн G7 і фактично штрафує за придбання ОВДП в доларах та євро. Крім того, при зниженні кредитного рейтингу України на дві позиції банки будуть змушені доформувати резерви під валютні ОВДП до 15%.

Відсутність чітких критеріїв реструктуризації кредитів з урахуванням економічних потреб позичальника може призвести до того, що відносно банку або його керівництва можуть бути відкритті судові справи за порушення законодавства.

Нацбанк повинен запровадити компенсаційний механізм для банків щодо виконання своїх зобов'язань перед вкладникам, який би нівелював негативні фактори для банків через анонсовані регулятором "кредитні канікули".

Щодо високого рівня облікової ставки

12 березня правління НБУ знизило облікову ставку з 11% до 10% річних, проте таке її зниження, на 1 п. п., недостатнє. Поки провідні центробанки максимально використовують монетарні інструменти для стимулювання економіки, знижуючи облікові ставки до нуля, ми маємо достатньо високу облікову ставку.

Нацбанк і в 2019 році із запізненням перейшов до циклу пом'якшення монетарної політики, а зараз монетарний блок регулятора стоїть перед складним вибором: маємо високу облікову ставку 10% при інфляції менше 3%, але не можемо чітко спрогнозувати, з якими шоками зіткнеться економіка вже у 2020 році.

Підтримка ліквідності банківської системи

Нацбанк регулярно робить публічні заяви про те, що він буде підтримувати ліквідність банківської системи всіма наявними інструментами на ринкових умовах. У цьому напрямку були зроблені кілька кроків. Проте ці заходи недостатні і не мають суттєвого впливу на підтримку банківського сектору.

Запровадження довгострокового рефінансування терміном на п'ять років можливе лише у випадках, коли комерційний банк має значні відпливи коштів клієнтів. Крім того, таке рефінансування накладає на банк низку обмежувальних заходів і не може використовуватися для фінансування реального сектору економіки.

НБУ повинен здійснити більш рішучі дії.

Запровадити бланкове рефінансування системних банків та розширити перелік застав, які можуть надавати комерційні банки для отримання рефінансування.

Використовувати механізм рефінансування/викупу ОВДП за номінальною вартістю та впровадити операції РЕПО, у тому числі з використанням більш широкого переліку інструментів (квазісуверенні цінні папери) та зниженням чинних дисконтів, що використовуються для оцінки інструментів.

Переглянути підходи/скасувати норматив обов'язкового резервування, який наразі передбачає резервування всіх валютних пасивів із ставкою 10%, та не застосовувати штрафи за невиконання чинних нормативів.

Скасувати/суттєво пом'якшити вимоги щодо нормативу LCR і підходів щодо врахування валютних ОВДП та коррахунків.

Запровадити СВОП-операції купівлі валюти за гривню.

Роль НБУ в економічних процесах потрібно посилювати, як це роблять центральні банки різних країн. Позиція регулятора мусить бути більш активною. Тільки рішучі дії уряду та Нацбанку дозволять мінімізувати вплив кризи на економіку України у 2020 році та забезпечити економічне зростання у 2021 році.